Польщу сьогодні часто називають однією з найуспішніших економік Європейського Союзу, але ще на початку 1990-х країна переживала глибоку кризу, масове безробіття та болісний перехід від соціалістичної системи до ринкової економіки. Про те, як відбувалася ця трансформація, яку роль відіграли іноземні інвестиції та які уроки з цього досвіду можуть бути корисними іншим державам, розповів експерт Департаменту підтримки інвестицій Польської агенції інвестицій і торгівлі Роберт Зайонц.
За його словами, початок реформ був надзвичайно складним для суспільства.
«Якщо говорити дуже просто, головною ідеєю на початку 90-х було якнайшвидше приватизувати державні підприємства і запустити нормальну, живу економіку. Але така швидкість мала і зворотний бік — разом із реформами досить швидко зросло безробіття, і для багатьох людей цей період був дуже непростим», — пояснює експерт.
Він зазначає, що у другій половині 1990-х та на початку 2000-х рівень безробіття часто перевищував 10 відсотків, а в окремих промислових містах ситуація була ще складнішою.
«У містах, які сильно залежали від державних підприємств у соціалістичні часи, рівень безробіття міг доходити навіть до 20 відсотків. Тому в момент самої трансформації і відразу після неї ситуація на ринку праці була досить критичною», — говорить він.
Водночас країна мала значний людський потенціал, але відчувала гострий дефіцит капіталу.
«Склалася парадоксальна ситуація: з одного боку, було багато добре освічених людей, а з іншого — майже не було підприємців і не вистачало грошей, щоб цей потенціал реально використати», — зазначає Зайонц.
Саме тому одним із ключових рішень стало активне залучення іноземних інвестицій.
«Головне питання того часу звучало дуже просто: де взяти гроші, щоб реформи запрацювали не лише на папері. Вихід знайшли в залученні прямих іноземних інвестицій — коли компанії приходять, будують заводи і фактично привозять капітал у країну», — пояснює експерт.
Для цього почали створювати спеціальні економічні зони.
«Спочатку це були чітко визначені території з особливими умовами для бізнесу. Інвесторам надавалися значні податкові пільги, особливо в перші роки. Пізніше, коли країна готувалася до вступу до міжнародних організацій і Європейського Союзу, ці стимули довелося обмежити», — каже він.
Експерт наголошує, що такі зони створювалися передусім у регіонах, які найбільше постраждали від трансформації.
«Йшлося про те, щоб у місцях із високим безробіттям з’являлися нові підприємства, робочі місця і люди могли залишатися жити та працювати у своїх регіонах», — говорить Зайонц.
Він підкреслює, що попри складність і непопулярність реформ, вони були необхідними.
«Якщо дивитися з перспективи понад трьох десятиліть, перші рішення були абсолютно необхідні. Саме вони спрямували країну до моделі, яка у довгостроковій перспективі забезпечила значно вищий рівень життя», — зазначає він.
Головний урок цього досвіду, на його думку, полягає у важливості суспільного консенсусу.
«Інституційна трансформація має проходити максимально поза політичними поділами. Якщо частина суспільства відчуває себе виключеною, це створює ризики для самого процесу змін. Для країн регіону економічний розвиток практично не має альтернативи, окрім інтеграції у спільний європейський ринок», — підсумовує експерт.
Повну версію слухайте у доданому звуковому файлі:
09:16 ZAJAC_GOSP_2026_25_02.mp3 Польща: шлях від кризи до економічного зростання. Досвід трансформації
Володимир Гарматюк