Екологічні стандарти часто сприймають як додаткові вимоги для бізнесу: нові правила, витрати на модернізацію виробництва, необхідність змінювати підходи до роботи. Але під час відновлення України це питання набуває іншого значення. Зелені рішення можуть бути не лише вимогою, а й частиною економічного розвитку — способом залучити інвестиції, створити нові робочі місця та зробити відбудову більш стійкою.
Саме про це говорили учасники дискусії під час Конференції з відновлення України у Ґданську. Представники урядів, міжнародних організацій та фінансових установ обговорювали, як поєднати відновлення країни після війни з екологічними змінами, які потрібні для майбутнього розвитку.
Одне з головних питань дискусії — чи є екологічні стандарти додатковим навантаженням для країни, яка проходить через війну, чи вони можуть стати інструментом економічного зростання.
Маргот Вальстрьом, колишня віцепрем’єр-міністерка та міністерка закордонних справ Швеції, співголова Міжнародної робочої групи щодо екологічних наслідків війни в Україні, зазначила, що довкілля не можна розглядати як другорядне питання.
За її словами, саме війна показує, наскільки тісно пов’язані безпека людей, стан природи та якість життя.
«Що означає бути багатим? А що, якщо багатство — це можливість гуляти лісом, у якому немає мін? Або можливість бачити природу навіть у найскладніших умовах. Я бачила, як навіть солдати в окопах піклуються про кошеня, а серед руїн люди рятують рослини. Тому що це важливо для нас як для людей», — сказала Вальстрьом.
Вона наголосила, що довкілля — це не лише питання природи, а й питання економіки та майбутнього суспільства.
«Існує кілька неправильних уявлень. Перше — що із довкіллям можна буде розібратися після війни. Друге — що це лише витрати або тягар через нові правила. Це не так. Насправді це інвестиція у майбутнє», — зазначила вона.
За словами Вальстрьом, Україні потрібні не лише нові закони, а й спроможність їх виконувати: фахівці, інституції, дані та система контролю.
«Україні потрібні більш компетентні люди, більше експертних знань на всіх рівнях. Потрібні інвестиції, інспектори, збір інформації. Важливо також, щоб питання довкілля залишалося частиною процесу відновлення», — сказала вона.
Окремо вона звернула увагу на можливість створення нових робочих місць у сфері зеленої економіки, зокрема для ветеранів війни.
Дорота Завадська-Стемпняк, очільниця Національного фонду охорони довкілля та водного господарства Польщі, зазначила, що доступ до якісного довкілля не має бути привілеєм лише заможних країн.
За її словами, якщо говорити про зелену трансформацію через практичні переваги для людей і суспільства, вона стає важливою для всіх.
«Кожна людина має право жити в якісному довкіллі. Не має значення, чи живе вона у країні, де триває війна, чи ні. Якщо говорити про довкілля через користь для людей і суспільства, це стає правом не лише для багатих, а для всіх», — сказала вона.
Водночас, за словами Завадської-Стемпняк, для реалізації таких змін потрібні конкретні проєкти та фінансування. Лише державних коштів буде недостатньо — необхідне поєднання публічних і приватних інвестицій.
Вона також звернула увагу на потребу розбудови спроможності українських установ.
«Потрібно підтримувати українських колег на рівні міністерств, суспільства, бізнесу та місцевого самоврядування. Польща перед вступом до Європейського Союзу також мала багато програм технічної допомоги для розбудови державних можливостей. Такий досвід може бути корисним і для України», — зазначила вона.
Представник Європейського банку реконструкції та розвитку Станіслав Супруненко наголосив, що про зелені реформи потрібно говорити також мовою бізнесу.
За його словами, важливо враховувати не лише діяльність окремих компаній, а й ширший вплив економіки на довкілля та суспільство.
«Потрібно дивитися і на мікро-, і на макрорівень. Саме тут важлива роль регулятора — щоб бізнес не створював значної шкоди для довкілля та суспільства. Іноді потрібні механізми контролю, щоб правила працювали», — сказав він.
Супруненко зазначив, що без впровадження реформ довгостроковий економічний розвиток буде складнішим.
Водночас він визнав, що війна створила великий тиск на українські державні установи.
«Ми розуміємо величезне навантаження, яке війна створила для людей та інституцій в Україні. Ми підтримуємо реформи через програму підтримки відновлення України разом із Європейським Союзом. У кожному міністерстві та агентстві працюють команди підтримки реформ», — розповів представник ЄБРР.
За його словами, міжнародні партнери також готуються до майбутнього збільшення кількості проєктів відновлення.
Анна Акерман, аналітик з питань енергетичної політики Міжнародного інституту сталого розвитку (IISD), зазначила, що війна змінила ставлення України до зелених технологій.
За її словами, встановлення сонячних панелей чи систем збереження енергії часто відбувається не через бажання долучитися до кліматичних ініціатив, а через потребу забезпечити енергетичну безпеку.
«Чи настільки багаті українці, що встановлюють сонячні панелі та батареї? Звичайно, причина не лише у кліматичних питаннях. Але скільки коштує відсутність електроенергії та опалення? Що це означає для економіки та життя людей?» — сказала Акерман.
Вона наголосила, що Україна має посилювати енергетичну стійкість через розвиток децентралізованих систем та відновлюваних джерел енергії.
Також, за її словами, екологічні стандарти мають враховувати в усіх секторах економіки.
«Ми не можемо говорити, що відновлення довкілля почнеться після завершення війни. Війна вже зараз спричиняє його руйнування. Тому ми маємо хоча б зберегти те, що залишилося», — зазначила вона.
Акерман також звернула увагу на роль громадських організацій, які допомагають реалізовувати екологічні проєкти та підтримують державу у проведенні реформ.
Учасники дискусії також говорили про конкретні кроки, необхідні для найближчих років.
Маргот Вальстрьом наголосила на важливості підготовки фахівців, створення системи збору даних та залучення суспільства до процесу змін.
Дорота Завадська-Стемпняк серед ключових завдань назвала створення сильної фінансової установи, яка могла б забезпечувати передбачуване фінансування, незалежність процедур та перетворення коштів на конкретні інвестиційні проєкти.
Анна Акерман звернула увагу на необхідність чітко визначити, що означає принцип «відбудувати краще». За її словами, це має бути не просто відновлення зруйнованих об’єктів, а створення сучаснішої системи з урахуванням нових стандартів і технологій.
Вона навела приклад пілотних проєктів, зокрема у Тростянці, де відновлюють житло із використанням рішень, що не залежать від викопного палива.
«Україна може стати місцем, де тестуються нові рішення. Іноді нам потрібно не лише наздоганяти, а разом із європейськими партнерами створювати нові підходи», — зазначила Акерман.
Зелена відбудова України у цьому контексті стає не окремим напрямом, а частиною ширшого економічного процесу. Йдеться про інвестиції, нові технології, підготовку кадрів і створення умов для довгострокового розвитку країни.
25:32 PROFIT_EU_KLIMAT_2026_07_20.mp3 ПРОФІТ. Зелена відбудова України: екологія стає питанням економіки
Володимир Гарматюк