За останні роки енергетична карта Європи змінилася швидше, ніж багато хто міг передбачити. Питання, які ще недавно здавалися справою далекого майбутнього, сьогодні визначають рішення урядів, бізнесу та цілих регіонів: звідки брати енергію, як зробити її доступною та чистішою і, найголовніше, як гарантувати її безпеку.
Балтійський регіон має для цього особливе значення. Тут перетинаються нові енергетичні технології, великі інфраструктурні проєкти, кліматичні цілі та необхідність зберегти конкурентоспроможність економіки. Йдеться не лише про будівництво вітрових електростанцій чи пошук нових джерел газу. За кожним проєктом стоять мережі, інвестиції, міжнародна співпраця, рішення бізнесу та люди, які житимуть поруч із новою енергетичною інфраструктурою.
Після масштабних змін на європейському енергетичному ринку країнам Балтійського регіону доводиться шукати нові джерела енергії та фактично заново вибудовувати систему — безпечнішу, більш незалежну і водночас готову до декарбонізації.
Для Польщі Балтійське море має не лише енергетичне значення. Саме в Гданську наприкінці серпня 1980 року народився рух «Солідарність», який став одним із символів боротьби за свободу в Центральній Європі.
«Ми щойно відзначили 46-у річницю створення Незалежної самоврядної профспілки “Солідарність”. У Польщі ця організація, яка об’єднала десять мільйонів громадян, змінила хід історії Європи, а в певному сенсі навіть і світу, не кажучи вже про нашу власну країну», — зазначає колишній прем’єр-міністр Польщі Єжи Бузек.
Майже пів століття тому Балтійське море стало простором політичних змін, що вийшли далеко за межі Польщі. Сьогодні воно знову опинилося в центрі європейських змін — але вже у сфері енергетики.
На думку генерального директора ORLEN Іренеуша Фонфари, для нової енергетичної реальності недостатньо, щоб кожна країна діяла самостійно. Балтійський регіон може стати простором для тіснішої співпраці між державами та енергетичними компаніями.
Чотирнадцять керівників провідних енергетичних компаній країн східної частини Балтійського моря вже підписали меморандум про взаєморозуміння щодо майбутньої співпраці. Йдеться про створення платформи, яка дозволить спільно визначати пріоритети розвитку енергетики, обмінюватися досвідом і шукати рішення, вигідні для всього регіону.
Серед напрямів, які потребуватимуть спільної роботи, — LNG, водень, уловлювання та зберігання CO₂, офшорна вітроенергетика та безпека енергетичної інфраструктури.
«Разом ми можемо показати, що промислова конкурентоспроможність, кліматичні амбіції та соціальна згуртованість можуть розвиватися паралельно», — наголошують учасники цієї співпраці.
Балтійський регіон десятиліттями залежав від традиційної енергетики. Тепер одночасно змінюються технології, інфраструктура, ринки та вимоги до безпеки. Важливу роль у цьому процесі відіграє офшорна вітроенергетика. У країнах Балтійського моря вже розвивається низка проєктів на різних етапах підготовки.
«За останній рік енергетична система Балтійського регіону помітно змінилася. Частина проєктів, які раніше лише планували або розробляли, вже перейшла до будівництва, а деякі вже працюють», — говорить старший директор S&P Global Джакомо Боаті.
Особливе місце тут займає LNG. Після відмови від російського газу скраплений природний газ став одним із ключових елементів енергетичної безпеки регіону. Значна частина LNG надходить зі Сполучених Штатів.
Однак, на думку Боаті, країнам не варто розвивати інфраструктуру окремо одна від одної.
«Не варто, щоб кожна країна окремо планувала власну інфраструктуру, власні LNG-термінали та власні трубопроводи. Потрібно, щоб країни регіону разом планували цю інфраструктуру і визначали, як розвивати її так, щоб необхідні потоки енергетичних ресурсів могли вільно переміщатися між країнами», — пояснює експерт.
Наступним етапом має стати декарбонізація. У країнах регіону не так багато власних запасів вуглеводнів, а їхні ресурси розподілені нерівномірно. Тому скорочення використання викопного палива є одночасно кліматичним і безпековим завданням.
Це стосується і технологій уловлювання та зберігання CO₂. Замість того щоб кожна країна будувала власні трубопроводи, термінали та сховища, ефективніше координувати ці процеси на регіональному рівні. Такий підхід може зменшити витрати та зробити транспортування і зберігання CO₂ ефективнішим.
Ще один важливий напрям — офшорна вітроенергетика. Вона може одночасно сприяти декарбонізації та підвищувати енергетичну незалежність регіону. Водночас її розвиток потребує значних інвестицій.
«Одним із ключових факторів тут є фінансування. Тому прискорення розвитку всіх необхідних складових та співпраця між країнами, яка допоможе зробити ці проєкти більш привабливими для фінансування, — ще один очевидний приклад того, де співпраця може бути корисною для всього регіону», — зазначає Боаті.
Польща є одним із ключових гравців у цьому процесі. У польській частині Балтійського моря завершується будівництво першої морської вітрової електростанції Baltic Power. У перспективі заплановані також Baltic East та Baltic West, які реалізує група ORLEN.
Представниця ORLEN Neptun Александра Ямпольська наголошує, що для розвитку морської вітроенергетики Польщі довелося пройти складний шлях — від створення відповідних правил і регулювання до адаптації електромереж.
У межах першої фази розвитку офшорної вітроенергетики в Польщі планується створити 5,9 ГВт встановленої потужності. Однак самих електростанцій недостатньо. Енергосистема має бути готовою приймати нові обсяги електроенергії та доставляти їх споживачам.
«Наступним викликом стала адаптація електромереж до того, щоб цю енергію можна було доставляти до польських домогосподарств. І насправді цей виклик є подібним для кожної країни Європейського Союзу», — говорить Ямпольська.
За її словами, майбутня енергетика не може базуватися на одній технології. Попит на електроенергію постійно зростає, тому необхідно поєднувати різні джерела та технології в єдиній системі.
«Немає однієї універсальної технології, яка могла б забезпечити енергією всю країну», — наголошує вона.
Для країн, які лише готуються до вступу в Європейський Союз або починають власну енергетичну трансформацію, це означає необхідність заздалегідь планувати майбутній попит на електроенергію та відповідну інфраструктуру.
Польський досвід водночас показує, що енергетична трансформація потребує часу. За словами Ямпольської, одним із головних ресурсів, які Польща втратила за роки цього процесу, був саме час: зміни могли початися раніше.
При цьому енергетична трансформація — це не лише питання технологій. Вона змінює промисловість, структуру зайнятості та життя цілих регіонів. Скорочення ролі вугілля може означати втрату традиційних робочих місць, тоді як нові енергетичні проєкти створюють попит на інші професії та компетенції.
Тому дедалі важливішим стає соціальний аспект великих інвестицій. Місцеві громади мають розуміти, що саме зміниться в їхньому регіоні, які будуть переваги та як враховуватимуться можливі ризики.
Для морських вітрових електростанцій ситуація дещо відрізняється. Турбіни розташовані далеко від берега. У випадку Baltic Power найближчі з них будуть приблизно за 23 кілометри від берегової лінії, тому побачити їх можна лише за дуже хорошої видимості.
Перед реалізацією таких проєктів проводиться екологічний моніторинг, який дозволяє оцінити вплив майбутньої електростанції на морське середовище та території на суші. Екологічні рішення також проходять громадські консультації.
За словами Ямпольської, сьогодні соціальний діалог став галузевим стандартом. Інвестори проводять зустрічі, створюють інформаційні пункти та надають мешканцям доступ до інформації про проєкти.
Великі енергетичні інвестиції можуть мати значний вплив на місцеву економіку. Розвиток ланцюгів постачання, створення нових робочих місць та формування спеціалізованих компетенцій можуть приносити користь громадам, на території яких реалізуються такі проєкти.
Балтійський регіон сьогодні опинився на перетині одразу кількох ключових для Європи процесів — енергетичної безпеки, економічного розвитку, декарбонізації та захисту критичної інфраструктури.
Відмова від російських енергоресурсів, розвиток LNG, офшорної вітроенергетики, водневих технологій та спільної інфраструктури поступово змінюють енергетичну карту регіону.
Якщо раніше Балтійське море було символом політичної свободи, то сьогодні воно може стати символом енергетичної незалежності. Але для цього країнам регіону доведеться діяти спільно — координувати інвестиції, розвивати інфраструктуру, обмінюватися технологіями та одночасно враховувати інтереси суспільства.
Саме від того, наскільки успішно країни зможуть поєднати безпеку, конкурентоспроможність, декарбонізацію та соціальну відповідальність, залежатиме роль Балтійського регіону в енергетичній Європі майбутнього.
26:18 00863B82.mp3 Балтійське море як простір енергетичної незалежності
Володимир Гарматюк