Енергетична безпека знову опинилася в центрі міжнародних дискусій через війну Росії проти України, ситуацію на Близькому Сході та перебудову глобальних ланцюгів постачання. 14–16 вересня міністри енергетики країн G20 зустрілися в Х'юстоні, де обговорювали безпеку постачання, ціни на енергію, інвестиції в інфраструктуру, критичну сировину та стійкість ланцюгів постачання. Польщу представляв міністр енергетики Мілош Мотика. Він, зокрема, говорив про співпрацю зі США та можливість використання польської газової інфраструктури для постачання газу до Центральної та Східної Європи.
Для Європи ці питання безпосередньо пов'язані зі скороченням залежності від російського газу. Зміна постачальників і маршрутів збільшила роль LNG та світового газового ринку. Водночас події на Близькому Сході показали, наскільки швидко перебої на одному з ключових маршрутів можуть впливати на ціни та рішення урядів. За оцінкою Міжнародного енергетичного агентства, високі ціни на газ у низці країн стимулюють використання вугілля для виробництва електроенергії.
Роберто Бокка, керівник Центру енергетики та матеріалів Всесвітнього економічного форуму, вважає, що такі кризи насамперед виявляють проблеми, які вже існували в енергетичних системах. Серед них він називає залежність від окремих маршрутів, недостатню диверсифікацію та обмежені можливості швидко замінити певні види палива.
За його словами, реакція країн на останню кризу була різною. Частина держав намагалася тимчасово зменшити наслідки високих цін, зокрема, за рахунок субсидій або повернення до використання вугілля. Інші почали активніше розвивати міждержавну співпрацю. Бокка звертає увагу на країни Азії, де енергетична криза стала одним із факторів, що прискорили співпрацю між державами у сфері енергетики.
Подібні процеси відбуваються і в Європі. Після скорочення поставок російського газу країни розширюють LNG-інфраструктуру, шукають нових постачальників і розвивають альтернативні маршрути. Польща в цьому контексті розглядає свою газову інфраструктуру як один із можливих елементів регіонального постачання.
Водночас залежність від російського газу частково замінюється іншими видами залежності. Майкл Мейлінг, директор MIT Center for Energy and Environmental Policy Research, звертає увагу на зростання ролі США як постачальника LNG до Європи. Через інтеграцію європейського ринку у світову торгівлю газом ціни в Європі дедалі більше залежать від ситуації на глобальному ринку.
Нова проблема виникає і в процесі переходу до чистої енергетики. Виробництво сонячних панелей, акумуляторів, вітрових турбін та іншого обладнання потребує великої кількості мінералів і матеріалів. Значна частина їхнього видобутку, переробки або виробництва припадає на Китай. За словами Мейлінга, Китай займає дуже сильні позиції в окремих сегментах чистих технологій, а запроваджені ним експортні обмеження вже впливали на міжнародні ланцюги постачання.
Європейські країни намагаються зменшити цю залежність, розвиваючи власне виробництво та залучаючи інвестиції. Але швидко замінити вже сформовані ланцюги постачання складно, а перенесення виробництва до Європи може бути дорожчим.
У Балтійському регіоні ситуація відрізняється залежно від країни. Польща та Німеччина мають значні виробничі потужності у сфері чистих технологій. Польща, зокрема, активно розвиває виробництво акумуляторів. Водночас значна частина інвестицій у цей сектор надходить з-за кордону, зокрема з Південної Кореї. Німеччина має великі виробничі потужності в різних сегментах чистих технологій.
Північні країни регіону мають іншу структуру енергетики. Швеція значною мірою використовує гідроенергію, Данія швидко розвиває вітрову генерацію. Естонія, яка тривалий час залежала від сланцевої нафти, збільшує частку відновлюваних джерел у виробництві електроенергії. Польща та Німеччина залишаються більш залежними від викопного палива, хоча їхні енергетичні системи також поступово змінюються.
Ще одним фактором невизначеності залишається кліматична політика. У Європейському Союзі змінюються правила торгівлі викидами та поступово скорочується безкоштовний розподіл квот для підприємств. У США підходи до кліматичної та енергетичної політики можуть змінюватися залежно від політичного курсу. Для енергетичних компаній це має практичне значення, оскільки великі інфраструктурні проєкти потребують інвестицій на десятиліття вперед.
Мейлінг розділяє поняття ризику та невизначеності. Ризик можна оцінити приблизною ймовірністю певної події, тоді як за невизначеності неможливо наперед визначити всі можливі сценарії. Для енергетики це особливо важливо через тривалий строк експлуатації електростанцій, мереж та іншої інфраструктури. Тому, на думку експерта, рішення мають передбачати можливість адаптації до зміни умов.
Окреме питання — співпраця між країнами Балтійського регіону. Буркхард фон Кеніц, регіональний голова Європи Всесвітньої енергетичної ради, наголошує, що електромережі, газова та воднева інфраструктура, морські маршрути й офшорна вітроенергетика пов'язані між собою. Тому окремі національні рішення дедалі частіше впливають на сусідні країни.
Йдеться, зокрема, про розвиток водневих проєктів, LNG-інфраструктури, офшорної вітроенергетики та транскордонних електромереж. Для таких проєктів важливі не лише інвестиції у виробництво, а й можливість транспортувати енергію та забезпечити попит у сусідніх країнах.
У Всесвітній енергетичній раді цей підхід описують через «Енергетичну трилему» — необхідність одночасно враховувати безпеку постачання, доступність енергії та екологічні цілі. Для Балтійського регіону це означає, що розвиток нових потужностей має відбуватися разом із розвитком мереж, ринків та інфраструктури, які дозволять використовувати їх у різних країнах.
27:22 TRANSFORMACJA_2026_09_21.mp3 ЕНЕРГЕТИЧНА ТРАНСФОРМАЦІЯ. Енергетична стійкість Балтійського регіону: від нових залежностей до регіональної співпраці
Володимир Гарматюк