Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Польща стала не лише найбільшим сусідом-гуманітарним хабом, але й важливою економічною опорою для мільйонів переміщених українців. За цей період сформувався новий тип української присутності в Польщі — економічно активної, підприємницької, інколи орієнтованої на швидке реагування на потреби українських громадян, а інколи — на довгострокову інтеграцію в польський ринок.
Запроваджені польською державою спрощені умови відкриття бізнесу для українських громадян, доступ до механізмів фінансової підтримки (грантів, мікрофінансування) від європейських і міжнародних організацій, а також активність польських НУО і муніципалітетів створили сприятливе поле для економічної ініціативи. Водночас ця підтримка, попри її масштабність, залишається фрагментарною, нерівномірною й переважно короткостроковою.
Головні бар'єри залишаються незмінними. Мовна компетенція, нерозуміння місцевих правових і податкових реалій, складність взаємодії з польськими банками (особливо для осіб без постійного місця проживання), дискримінація або упередженість — все це чинники, які обмежують масштабування бізнесу. До цього додається складність у залученні фінансування: більшість українських підприємців не мають кредитної історії в Польщі або достатньої заставної бази. У підсумку — часто обирають найпростіші, малоризикові моделі підприємництва, орієнтовані на щоденний дохід, а не на стале зростання.
Вразливими залишаються жінки-підприємиці, особливо ті, хто одночасно доглядає за дітьми. Часто вони працюють у неповній зайнятості, мають обмежений доступ до офіційного фінансування, стикаються з подвійною дискримінацією — як мігрантки та як малі підприємниці. Їхній досвід вимагає окремої уваги з боку як урядових, так і недержавних структур.
Попри це, українське підприємництво демонструє адаптивність, здатність швидко реагувати на запити ринку та високу взаємодопомогу всередині діаспори. Паралельно розвиваються мережі підтримки — неформальні спільноти, жіночі бізнес-клуби, канали взаємоінформації, які частково компенсують відсутність офіційної інфраструктури. Ці ініціативи вже сьогодні створюють підґрунтя для потенційної економічної інтеграції українців у польське суспільство.
Незважаючи на позитивну динаміку, досі бракує узгодженої багаторівневої стратегії підтримки українського бізнесу: координація між польськими органами влади, українськими діаспорними ініціативами, бізнес-асоціаціями та міжнародними донорами потребує значного посилення. Лише така міжсекторальна взаємодія може трансформувати українське підприємництво з тимчасового рішення на період кризи у повноцінний драйвер економічної взаємовигідної інтеграції.
Таким чином, українське підприємництво в Польщі перебуває в точці переходу: від кризового реагування до потенційно сталої економічної участі. Для цього потрібні не лише додаткові ресурси, а й нові інституційні підходи — зокрема створення локальних бізнес-хабів, інкубаторів, програм наставництва, а також політики, що визнає підприємництво як форму інтеграції, а не просто економічну активність. Успішна інтеграція українських підприємців у польське економічне середовище може стати прикладом того, як гуманітарна криза може трансформуватися в довгострокову економічну синергію.
Про це говорили учасники дискусії, організованої Польсько-українською економічною палатою у Свіноуйсті.
Послухати можна у доданому звуковому файлі:
23:50 PRIFIT_USPR_PIDPRYJEMCI UKRIJNSKI W POSZI_2025_06_23.mp3 ПРОФІТ. Як підтримувати український бізнес у Польщі?
Володимир Гарматюк