Під час Конгресу представники держави, банківського сектору та місцевого самоврядування окреслили головні бар’єри, що стримують розвиток інвестицій на місцях. Головна теза, яку повторювали учасники, — гроші для розвитку є, але до них потрібно вміти дотягнутися.
Голова парламентського комітету з питань місцевого самоврядування Олена Шуляк нагадала, що в Україні діє стратегія регіонального розвитку до 2027 року, а понад 900 громад уже розробили власні плани. Проте більшість не здатні реалізувати їх через слабку інституційну спроможність. «Єдиний інвестиційний портфель держави нараховує 149 проєктів на понад 11 трильйонів гривень. Це інструмент, який дозволяє громадам планувати, але багато хто просто неготовий ним скористатися», — підкреслила Шуляк.
З боку фінансового сектору тональність виступів була помірковано оптимістичною. Представниця «Ощадбанку» Юлія Жуланова зазначила, що установа вже уклала понад 700 кредитних угод із громадами та комунальними підприємствами. Механізми працюють, однак попит залишається низьким. «Малі громади не приходять до банків. Вони не знають, як правильно підготувати документи або побоюються боргових зобов’язань», — пояснила вона.
Олександр Решетник із «Укргазбанку» додав, що лише близько 80 громад із понад 1400 мають досвід кредитування. На його думку, проблема не у відсутності довіри банків, а в якості підготовки проєктів: «Якщо є чітке техніко-економічне обґрунтування — фінансування знайдеться». Цікава деталь — навіть під час війни не зафіксовано жодного дефолту за муніципальними кредитами, що свідчить про фінансову дисципліну місцевого самоврядування.
Державна позиція, озвучена представником Мінрегіону Олександром Качуріним, підтвердила, що найактивніше громади залучають кошти на реконструкцію соціальної інфраструктури — шкіл, лікарень, водоканалів і тепломереж. Ці напрями збігаються з пріоритетами Європейського інвестиційного банку та Світового банку. Водночас навіть такі проєкти часто гальмують на етапі підготовки через брак кадрів, здатних грамотно розрахувати вартість і ефективність.
Окрему увагу привернула позиція бізнесу. Діана Баренова з Палати підприємців заявила, що громадам потрібно надати більше свободи у виборі проєктів. «Не можна централізовано визначати, що для всіх головне — дороги чи каналізація. Кожна громада має свої пріоритети», — наголосила вона. Баренова також зазначила, що малі громади можуть бути навіть надійнішими позичальниками, бо швидше реагують і мають більш гнучке управління.
Загальна картина, яку показав Конгрес, — це розрив між політичними заявами про децентралізацію та реальною здатністю громад управляти розвитком. В Україні створена інфраструктура для інвестицій: діють банківські інструменти, міжнародні програми, державні гарантії. Зокрема, польський Банк господарства краю (BGK) оголосив про намір гарантувати кредити українських банків для місцевого самоврядування з 2026 року. Проте без зростання управлінської спроможності, навчання команд і розвитку локальної фінансової культури ці можливості залишаться на папері.
Проблема сьогодні не в тому, щоб знайти гроші, а в тому, щоб навчитися ними користуватися. І саме від цього залежить, чи стане децентралізація реальною економічною реформою, а не лише політичним гаслом.
Повну версію слухайте у доданому звуковому файлі:
25:55 PROFIT_2025_10_06_INWESTYCJE W HROMADY.mp3 ПРОФІТ. Як інвестувати в українські громади? Чого не знають і чого бояться місцеві органи врядування?
Володимир Гарматюк