Україна стоїть перед викликом масштабної економічної трансформації, без якої неможливо забезпечити стійке функціонування на тлі війни та післявоєнного відновлення. Економісти вважають, що державі час відмовитися від неефективної і надмірно роздутoї моделі управління, зменшити податковий тиск, скоротити апарат чиновників, а головне — створити такі умови, які б дозволили повернути українців, що виїхали під час війни.
Професор економіки і ректор American University Kyiv Роман Шеремета переконаний у критичній неефективності державних підприємств. Зокрема, що саме державна власність є середовищем для найвищого рівня корупції, а тому більшість підприємств необхідно передати у руки приватного бізнесу. Приватний власник зацікавлений у розвитку, а не в корупції.
«Слід віддати більшість державних активів у приватну власність. Держава повинна залишити лише дуже невелику кількість підприємств, які природно перебувають поза конкуренцією. Усе інше має працювати у приватному секторі», — вважає Шеремета.
Він також виступає за просту і прозору податкову систему, у якій податки легко обраховуються і не мають винятків чи непрозорих схем.
На важливості податкової реформи наголошує й доктор економічних наук Костянтин Швабій. За його словами, нинішня система є не тільки складною, але й неефективною для умов воєнного часу, коли бюджет не може покривати навіть оборонні витрати. Він звернув увагу, що Україна унікальна тим, що має дві спрощені системи оподаткування під час війни, чого не знає світова практика.
«Спрощену систему оподаткування доведеться реформувати. Нам потрібні прості рішення, які легко адмініструвати й які дадуть можливість зміцнити тил», – зазначив Швабій.
Він упевнений, що Україна повинна створити більш раціональну систему збору податків, особливо після перемоги, коли скоротяться оборонні видатки, але зростуть соціальні.
Проблема надмірної присутності держави в економіці — одна з найгостріших, — переконаний керівник аналітичного напряму мережі захисту національних інтересів АНТС Ілля Несходовський. Він наголошує, що нинішня модель є продовженням радянського підходу, який не відповідає сучасним реаліям.
Економісти наголошують: держава в українській економіці займає надто багато місця, неефективно витрачає ресурси й створює нерівні умови для бізнесу. За словами Володимира Несходовського, високі податки на мінімальні зарплати та пільговий імпорт шкодять українському виробнику. Вихід він бачить у скороченні бюрократії, перегляді фінансування освіти й медицини та реформі податкової системи, яка має стимулювати конкуренцію.
Олексій Івашин звертає увагу на демографічну кризу: Україна вже втратила близько половини населення з 1991 року, а кількість працездатних стрімко падає. Без державної демографічної стратегії, каже він, економічний розвиток неможливий. Потрібні аудит населення, інструменти підтримки демографії й умови життя, які змусять українців залишатися або повертатися.
Втрата робочої сили через еміграцію й мобілізацію лише поглиблює кризу. Несходовський підкреслює: нормальний розвиток можливий лише за умов реальної конкуренції й відсутності монополій, а держава має піти з тих ринків, де немає об’єктивної потреби в її присутності.
Корупція залишається ключовою перешкодою. Роман Шеремета наголошує, що вона виникає там, де є можливості й стимули, тому потрібні прозорі правила та невідворотні покарання.
На думку економістів, Україна зможе побудувати ефективну економіку та використати майбутні репараційні фонди лише за умови системних реформ. Приватизація, податкова реформа, скорочення державного апарату, антикорупційні механізми й демографічна стратегія повинні працювати разом, тільки так країна зможе відновитися та повернути людей.
Олександр Савицький