Енергетична трансформація в Польщі набула особливого значення після початку повномасштабної війни Росії проти України. Події останніх років чітко показали, що енергетика — це не лише питання економіки чи клімату, а насамперед питання безпеки. Якщо частина європейських держав і досі зберігає значну залежність від російських енергоносіїв, то Польща послідовно обрала курс на диверсифікацію джерел постачання та розвиток власних потужностей. У Варшаві російські газ і нафту давно сприймають не просто як товар, а як інструмент політичного впливу, від якого необхідно відмовлятися системно й наперед.
Додатковим імпульсом для переосмислення енергетичної політики стали російські атаки на українську енергетичну інфраструктуру. Удари по електростанціях, теплоелектроцентралях і підстанціях продемонстрували вразливість великих централізованих об’єктів. Саме тому в Польщі дедалі більше уваги приділяють розвитку розподіленої енергетики, яка базується на багатьох невеликих генеруючих потужностях, розміщених по всій країні. Така модель значно складніша для виведення з ладу і водночас підвищує гнучкість усієї енергосистеми.
Стратегічні рамки цих змін визначає «Енергетична політика Польщі до 2040 року», ухвалена урядом у 2021 році. Документ окреслює ключові цілі: гарантії енергетичної безпеки, розвиток конкурентної економіки, зростання енергоефективності та зменшення негативного впливу на довкілля. Водночас експерти наголошують, що самих стратегій недостатньо без чіткої координації та довгострокового бачення.
Партнер консалтингової компанії A.T. Kearney Мартін Оконський звертає увагу, що енергетична трансформація в Польщі часто зводиться лише до теми скорочення викидів парникових газів, хоча насправді її масштаб значно ширший. За його словами, ключовим питанням є енергетична безпека, особливо з огляду на війну в Україні та технічний стан польських вугільних електростанцій, багато з яких наближаються до завершення свого життєвого циклу. Мартін Оконський наголошує, що країні бракує єдиного лідера трансформації, який би синхронізував дії державних органів, енергетичних компаній, операторів мереж і постачальників технологій. Одним із можливих рішень він називає розробку стратегії до 2050 року з чітким визначенням ролі атомної енергетики, водню, біометану та інших джерел.
Відновлювальна енергетика в Польщі розвивається надзвичайно динамічно, передусім за рахунок сонячних і вітрових електростанцій. Водночас це створює нові виклики для системи передачі та розподілу електроенергії. Як зазначає Мартін Оконський, стрімке зростання відновлюваних джерел робить критично важливими питання акумулювання та зберігання енергії. За його словами, Польща має вийти за межі використання лише гідроакумулюючих електростанцій і почати розвивати великі накопичувачі енергії, а також нарощувати власні компетенції в цій галузі.
Окремою проблемою є перебудова системи передачі електроенергії. Основні промислові споживачі зосереджені на півдні країни, тоді як значна частина потенціалу відновлюваної генерації, зокрема морська вітрова енергетика, розташована на півночі. Це вимагає масштабних інвестицій у мережі, здатні передавати електроенергію у напрямку з півночі на південь.
Голова правління Польських електромереж Ґжеґож Оніхімовський підкреслює, що в найближчі роки попит на електроенергію зростатиме ще швидше, ніж очікувалося раніше. Він звертає увагу на прогнози великих технологічних компаній, які вказують на різке збільшення споживання електроенергії через розвиток штучного інтелекту та хмарних сервісів. За словами Оніхімовського, будівництво резервних енергоблоків може бути лише тимчасовим і дорогим рішенням, адже в умовах загальноєвропейського ринку Польща ризикує стати постійним імпортером електроенергії. Саме тому, на його думку, пріоритетом мають стати накопичувачі енергії та гнучкі джерела, зокрема газові установки, які дозволяють ефективно балансувати відновлювану генерацію.
Важливу роль у польському енергобалансі продовжує відігравати вітрова енергетика, особливо в зимовий період, коли попит на електроенергію зростає. Ґжеґож Оніхімовський зазначає, що значна частина наземних вітрових електростанцій у Польщі є технічно застарілою. Заміна турбін потужністю близько одного мегавата на сучасні установки класу 5–6 мегаватів дозволила б суттєво збільшити виробництво без потреби шукати нові локації, що також зменшує соціальну напругу в громадах.
Про стратегічне значення відновлюваної енергетики говорить і віцепрезидент правління з питань регуляції Польської енергетичної групи Марцін Лясковський. За його словами, хоча сьогодні компанія інвестує в газову генерацію як перехідне рішення, майбутнє польської енергетики однозначно пов’язане з відновлюваними джерелами. Він наголошує, що Польська енергетична група вже є лідером на ринку ВДЕ, маючи у своєму портфелі гідроакумулюючі, вітрові, гідро- та сонячні електростанції, а ключовим проєктом найближчих років стане офшорна вітрова енергетика в Балтійському морі. Водночас Лясковський підкреслює, що без розвитку передавальних і розподільчих мереж подальший ріст ВДЕ буде неможливим, адже сучасна мережа має бути двонаправленою, цифровою та гнучкою.
Поза традиційним фокусом на сонце й вітер залишається водна та геотермальна енергетика. Президент правління та генеральний директор Veolia Energia у Варшаві Павло Орлов наголошує, що Польща часто недооцінює власний водний потенціал, хоча навіть він може забезпечити до 10–15% потреб в електроенергії. Він звертає увагу на те, що басейни Вісли, Одри та прибережні райони мають значний гідроенергетичний ресурс, а геотермальні води присутні на 40–55% території країни. За словами Орлова, геотермальна енергія, так само як і гідроенергетика, є стабільною та не залежить від погодних умов, що робить її важливим елементом майбутнього енергобалансу. Окремо він підкреслює потенціал біометану, який за обсягами може майже зрівнятися з нинішньою газовою генерацією в Польщі.
Суттєву роль у трансформації відіграють і так звані просюмери — споживачі, які одночасно виробляють електроенергію. Директор департаменту відновлювальних джерел енергії Міністерства клімату і середовища Лукаш Томашевський зазначає, що сьогодні в Польщі працює близько 30 гігават відновлюваних джерел, з яких 17 гігават припадає на сонячну енергетику. За його словами, півтора мільйона просюмерів є доказом того, що суспільство активно долучається до енергетичної трансформації. Томашевський підкреслює, що до 2030 року частка відновлюваної електроенергії може сягнути 50%, а вугілля в цей період відіграватиме роль перехідного палива.
Однак реалізація всіх цих планів потребує колосальних фінансових ресурсів. За оцінками експертів, до 2050 року Польща має інвестувати в енергетику від одного до півтора трильйона злотих. Мартін Оконський зазначає, що держава за підтримки Євросоюзу зможе профінансувати лише частину цієї суми, тому без залучення приватного капіталу — через інфраструктурні фонди, зелені облігації та фондовий ринок — обійтися неможливо.
Віцеголова правління Польського банку Кшиштоф Дреслер наголошує, що фінансування відновлюваної енергетики слід розглядати не як окремі проєкти, а як цілісні екосистеми. За його словами, для споживачів вирішальним фактором залишається ціна електроенергії, і саме зростання витрат стимулює домогосподарства інвестувати у власні джерела енергії, зокрема сонячні панелі. У довгостроковій перспективі, підкреслює Дреслер, «зелена» енергія має бути не лише екологічною, а й дешевшою та доступною для всіх.
Енергетична трансформація Польщі вже стала незворотним процесом, однак попереду — найскладніший етап. Питання поєднання різних джерел енергії, забезпечення стабільності системи, захисту інфраструктури та справедливого розподілу витрат визначатимуть не лише успіх стратегій, а й повсякденне життя мільйонів людей та рівень енергетичної безпеки країни.
Повна версія у доданому звуковому файлі:
26:26 ENERGETYCZNA_2025_12_28.mp3 Енергетична трансформація Польщі: безпека, «зелений» курс і виклики майбутнього
Володимир Гарматюк