Проблема інтеграції іноземних працівників у Польщі сьогодні дедалі менше пов’язана з небажанням людей працювати чи адаптуватися і дедалі більше — зі складністю самої системи. Людина може мати досвід, роботодавець може гостро потребувати кадрів, але між ними часто виростає ціла стіна з процедур, дозволів, перевірок і різних інтерпретацій правил.
У цій ситуації губляться всі: іноземці не розуміють, як діяти, бізнес витрачає ресурси на формальності, а державні установи працюють у перевантаженій і дуже фрагментованій структурі. Саме цей розрив між потребами ринку праці та реальними адміністративними процесами сьогодні визначає, наскільки легко або складно іноземцю знайти своє місце у польській економіці.
Цю проблематику відкрито обговорювали 16 лютого під час зустрічі у Варшаві, де зібралися роботодавці, чиновники та організації, що працюють із мігрантами щодня. Захід відбувся в межах проєкту «Разом у культурі», який реалізує Fundacja Moc Życia.
Його ідея полягає не лише у культурній адаптації, а у значно ширшому завданні — створити умови, за яких інтеграція на роботі перестане бути бюрократичним випробуванням. Президентка фонду Малгожата Вишинська наголосила, що ініціатива виросла з реальних потреб: головне — зробити так, щоб люди, які приїжджають працювати, швидше входили у нове середовище, а роботодавці не втрачали часу на боротьбу з формальностями.
Перед початком проєкту організація провела велике опитування серед іноземців, які працюють у Польщі. Координатор проєктів Фонду Артур Міхнєвіч пояснив, що анкети заповнювали не онлайн, а через особисті розмови, щоб зрозуміти реальні історії людей, а не формальні відповіді. Саме цей підхід дозволив побачити головні тенденції: більшість іноземців позитивно оцінюють ставлення поляків і називають країну відкритою, однак майже всі стикаються з мовним бар’єром і складними адміністративними процедурами.
Люди прагнуть стабільності — переходу від тимчасових контрактів до трудових договорів, зрозумілих кар’єрних перспектив і рівних умов із місцевими працівниками. Водночас саме процеси легалізації — дозволи на роботу, карти перебування, перевірки документів — залишаються найскладнішим етапом адаптації.
Ширший контекст пояснила представниця Міністерства сім’ї, праці та соціальної політики Ева Фляшинська, яка звернула увагу на структурні зміни ринку праці. За її словами, дискусії про іноземців часто базуються на стереотипах, тоді як реальна ситуація визначається демографією і економікою.
Польща має один із найнижчих рівнів безробіття в Європі, але водночас у багатьох галузях постійно бракує кадрів: від медицини і догляду за літніми людьми до транспорту та логістики. Населення старіє, молодих працівників стає менше, а автоматизація змінює вимоги до кваліфікацій. У цих умовах іноземці не витісняють поляків із ринку праці, а фактично підтримують його стабільність, заповнюючи вакансії, на які немає місцевих кандидатів.
Однак саме система управління зайнятістю значною мірою ускладнює ситуацію. У Польщі діє дуже децентралізована структура служб зайнятості — сотні повітових центрів мають автономію, і процедури можуть суттєво відрізнятися залежно від регіону. Це означає різні строки розгляду документів, різні вимоги та різну практику їхнього застосування. У результаті навіть однакова справа в різних містах може вирішуватися з різною швидкістю і за різними правилами, що створює відчуття непередбачуваності і для працівників, і для роботодавців.
Додатковим фактором стали нові законодавчі зміни, які, за словами експерта з працевлаштування Бартош Вікторович, значно збільшили відповідальність бізнесу. Тепер роботодавці мають перевіряти попередню трудову історію іноземців і фактично підтверджувати правдивість їхніх даних, хоча часто не мають доступу до такої інформації. Це створює парадоксальну ситуацію: формально система має стати більш контрольованою, але на практиці процедури стають довшими і складнішими, а ризики для підприємців зростають.
У підсумку дискусія показала чітку закономірність: інтеграція іноземців у Польщі сьогодні гальмується не соціальними чи культурними бар’єрами, а інституційними. Самі працівники зазвичай готові адаптуватися, роботодавці — наймати, держава — регулювати, але між цими трьома сторонами існує складна бюрократична система, яка не встигає за темпами економічних змін. Тому головний виклик полягає не у збільшенні кількості правил, а у їх спрощенні, стандартизації та підвищенні прозорості. Саме від цього залежатиме, чи залишиться Польща конкурентною на ринку праці, чи зможе вона ефективно інтегрувати тих, хто приїжджає працювати і будувати своє життя в країні.
Повна версія - у доданому звуковому файлі:
21:58 U 0216 MAG PROFIT_RYNOK_PRACI_INTEGRACJA_2026_02_16.mp3 Дефіцит кадрів і нові реалії: роль іноземців у польській економіці
Володимир Гарматюк