Політична суперечка між Києвом і Варшавою, пов’язана з історичною пам’яттю, рішенням президента Польщі Кароля Навроцького щодо ордена Білого Орла для Володимира Зеленського та реакцією на присвоєння українському підрозділу назви, пов’язаної з УПА, вийшла далеко за межі дипломатії.
У центрі уваги опинилися економічні наслідки — майбутня відбудова України, участь польських компаній у великих контрактах, транзит і довгострокові відносини між двома країнами.
Особливого значення ситуації додає час — напередодні конференції з відбудови України у Ґданську. Це одна з найбільших міжнародних подій, присвячених майбутньому відновленню України, де Польща прагне відіграти важливу роль як партнер і економічний посередник.
Як зазначає Олександр Крамаренко, економічний оглядач агенції «Інтерфакс-Україна», історію з орденом Білого Орла варто розглядати як політичний і тактичний конфлікт, який не має перекреслювати стратегічну економічну співпрацю між Польщею та Україною.
«Економічна співпраця, співробітництво в інших галузях з Польщею для України і з Україною для Польщі — це стратегічна історія. Це потрібно розділяти і підходити до цього з прагматизмом», — наголошує Крамаренко.
За його словами, подібні політичні кризи вже виникали раніше, зокрема навколо питань транзиту та українського зерна. Попри серйозність суперечок, сторони зрештою поверталися до діалогу, оскільки економічні інтереси залишалися важливими для обох держав.
«Український бізнес і політикум розуміють, що це були також внутрішньополітичні процеси в Польщі. Це не означає, що до таких ситуацій ставляться позитивно, але їх намагаються розглядати прагматично», — зазначає експерт.
Одне з ключових питань — чи може політична напруга вплинути на участь польських компаній у післявоєнній відбудові України.
За словами Крамаренка, так званий «український ринок відбудови» не буде просто поділений між країнами. Його формування залежатиме не лише від Києва, а передусім від міжнародних донорів та держав, які вкладатимуть кошти у відновлення.
«Якщо країна фінансує відновлення України власними бюджетними ресурсами, вона природно хоче, щоб її компанії брали участь у цих проєктах. Це нормальна практика у світі», — пояснює він.
Водночас Польща має реальні можливості отримати значну частину майбутніх контрактів, але це залежатиме від активності польського бізнесу, державної підтримки та здатності конкурувати на міжнародному рівні.
Окрім довгострокової відбудови, важливими залишаються економічні питання «тут і зараз». Одним із них є транзит через Польщу, який має стратегічне значення для української економіки під час війни.
«Якщо проблеми з морськими шляхами через російські атаки посилюватимуться, роль польського транзитного коридору для України буде тільки зростати», — говорить Крамаренко.
Ще одним напрямом співпраці можуть стати оборонні технології. За словами економічного оглядача, Україна має унікальний досвід сучасної війни, а Польща має промисловий потенціал для розвитку власного оборонного виробництва.
«Для Польщі це не лише питання безпеки, а й економіки. Якщо країна не отримуватиме доступу до певних технологій і не розвиватиме власне виробництво, їй доведеться купувати їх за значні кошти за кордоном», — зазначає він.
На думку експерта, головний ризик для обох сторін полягає не лише у конкретному політичному рішенні, а у можливій втраті стратегічного бачення.
Польща залишається одним із ключових партнерів України — у сфері логістики, торгівлі, безпеки та майбутньої реконструкції. А Україна є важливим економічним і безпековим фактором для Польщі.
«Потрібно, щоб і з українського, і з польського боку було достатньо людей, які дивляться не лише на емоції сьогоднішнього дня, а на довгострокові інтереси двох держав», — підсумовує Олександр Крамаренко.
Володимир Гарматюк