Війна Росії проти України та загострення ситуації на Близькому Сході демонструють, наскільки вразливими залишаються світові енергетичні ринки. Конфлікти впливають на постачання нафти й нафтопродуктів, а перебої у забезпеченні позначаються на вартості пального та газу в Європі.
Енергетичний експерт Войцех Якубік вважає, що нинішнє зростання цін на пальне пов’язане передусім з ескалацією конфлікту навколо Ірану. За його словами, заяви Дональда Трампа про те, що подорожчання з лютого 2026 року спричинили українські атаки на російські нафтопереробні заводи, не підтверджуються динамікою ринку.
Особливо помітно дорожчає дизельне пальне. Західні країни й досі залежать від його імпорту, зокрема від постачання продукції, виробленої з нафти в Саудівській Аравії. На думку Якубіка, саме загострення ситуації на Близькому Сході є очевиднішим чинником зростання цін.
Наприкінці жовтня 2026 року напруженість у регіоні посилилася. Удари по інфраструктурі в Ірані, районі Ормузької протоки, Червоному морі та Саудівській Аравії створюють додаткові ризики для світових поставок енергоносіїв. На цьому тлі ціни на нафту знову зросли, а вартість газу на нідерландському хабі TTF перевищила 90 євро за мегават-годину.
Як зазначає експерт, такого рівня не спостерігали з листопада 2022 року — першого опалювального сезону після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Наближення нового опалювального сезону може посилити тиск на ціни пального та газу. Ситуація на газовому ринку також може вплинути на вартість електроенергії у 2027 році.
Російські енергоресурси — не гарантія стабільності
Якубік нагадує, що Європа вже переживала подібні кризи. У 2021 році ситуацію загострили дії «Газпрому», а після російського вторгнення в Україну у 2022 році енергетичні ринки знову зазнали різкого потрясіння.
На думку експерта, політичні заяви можуть тимчасово впливати на біржові котирування, однак не змінюють фундаментальних тенденцій. Обіцянки деескалації здатні призвести до короткострокового зниження цін, але ефект таких заяв слабшає, якщо ринки втрачають довіру до політиків.
Окремо Якубік прокоментував заяви Вашингтона про можливе повернення російського дизельного пального на американський ринок. Він вважає, що йдеться радше про політичний сигнал, ніж про рішення, здатне суттєво змінити паливний баланс США. За його словами, обсяги потенційних поставок були б символічними, тоді як самі Сполучені Штати експортують дизельне пальне.
Експерт припускає, що такі кроки можуть сприйматися Москвою як ознака готовності Вашингтона послаблювати тиск. Натомість, вважає Якубік, США та європейські країни мають продовжувати обмежувати російський вплив в енергетиці.
Непослідовність американської політики особливо помітна на тлі першого президентського терміну Трампа, коли Вашингтон активно просував постачання американського газу до Центрально-Східної Європи. Польща та Україна були зацікавлені в диверсифікації поставок, а розвиток інфраструктури, зокрема польського LNG-термінала та газопроводу Baltic Pipe, став частиною цього курсу.
Тепер, за оцінкою експерта, спроби зближення з Москвою суперечать попередній політиці та інтересам енергетичної безпеки регіону.
Енергетична безпека — частина оборони Європи
Російська агресія змінила підхід Європи до енергетичної безпеки. Постачання газу, нафти та пального розглядають уже не лише як економічне питання, а й як елемент захисту від потенційних військових загроз.
Польща протягом багатьох років застерігала від небезпеки залежності від російських енергоресурсів. Тепер ці застереження стали частиною загальноєвропейської дискусії. Серед пріоритетів — забезпечення стабільних поставок навіть у разі ширшого військового конфлікту, розвиток інфраструктури та інтеграція українського енергетичного сектору до західних систем.
Якубік також звертає увагу на необхідність послідовної відмови від російських енергоресурсів у межах європейської політики REPowerEU. За його словами, це не просто санкційний механізм, який можна скасувати одним рішенням, а стратегічний курс на диверсифікацію та підвищення стійкості енергетики.
Експерт вважає, що Захід може обходитися без російських енергоресурсів. Після диверсифікації поставок європейські ринки стабілізувалися, попри війну в Україні. Повернення до попередньої залежності, на його думку, означало б повторення помилок, які особливо дорого коштували Німеччині під час енергетичної кризи 2022 року.
Ризики зберігаються і в атомній енергетиці. Російські компанії досі присутні в окремих сегментах ядерного паливного циклу, зокрема у збагаченні урану та наданні послуг. Якубік виступає за санкції проти «Росатома» й нагадує про досвід України та Чехії, які змогли перейти від російського ядерного палива до альтернативних рішень. За його оцінкою, для цього потрібні політична воля та інвестиції, які згодом окупаються завдяки зміцненню безпеки.
Польща розвиває власне виробництво біометану
На тлі нестабільності міжнародних ринків Польща шукає додаткові можливості для зміцнення енергетичної незалежності. Один із перспективних напрямів — виробництво біогазу та біометану із сільськогосподарських і харчових відходів.
Державні компанії Grupa Enea та Krajowa Grupa Spożywcza підписали рамкову угоду про співпрацю у сфері біометанових проєктів. Планується, що установки будуватимуть біля польських цукроварень, використовуючи сировинну базу KGS та енергетичні компетенції Enea.
За планами, близько шести цукрових заводів можуть отримати біогазові та біометанові установки загальною потужністю 60 мегаватів. Очікується, що їхнього виробництва вистачить для забезпечення енергією від 24 до 60 тисяч домогосподарств.
Міністр державних активів Войцех Бальчун зазначає, що біогаз може стати альтернативою природному газу. Його виробництво дає змогу скорочувати викиди CO₂, не залежить безпосередньо від погодних умов і може доповнювати інші відновлювані джерела енергії.
Вироблений газ планують під’єднувати до газової мережі та використовувати насамперед на газових електростанціях. Міністр енергетики Польщі Мілош Мотика наголошує, що розвиток біогазу й біометану пов’язаний передусім з енергетичним суверенітетом: для виробництва використовуватимуть місцеву польську сировину.
Біометан може збільшити внутрішнє виробництво газу
Польща щороку споживає трохи більше ніж 20 мільярдів кубометрів газу. Власний видобуток становить трохи більше ніж 3 мільярди кубометрів. За оцінкою Даміана Понцека, керівника напряму енергетичної трансформації Polska Spółka Gazownictwa, виробництво біометану з місцевої сировини може суттєво збільшити внутрішні обсяги.
У перспективі, згідно з оцінками компанії, біометан здатен навіть удвічі збільшити польське виробництво газу. У стратегічних документах також розглядають потенціал появи в енергетичній системі країни 3–4 мільярдів кубометрів біометану в найближчі роки.
Мілош Мотика вважає, що для реалізації цього потенціалу необхідно стимулювати інвестиції компаній, особливо в сільських районах. Розміщення установок поруч із джерелами сировини дасть змогу розвивати розподілену енергетичну інфраструктуру та зменшувати залежність від коливань цін на імпортні енергоносії.
Такі проєкти можуть принести користь і польській промисловості. За словами міністра, значна частка польських підприємств бере участь у будівництві, створенні та обслуговуванні біометанових установок. Розвиток ринку, таким чином, може сприяти появі нових робочих місць.
Накопичувачі енергії та підтримка інвестицій
Ще один напрям енергетичної трансформації Польщі — розвиток систем накопичення електроенергії. У країні стартувала програма обсягом один мільярд злотих, яка передбачає субсидії домогосподарствам на встановлення домашніх накопичувачів.
Такі системи дають змогу зберігати електроенергію, вироблену сонячними панелями та вітровими установками, а потім використовувати її для стабілізації енергосистеми. Віцепрезидент Національного фонду охорони навколишнього середовища та водного господарства Юзеф Матисюк наголошує, що накопичувачі стають важливим елементом інтеграції відновлюваної енергетики.
Водночас розвиток біогазових і біометанових проєктів потребує не лише інвестицій, а й зрозумілих правил. Серед пропозицій, які обговорюють, — спрощення екологічних процедур для установок потужністю до 1 мегавата, зокрема об’єктів понад 0,5 мегавата.
Також розглядають можливість створення фонду участі місцевих громад за аналогією з рішеннями, які застосовують для наземних вітроелектростанцій. Ще один пріоритет — інформаційна робота з жителями територій, де планують будувати установки. Остаточних рішень щодо цих пропозицій поки немає.
Польсько-українська співпраця у сфері біогазу
Розвиток біогазу та біометану може стати важливим напрямом співпраці Польщі й України. Після російських атак українська енергетика потребує не лише відновлення пошкоджених об’єктів, а й переходу до більш децентралізованої системи, заснованої на місцевих джерелах енергії.
Президент Biogaz System Марцін Бялек зазначає, що інтерес української сторони до біогазових і біометанових установок зростає. Такі об’єкти здатні виробляти не лише електроенергію, а й тепло та холод. Крім того, біогаз можна використовувати для виробництва біо-LNG, біо-CNG та біоводню. У процесі також отримують сухий лід і добрива.
За словами Бялека, переговори з українською стороною щодо будівництва таких установок уже розпочалися. Він також звертає увагу на різницю в масштабах проєктів: у Польщі невеликою вважають установку потужністю близько 0,5 мегавата, тоді як в Україні цей показник, за його оцінкою, починається приблизно з 4 мегаватів.
Ще однією перевагою українського ринку є можливість подавати біометан безпосередньо до газової мережі. Водночас польські компанії стикаються з труднощами під час участі в українських закупівлях. Бялек розповідає, що строки подання документів у деяких тендерах через Prozorro становили від чотирьох днів до двох тижнів. За цей час необхідно підготувати повний пакет документів і перекласти його українською мовою, що суттєво ускладнює участь іноземних компаній.
Спільний потенціал — за умови зрозумілих правил
Біогаз і біометан можуть стати важливою частиною енергетичної трансформації обох країн. Для Польщі це можливість ефективніше використовувати сільськогосподарську та харчову сировину, нарощувати власне виробництво газу й зменшувати залежність від імпорту.
Для України розвиток таких технологій може стати одним з інструментів відновлення енергетики на децентралізованій основі. Польські технології, досвід та інвестиції здатні допомогти у створенні нових об’єктів, які вироблятимуть енергію безпосередньо поруч зі споживачами та джерелами сировини.
Однак для реалізації цього потенціалу необхідні стабільні правила, державна підтримка та тісніша взаємодія бізнесу двох країн. На тлі геополітичної нестабільності розвиток місцевих джерел енергії стає не лише питанням економічної ефективності, а й частиною довгострокової енергетичної безпеки Польщі та України.
26:46 TRANSFORMACJA_2026_11_01.mp3 Газ із цукру? Польща шукає альтернативних джерел енергії
Володимир Гарматюк