У Військовому клінічному шпиталі в Любліні відбуваються навчання в умовах, що імітують фронт. Інституція створила Заклад медицини поля бою і катастроф. Медичні працівники навчаються працювати в темряві, без опалення, в підвальному приміщені та під тиском часу. Лікарі переймають та використовують досвід України, а головною ідеєю проєкту є підготовка до потенційної загрози.
«Ця практика є базовою цінністю, — говорить люблінський воєвода, Кшиштоф Коморський. — Саме практичний вимір того, як це виглядає насправді, має ключове значення, адже одне — це підручник з безпеки і чиста теорія, а зовсім інше — створити в симуляції умови, максимально наближені до реальної ситуації на фронті. Передусім це дозволяє нам уникнути миті несподіванки, тому що несподіванка є першим чинником, який дезорганізує нашу здатність діяти, ухвалювати рішення. Створення таких умов просто — цей фактор несподіванки», — вказує Коморський.
«Ми навчаємо в симуляційному приміщенні, — говорить заступник коменданта Військового госпіталю в Любліні, полковник Богуслав Пйонтек. — Ми тут відпрацьовуємо елементи відповідно до протоколу тактичної медицини. Звичайно, наш персонал є цивільним персоналом, і ми тут не хочемо займатися, принаймні наразі, підготовкою бойових медичних рятувальників, але ми хочемо підготувати медичний персонал до того, що лікарня не є безпечним місцем, на що вказує, зокрема, досвід України, де такі об’єкти, як лікарні, часто знищуються в першу чергу.
А щоб було ще складніше, у наступні хвилини після першого удару часто відбуваються повторні атаки, наприклад, для того, щоб уразити рятувальників, які надають медичну допомогу тим, хто був поранений або постраждав під час першого удару. Тому цей сценарій триває приблизно 5 хвилин — ми чекаємо, адже наступний дроновий чи ракетний обстріл. Варіанти сценаріїв у нас практично необмежені, оскільки ми можемо в будь-який спосіб модифікувати ці фантоми, щоб відтворювати різні типи поранень і ушкоджень, від вогнепальних, рваних і колотих ран до опіків. Ми можемо змінювати все так, щоб це навчання не було нудним й максимально відображало реальність», — зазначає полковник Богуслав Пйонтек.
«Передусім стресовою ситуацією для персоналу, який зазвичай працює в лікарні, є нестача як ресурсів, так і людей, — говорить координатор Закладу медицини поля бою та катастроф Військового госпіталю в Любліні, доктор медичних наук Генрик Гомула. — Це означає, що постраждалих буде більше, ніж наших можливостей, і саме в цьому полягає вся ідея. Це викликає стрес через те, що нас замало, щоб допомогти всім. Це також призводить до того, що інколи ми пропускаємо певні етапи, інколи діємо не так ідеально, як у планових випадках», — вказує Генрик Гомула.
«Були створені умови, які ми координуємо і знаємо, як можуть виглядати умови війни з розмов із колегами з України. На жаль, сьогодні все виглядає саме так. У наш час уже не так, як раніше, що червоний хрест на даху означає безпеку — навпаки. Лікарні знищуються в першу чергу, тому нам доведеться бути готовими до переміщення пацієнтів і персоналу до тимчасових приміщень, наприклад, таких як цей старий підвал», — зазначає координатор Закладу медицини поля бою та катастроф Військового госпіталю в Любліні, Генрик Гомула.
«Нашою метою було створити максимально реалістичні умови, — говорить полковник Богуслав Пйонтек. — У медичних університетах та інших навчальних закладах є симуляційні центри, але там чисто, красиво і приємно.
Натомість ми хотіли відтворити умови, які справді можуть мати місце в реальності — у разі руйнування будівлі. Тому тут є уламки, пил, бруд, різноманітні звуки. І саме це створює дискомфорт у роботі, адже перебування навіть кілька хвилин у такому нестерпному шумі викликає у людини внутрішній розлад, через що вона вже не здатна нормально функціонувати й виконувати дії, які у звичайних умовах робить без жодних проблем», — підкреслює полковник Богуслав Пйонтек.
У 2025 році заклад отримав понад 1 мільйон 615 тисяч злотих з урядової програми цивільного захисту, що має на меті посилити готовність закладу до рятування життя та роботи поза стаціонарними умовами.
Інна Ясніцька