При польському уряді нещодавно почала роботу Рада майбутнього (Rada Przyszłości) — нова дорадча інституція, покликана зблизити науку, бізнес і державну адміністрацію. Її мета — зробити ухвалення рішень у сфері економіки, досліджень і розвитку швидшим, більш узгодженим і результативним. У центрі уваги ради — галузі з високим потенціалом зростання: штучний інтелект, космічні технології та біотехнологія.
Один із членів ради, президент Фонду підтримки польської науки (Fundacja na rzecz Nauki Polskiej), вірусолог професор Кшиштоф Пирць, звернув увагу на те, що проблема фінансування науки в Польщі є складнішою, ніж здається на перший погляд. Йдеться не лише про обсяги коштів, а про модель їх розподілу та використання.
На його переконання, збільшення витрат на науку є необхідним, однак паралельно слід чітко визначити, що саме і з якою метою держава фінансує. Польська наукова система залишається надто розпорошеною, а в контексті майбутніх багаторічних фінансових рамок Європейського Союзу дедалі очевиднішим стає запит на концентрацію якості, здатної конкурувати на глобальному рівні. Це означає потребу одночасно підтримувати фундаментальні дослідження найвищого рівня і вибудовувати механізми, які дозволяють науці працювати на економіку та суспільство.
Проблема, за словами Кшиштофа Пирця, полягає також у тому, що фінансування прикладних досліджень часто спрямовується на вдосконалення вже наявних рішень, а не на розвиток нових технологій. У результаті в країні не формується повноцінна екосистема високих технологій, а наукові успіхи залишаються фрагментарними.
Водночас Польща має сильні позиції у низці галузей, зокрема, у квантовій фізиці, біотехнології та штучному інтелекті. Однак для того, щоб окремі досягнення перетворилися на стійку конкурентну перевагу, необхідний системний підхід і досягнення критичної маси — ситуації, в якій усі елементи екосистеми починають працювати разом, а не як ізольовані ініціативи.
Окрему увагу в цій дискусії займає питання технологічної суверенності Європи та курсу на зменшення залежності від Китаю й інших азійських країн. Як наголошує Кшиштоф Пирць, членство Польщі в Європейському Союзі означає не лише доступ до спільних ресурсів, а й участь у глобальній конкуренції, поряд зі Сполученими Штатами, Китаєм чи Індією. Європейський ринок із майже 450 мільйонами споживачів дає величезний потенціал, за умови спільних дій і концентрації зусиль. У цьому контексті йдеться не про змагання між країнами-членами, а про створення цінності, яка буде помітною в масштабі всієї Європи й здатною притягувати фінансові потоки.
Перший канал Польського радіо / переклала Христина Срібняк