Нова книжка Видавництва Warsztaty Kultury презентує вірші, написані від 1993 до 2020 року, а також коротку поетичну прозу. Тексти були вибрані автором, а переклад здійснила люблінська поетка, культурна дослідниця та публіцистка Александра Зіньчук. Раніше книга українською мовою була опублікована видавництвом «Іст Паблішінг» під назвою «Постійне місце проживання». Книжка містить графічні роботи і вірші, що були відібрані художником Павлом Маковим і письменником Сергієм Жаданом. Більше про люблінську версію цієї книги розповідає її перекладачка Олександра Зінчук.
«Ця книжка мене дуже захопила. Вона була надзвичайно красивою як мистецький артефакт, але також цікавою завдяки продуманому авторському вибору самого поета — текстів, пов’язаних із місцем проживання, яке любиш, де з’являється тема батьківщини, де водночас присутні рух і подорож. Ці мотиви повертаються знову і знову, але є й тема місця, близького серцю. Я подумала, що в час розпорошення, великих міграцій, втечі від війни, коли безліч людей знову шукають своє місце, а після пандемії — якесь постійне місце, де можна добре почуватися, де дім часто стає неоднозначним поняттям, важливо поставити собі запитання: що означає дім? Насправді багато залежить від нас самих — який дім ми собі створимо, як почуватимемося у своєму середовищі, не лише в умовних чотирьох стінах, а й у своєму суспільстві, своїй країні, у будь-якому місці на карті світу», — каже перекладачка.
У Любліні вийшла нова збірка Сергія Жадана, фото — Інна Ясніцька
Ця книжка виходить зараз у Польщі. Це вибір віршів від 1993 до 2020 року. Завдяки цьому можна простежити розвиток автора протягом цих років. Це, наприклад, один, два чи три вірші з певного року, які сам автор обирає. Ми можемо побачити його поетичний ідіом, певні мотиви, теми та енергію, що супроводжували його впродовж усього цього часу.
Сергій Жадан певною мірою є уособленням любові до Харкова. І це дуже цікаво, тому що харків’яни відчувають до свого міста особливу велику любов. Чи можна цю книгу розглядати як своєрідний маніфест любові до свого міста?
«Цікаво те, про що ти говориш — про любов до міста. Навіть більше, в одному зі своїх текстів поет дає визначення батьківщини. Кожен із нас міг би глибоко замислитися над цими словами. Він каже, зокрема, що батьківщина — це там, де тебе розуміють, коли ти говориш уві сні.
Це дуже красиве порівняння. А Харків для нас став містом-героєм, містом-фортецею. Сам Сергій Жадан пережив творчу кризу після початку війни, коли, як і багато інших митців, не міг писати. Проте він подолав це, адже з’являються нові тексти. Парадоксально, але під час війни поезія стала потужним засобом швидкого висловлювання, підтримки, осмислення й навіть лікування суспільних і колективних травм. Водночас вона дає віру й надію. Я не боюся використовувати ці слова. Я б хотіла зацитувати слова Анджея Стасюка — одного із перших читачів перекладених мною текстів:
"Ці вірші вражаюче красиві. Іноді в них є якийсь біблійний пафос, але ж ми добре знаємо, що це все ще Україна — та сама, що й у пікарескних романах Жадана".
Саме це змішання є характерним для нього. Це не руйнування жодного естетичного порядку. З одного боку, поет володіє прекрасною класичною фразою — ритмічною, мелодійною, адже звучання й музичність для нього надзвичайно важливі. З іншого боку, між довшими епічними фрагментами з’являються прекрасні мініатюри, синтези, мінімалістичні образи. Повторюються також символи, які можна назвати архетипними. Тут є Ісус, що бореться на рингу, є Йона з Книги Йони з надзвичайно красивим описом його подорожі. Є люди, і це теж дуже характерно для цього автора — своєрідний уклін простій людині», — розповідає Александра Зіньчук.
Жадан за роки своєї творчості дуже змінився. Якщо сьогодні прочитати «Арабески», а потім повернутися до «Месопотамії», написаної шістнадцять років тому, то це вже різні книги. Чи буде видно в цій книзі, як він змінювався, зберігаючи при цьому власну творчу ідентичність?
«Думаю, що так. Це помітно хоча б у його тонких літературних алюзіях. Там можна віднайти відлуння Тичини, Хвильового, Антонича, з іншого боку — Майка Йогансена, а також американської поезії. Окрім Харкова, у його творчій мапі з’являються й інші міста. У його біографії присутні Варшава, Вроцлав. Є також степ, який для мене вже став певним архетипом його творчості. Читання пейзажу та звернення до краси місця і природи в нього надзвичайно майстерні. Це видно в образах птахів, води, неба, температури, яку він передає через епітети. Вони постійно повертаються й дуже характерні для його способу бачення світу. Як поет, він надзвичайно чутливий до близькості світу, до його прихованої краси. Дивовижно й те, що ці вірші, з одного боку, мають власну енергію — це і є його творча ідентичність, а з іншого — заспокоюють. Вони залишають простір для читацького доповнення, місце, де читач може знайти себе», — каже перекладачка.
Як це — перекладати Жадана?
«Це справжній виклик. Уже були чудові перекладачі, які працювали з його текстами раніше: Богдан Задура, Яцек Подсядло, Оля Гнатюк, а також видатний перекладач багатьох мов доктор Адам Поморський. Для мене ця книга спочатку була насамперед мистецьким захопленням. Лише потім я зрозуміла, на що наважилася, коли почала заглиблюватися в її структуру. Перший етап був радше мовним перекладом, але далі почалася справжня робота з текстом — захоплива, але й дуже відповідальна. Адже йдеться про настільки значущий голос і людину, яка є авторитетом для багатьох українців, а також важливою постаттю в літературі загалом. Це складний і вимогливий поет. У процесі роботи в мене було більше падінь, ніж злетів, але водночас це була неймовірна пригода. Сподіваюся, читачі відчують це в перекладі.
Це велика радість і велика подорож. Хотілося б, щоб ця книга була схожою на самого Жадана — такою, що зміцнює, відкриває на інших і на інші голоси, певною мірою заспокоює, дарує безкорисливу надію, але й додає сил жити й творити, адже творчість є життєдайною», — розповідає Александра Зіньчук.
Чи можна сказати, що діяльність вашого видавництва, яке працює вже багато років, а також переклад таких авторів, як Сергій Жадан, є певною формою боротьби з тією складною й напруженою ситуацією, у якій ми зараз перебуваємо? І що така діяльність має сьогодні важливий меседж?
«Безумовно. Так само як Сергій Жадан руйнує певні стереотипи, ми вже багато років намагаємося долати культурні та національні упередження, відкривати простір для взаєморозуміння, показувати, наскільки ми близькі одне одному незалежно від мови, країни чи культури, в якій виросли. Насправді всі ми походить із одного джерела. А література є найбільш мирним інструментом для розповіді про відмінності. Останні роки, а особливо останні понад чотири з половиною роки, показали нам, що результат цієї роботи потребував часу. Тепер він стає видимим як своєрідна м’яка сила. На жаль, саме в ці складні часи стало очевидно, наскільки це важливо. Раніше таку діяльність часто сприймали як щось нішеве, як захоплення вузького кола людей, які цікавляться частиною світу, про яку більшість воліла забути. І раптом виявилося, що саме ця частина світу має ще дуже багато що розповісти про себе. І не через великі імперські наративи, які часто приховували голоси менших народів. Тому зараз прекрасний час для того, щоб ці голоси були почуті. Вони звучать сильно, автентично, виходять за межі звичних схем і стереотипів мислення. Вони відкривають нас до справжності, а це сьогодні надзвичайно важливо», — каже перекладачка.
Книжка «Бої без правил» доступна на сторінці sklep.warsztatykultury.pl. Видавництво «Майстерні культури» у Любліні запрошує також на зустріч із Сергієм Жаданом. Подія відбудеться 28 червня в Люблінському замку.
Інна Ясніцька