Цього разу пропонуємо вашій увазі тему, яка останнім часом викликає багато емоцій, йдеться про присутність іноземців у Польщі. Будемо говорити про позитивні аспекти їх перебування, і зосередимося на шкільному середовищі. Про ініціативи, які допомагають запобігати виключенню із суспільства, боротися з дискримінацією, а також про курси польської мови для іноземців розповіла на Третьому каналі Польського радіо голова Асоціації Vox Humana Аґата Марек, культурологиня, яка вже кільканадцять років проводить уроки, лекції та міжкультурні заняття, пов’язані з іноземцями.
«Ми займаємося цим уже 21 рік, тому що асоціація була заснована 2005 року. Спочатку ми зосереджувалися лише на діях у сфері міжкультурної освіти, а 2008 року почали також надавати підтримку інтеграції біженців та іммігрантів. Це принципова різниця», — заявила співрозмовниця Третього каналу Польського радіо.
Чим Асоціація Vox Humana займається тепер, можна прочитати в інтернеті. Це, зокрема, такі проєкти: «Школа об’єднує», «Відкрита школа», «Дружній клас», «Ми живемо разом», «Як працювати з іноземцями», «Учні з України в польській школі». І, насамперед, «Вивчення польської мови».
Як зазначила голова організації Аґата Марек, першим кроком до інтеграції, і чимось, без чого неможливо інтегруватися, є вивчення мови. «Ми зосереджуємося навколо шкільного середовища. Зараз співпрацюємо з кільканадцятьма школами в усій Польщі і, зокрема, з кількома школами у Варшаві. А протягом років нашої діяльності, я думаю, таких шкіл було понад сто. Також ми працюємо з дорослими. Зараз в основному потоці мігрантів та біженців у Польщі є люди з України, але також і з Білорусі. А Варшава — це особливе місце. Триває реалізація проєкту „Ми живемо разом”, який фінансує місто Варшава. Загалом отримуємо значну підтримку польської столиці — Управління освіти та інших міських департаментів. У цьому проєкті представлено понад 20 національностей, серед яких понад 10 — із Африки», —додала Аґата Марек.
Гостя Третього каналу Польського радіо звернула увагу на важливість того, щоб іноземці, які тут залишаються надовше, володіли польською мовою.
«Також йдеться про те, щоб вони не були для нас тягарем, якщо мають працювати в Польщі. Звісно, частина з них працює англійською мовою — отже, ця група, проживаючи в Польщі, працює, так би мовити, поза Польщею. Натомість вивчення мови дає їм шанс у Польщі працювати, також завдяки знанню мови вони здобувають шанс закоренитися тут настільки, щоб мати змогу вирішувати справи в державних управліннях», — сказала експертка.
Метою є також дії проти соціальної ізоляції, проти утворення закритих анклавів іноземців.
«Існують різні моделі присутності іноземців. На Заході, наприклад, в Америці, багато національностей геттоізуються. Зокрема, є турецькі гетто у Німеччині. Ми, на щастя, досі цього уникаємо. Тобто застосовуємо інтеграційну модель. А саме, люди, які до нас приїжджають, зберігають свої культурні цінності, але також приймають наші», — зазначила Аґата Марек. За її словами, ідея створити проєкти, які підтримують інтеграцію іноземців, визріла після теракту на Всесвітній торговий центр у США 2001 року.
На вебсторінці Асоціації Vox Humana привертає увагу проєкт «PO-WIE-KI». «Це один із чотирьох проєктів, які ми зараз реалізуємо: Польсько-в’єтнамська інтеграційна кооперація. Тому Варшава, і Польща загалом також, але саме Варшава є основним місцем проживання в’єтнамців. Фінансує цей проєкт Фонд притулку, міграції та інтеграції (FAMI), з державного бюджету. Ми реалізуємо його у партнерстві з в’єтнамцями. Проєкт адресований загально людям, які мають досвід міграції, але в’єтнамці — виокремлена група, тому що в’єтнамська мова є тональною. В’єтнамцям дуже важко вивчати польську, і ми мусимо навчати їх у специфічний спосіб — стаціонарно, а також знайомити місцевих із в’єтнамською культурою. Вона захоплива, фантастична, але трохи знають її, мабуть, лише мешканці району Охота й околиці, а ще населених пунктів поблизу Варшави — Вульки Косовської та Рашина. Інші з нею незнайомі, а в’єтнимська культура чудова, і саме група в’єтнимців добре інтегрується з польським суспільством, хоча іноді утворює гетто через незнання мови. В’єтнамці навіть після багатьох років перебування в Польщі говорять так, що їх важко зрозуміти», — додала Аґата Марек. Вона наголосила на тому, що в культурній сфері іноді трапляються й конфлікти.
«Наприклад, у конфуціанській культурі, яка охоплює В’єтнам, але й Китай, цифра 4 символізує смерть. І, наприклад, треба бути обережним: найкраще не ставити учням четвірки червоним кольором ручки, бо їхні батьки можуть сприйняти це як щось дуже небезпечне. Вони можуть протестувати, якщо дитина на четвертому місці в журналі, і тому подібне», — сказала культурологиня.
Як вона відзначила, прибуття великих груп іноземців до Польщі, до Європи, до заможніших країн — це процес, якого вже не зупинити.
«Так уже буде, і це відомо вже багато років: принаймні 10 років — що це не поодинокий випадок, а процес. Усе почалося у 2014–2015 роках, з тих пір, коли канцлерка Анґела Меркель запросила сирійців до Німеччини. Тоді приїхали такі а не інші. Відомо, що цього не можна зупинити і що пов’язане воно з конфліктами, які тривають у світі. Від 2022 року ми межуємо з країною, в якій йде війна. І саме тому до нас приїхало стільки українців. У таких випадках люди завжди тікають до прикордонних країн. Якраз із українцями у нас найменша проблема, тому що мови фонетично схожі, тож вони досить швидко вивчають мову. Якщо ми проводимо мовні курси, для представників слов’янських мов призначені окремі курси, ніж для всіх інших. Але також їм потрібна підтримка в професійній активізації. Вони повинні ознайомитися з польським ринком праці, дізнатися, які обов’язки має роботодавець, а які — працівник. Ми застерігаємо від нелегальної роботи», — додала Аґата Марек.
З головою Асоціації Vox Humana Аґатою Марек розмовляла на Третьому каналі Польського радіо журналістка Ганна Доленґовська. Повний переклад розмови доступний у звуковому файлі.
PR3/Н.Б.