Українська Служба
Додати як бажане джерело в Google

Додайте нас до пріоритетних джерел у Google, щоб наші новини відображалися у Вас на початку результатів пошуку.

Чого прагне Москва, залякуючи НАТО?

07.09.2026 20:00
Потенційний противник має знати: напад на Польщу матиме для нього відчутні військові наслідки.
Аудіо
  • Чого домагається Москва, залякуючи НАТО?
 , 07.09.2026.     18-      ,             , 7 .     XXVII        XXXIV
Нова Демба, 07.09.2026. Демонстрація бойової підготовки підрозділів 18-ї механізованої дивізії із застосуванням бойових боєприпасів, а також статичний показ військової техніки на полігоні Сухопутних військ у Новій Дембі, 7 вересня. Захід відбувається в рамках XXVII Виставки Збройних сил Республіки Польща під час XXXIV Міжнародного салону оборонної PAP/Дарек Дельманович

Поки дипломатичні зусилля навколо завершення російсько-української війни намагаються повернутися до переговорного формату, Росія може продовжувати використовувати військовий тиск і загрозу подальшої ескалації як інструмент впливу на Захід. Москва може свідомо створювати в країнах східного флангу НАТО відчуття постійної загрози, щоб змусити західні країни обережніше ставитися до подальшої підтримки України. Про це в ефірі Польського радіо 24 заявив генерал Мечислав Бєнєк, колишній заступник стратегічного командувача НАТО. За його оцінкою, Росія наразі не має можливості розпочати класичну конвенційну війну проти країни НАТО:

«Росія не в змозі конвенційно атакувати жодну з держав НАТО, тим більше що протягом чотирьох з половиною років не може впоратися з Україною. Тим більше, що вже чотири з половиною роки вона не може впоратися з Україною. Натомість ми є свідками триваючих гібридних атак, які суттєво впливають на відчуття безпеки та безпеку країн НАТО».

Мечислав Бєнєк вважає, що Росія може поєднувати масовані ракетні та дронові удари по Україні з посиленням гібридних атак проти Заходу.

«Російська Федерація може використати це вікно можливостей: з одного боку, атакуючи Україну конвенційно та з повітря — ракетами та дронами, і водночас намагатиметься посилювати атаки на західні країни, постійно залякуючи їх можливістю прямого нападу», — зазначає генерал.

Мета такої тактики, за його словами, — змусити західні держави діяти обережніше та не збільшувати допомогу Україні. Окремою ціллю Москви може бути перевірка здатності НАТО швидко ухвалювати рішення у разі провокації або обмеженої атаки.

«Якщо, наприклад, ракета чи безпілотник, які ми завчасно виявили, наближаються до нашого повітряного простору, чи можемо ми знищити їх ще до перетину кордону? Ні, правила застосування сили не дають нам автоматичного права на це. Але щойно вони перетинають наш повітряний простір, ми можемо їх знищити. А якщо вони вже перетнули кордон, чи маємо ми право завдати удару у відповідь по пускових установках, із яких їх було запущено, якщо ми встановили місце запуску? Так, маємо. І повинні мати таку можливість.

Усе це враховується в можливих сценаріях майбутньої оборонної операції, яка, сподіваюся, ніколи не знадобиться. Але ми повинні розуміти: одним із елементів нашого стримування є також здатність завдавати ударів на великій дальності», — зазначає генерал.

Це про класичну логіку стримування, потенційний противник має розуміти, що напад на Польщу матиме для нього відчутні військові наслідки, зокрема можливість удару по військових цілях на великій відстані.

Ще одне питання, яке сьогодні особливо гостро стоїть перед НАТО, — майбутня роль Сполучених Штатів Америки у європейській безпеці. 27 серпня НАТО підтвердило, що Вашингтон проводить перегляд своєї військової присутності в Європі. Водночас генеральний секретар НАТО Марк Рютте заявив, що концепція «NATO 3.0» передбачає сильнішу Європу в сильнішому Альянсі та більш справедливий розподіл відповідальності між США і європейськими союзниками.

За словами Мечислава Бєнєка, це не означає зникнення американської присутності. Він нагадує про американські сухопутні та військово-повітряні сили в Європі, базу протиракетної оборони в Редзіково, а також про американську роль у ядерному стримуванні НАТО та інших критично важливих спроможностях.

Водночас європейські країни все більше беруть відповідальність за власну оборону — збільшують військові бюджети, чисельність військ та інтенсивність навчань.

Аудіоверсія матеріалу — у прикріпленому файлі.

PR24/ В. М.