Сьогоднішній герой — Бенедикт Дибовський, видатний дослідник Байкалу, лікар, біолог, зоолог... людина, біографія якої вистачить на кілька пригодницьких фільмів. Так принаймні вважає наш гість, професор Даріуш Іван з Інституту зоології Польської академії наук.
«Насправді, це навіть не одна біографія, його життєвий шлях був настільки багатий, що Дибовський міг би поділитися ними з кількома особами. Причому фільми, про які ви згадали, були би різних жанрів — і наукові, які би розповідали про наукові відкриття Дибовського, і пригодницькі, в яких би йшла мова про різноманітні пригоди в його житті, а також це були би фільм science fiction. Бенедикт Дибовський був непересічною особистістю, він досягнув, можна сказати, вершин і в науковому житті, і в приватному… Він створив сім’ю вже літньою людиною - адже усе своє доросле життя Дибовський провів у Сибіру, як засланець царату. Дибовський дочекався навіть потомства, а його правнуки нині популяризують знання про свого славетного дідуся — адже Бенедикт Дибовський — це постать видатна, але забута».
На будинку Інституту зоології ПАН є таблиця, присвячена Бенедикту Дибовському. Тут він у 1863 році працював і тут вів свою діяльність проти царату, включився у підготовку січневого поставання. За активну участь у підготовці постання,Дибовського навесні 1864 року заарештували і засудили на кару смерті через повішення. Тільки за стараннями видатних німецьких вчених смертна кара була замінена на заслання в Сибір на каторжні роботи терміном на 12 років.
Народився Бенедикт Дибовський у Мінській губернії... і виховувався на теренах теперішньої Білорусі.
«Це була польська родина, але він виховувався у середовищі багатокультурному — разом з українцями, білорусами, євреями, росіянами. Освіту він здобував у Тарту (це вже теперішня Естонія). Варто зазначити, що це був єдиний російський університет, який на той час мав автономію. Водночас Дептський університет мав репутацію одного з найбільших центрів медицини та природничих наук. Попри дуже добрі оцінки у навчанні, Дибовського було відраховано, оскільки стався з його участю один інцидент. Бенедикт був свідком на дуелі свого друга, а поєдинки тоді були заборонені, і студентів вигнали з університету. Дибовський дуже швидко продовжив навчання. Він поїхав до Берліна у 1858 році, тобто рік перед тим, як Дарвін опублікував свою історичну працю. Берлінський університет був надзвичайно сучасний у ті часи, і Дибовський там продовжив навчання, захищаючи докторську дисертацію. Там він познайомився з Татшанським, директором зоологічного кабінету при Варшавському університеті (тоді це була Головна школа). Дибовський 1862 року захистив дисертацію про коропоподібних риб прибалтійських земель і невдовзі очолив кафедру Варшавської головної школи. Але це — рік перед Січневим повстанням. Дибовський включився у його підготовку. Чому? Не тільки тому, що він був польським патріотом. Але теж тому, що він був палким прихильником наукової теорії Дарвіна, яка базувалася на тому, що абсолютно заперечувала стару систему. Дибовський, популяризуючи цю теорію, набув серед студентів величезної популярності, можна навіть сказати, що він став ідолом молоді. Тож у Дибовського, по суті, не було іншого вибору, ніж участь у повстанні».
І як покарання, Бенедикта Дибовського була заслано в Сибір на 12 років...
«Так, це навіть були 12 років каторги. Тому що карою було заслання, але частина цього заслання — каторга, тобто тяжкі роботи в копальнях. Тут Бенедикт Дибовський став біологом. Як це сталося? Це цікава історія. Один із його друзів купив на базарі пташку, але перед тим, як віддати кухареві, показав Бенедиктові Дибовському, тому що знав, що він був орнітологом, зоологом. І показав цю пташку. Виявилося, що це був глухар. Дибовський стягнув шкіру і вислав до Варшави, до Зоологічного кабінету. Навіщо? А тому, що тодішні німецькі вчені просували таку теорію, що в Сибіру тварини не відрізняються від тих, що живуть на теренах Європи. Це обурювало Дибовського і він хотів довести, що це хибна думка. На прикладі хоча би глухаря Бенедикт Дибовський показав, що тварини, що заселяють сибірські землі, відрізняються від тих, що живуть у Європі... Він почав колекціонувати зразки птахів і тварин з Сибіру. І друга теорія тодішніх науковців, яку спростував Дибовський, що Байкал є мертвим озером. Дибовський доводив у своїх працях, що це не так».
Чи Дибовський співпрацював з якимись науковими осередками?
«Дибовський мав добру співпрацю з Російським географічним товариством, завдяки якому, зрештою, його раніше звільнили з цього заслання. Дибовський повернувся до Польщі у 1877 році. І завдяки допомозі російських колег, він щомісяця висилав до Варшави скриню (як наголошував — 38-кілограмову) різноманітних зразків птахів, змій, гризунів з теренів Сибіру. І це був один напрямок його наукових досліджень і зацікавлень. А другий був такий, що Дибовський цікавився Байкалом. Не забуваймо, що це найбільший у світі резервуар з прісною водою. Коли ж говорити про світові запаси прісної води, то Байкальські води становлять одну двадцяту цих запасів. До Байкалу впадає 300 річок, випливає одна, а 150 днів у рік Байкал покривається льодом. І Дибовський просто не міг не зацікавитися цим озером. Коли говорити про відкриття, до двох найбільших його наукових відкриттів належить, зокрема, рибка голом'янка. Цікава історія! Ці риби найчастіше — коли вже їх помічали — були мертвими, вони плавали на поверхні озера. І ніхто не міг пояснити, чому вони плавають мертві, у чому справа. А Бенедикт Дибовський виявив, що це живородні риби, які мешкають на великій глибині. А коли самиця народжує малих, вона помирає і піднімається на поверхню води, відповідно. В Росії рибу називають «голом'янка», назва походить від слова «голомень». І друге відкриття Дибовського — це малі рачки, які нагадують креветок, їх називаємо гамаруси».
Після того, як Бенедикт Дибовський повернувся до Польщі, він не міг знайти собі місця, і повернувся в Сибір, на Камчатку.
«Це легко уявити. Адже він кільканадцять років жив у Сибіру, він був знаним науковцем, виробив собі ім’я своїми відкриттями, своїми дослідженнями, то він хотів далі продовжувати там працювати. Є документи, котрі підтверджують, що його приймала найвища влада в Петербурзі».
На Камчатці, крім наукової діяльності, Бенедикт Дибовський вів також соціальну, благодійну роботу. Він, наприклад, лікував місцеве населення безкоштовно, він використовував свої відкриття щоби цим людям допомогти. Дибовський заснував лікарню для прокажених і сифілітиків у важких кліматичних умовах. Після повернення з Камчатки Дибовський виїжджає до Львова, де одружився, де народилися його діти. І там його поховано, на Личаківському цвинтарі.
Запрошуємо послухати передачу в доданому файлі.
Jedynka/Яна Стемпнєвич