Рішення про внесення полонезу до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО було прийнято на 18-тій сесії Міжурядового комітету з охорони нематеріальної спадщини, яка проходила у Ботсвані. Натомість шлях полонеза до цього титулу почався 20 років тому, коли Польща ратифікувала Конвенцію ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини. Тоді народилася ідея, щоби танець, який віддзерклаює національні польські риси, став надбанням людства.
У 2015 році полонез був внесений до польського Національного списку нематеріальної культурної спадщини, а 2022 року Польща подала офіційну заявку до Секретаріату Конвенції ЮНЕСКО про внесення полонезу до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.
Про полонез, його генезиз та значення для поляків, в ефірі Четвертої програми Польського радіо говорив Маріуш Ґрадовський, музиколог, журналіст Другої програми Польськоо радіо.
Полонез — це танець, яким у Польщі починають бал «стоднівки». Назва балу походить від «ста днів», тому що стільки залишається до іспитів на атестат зрілості. Українські випускники шкіл мають «випускні бали», а польські — «стоднівки». Отже, жодна стоднівка не може обійтися без танцю відкриття — полонезу.
— Так, тому що це важливе відкриття, врочиста мить, момент, коли цей танець дорослих підкреслює шарм і винятковість події. Без полонезу це буде звичайна вечірка, або звичайний бал, дискотека. А полонез підкреслює і цей винятковий час, і цю виняткову подію.
Чи полонез — це простий танець? Легко його навчитися танцювати?
— Скажу так: якщо хтось скаже, що полонез — простий танець, це буде правда, але неповна. Тому що професійні танцюристи покажуть нам більш складні версії полонезу. Але на основному рівні це простий танець, звісно, щось там потрібно вміти, потрібно знати, коли зробити крок і так далі. Цей танець має в собі шляхетність, він повільний, і кожен може навчитися його виконувати. Тут відображена галантінсть і турботливість — танцюрист веде свою партнерку і показує її світові. А одночасно полонез дає можливість співучасті з іншими танцюристами — ми тримаємося за руки, синхронзуємо кроки, дивимося одне на одного.
Якби спробувати пошукати коріння полонезу, то як глибоко вони сягають?
— Дослідники мають різні думки з цього приводу. Щоправда, джерела говорять про те, що у XVI столітті вже були популярні так звані «ходячі танці» (tańce chodzone), але ми не знаємо, чи вони нагадували танець, який ми називаємо полонезом. Тому я схильний говорити про XVII століття як час народження полонезу, і XVIII — його популяризацію. Полонез згадується у багатьох джерелах з того часу, є навіть спеціальні «Збірники полонезів». У XVIII столітті полонез стає надзвичайно популярним танцем, сама його назва — «полонез» — походить з французької мови (polonaise), завдяки якій ідея полонезу розповсюдилася в усій Європі... А назва означає, що це польський танець. Полонез виконували на королівському дворі, під час врочистих балів. Сама мелодія приваблювала тогочасну шляхту. Нагадаємо, що полонез має двочастинну форму. Метрична модуляція 3/4, помірного та повільного темпу. Характерним для полонезу є повторювана ритмічна схема, восьмичастинна, з двома шістнадцятками на «і» першої міри. Насправді, є чимало варіантів, полонезу, а цю музичну форму зустрічєамо в творчості гігантів XVIII століття — Баха, Генделя та багатьох інших. І це може бути нашим приводом для гордості.
Найпопулярнішим на «стоднівках» є полонез «Прощання з Батьківщиною» Міхала Клеофанса Оґінського. Вважається, що Оґінський написав цю мелодію, коли був змушений залишити Річ Посполиту, після придушення російськими військами повстання Костюшки, в якому він брав участь (1794 рік). Чи справді так було?
— Ця мелодія показує всю гамму почуттів, емоцій, які пов’язують автора з його батьківщиною. Ця тонка мелодія розповідає про батьківщину, тугу за нею, але не прямо і не дослівно, тож кожен може слухати цей полонез через призму свого досвіду. Натомість мушу сказати, що коли говоримо про стоднівки, то вже кілька років Міхал Клеофанс Оґінський програє з Войцєхом Кіляром (котрий написав мелодію полонезу до фільму «Пан Тадеуш» 1999 року — ред.)
У Репрезентативному списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО вже є: краківський вертеп (2018), культура бджільництва (2020), соколине полювання (2021), традиція квіткових килимів під час процесій Божого Тіла (2021) та сплав на плотах (2022).
Czwórka/Яна Стемпнєвич