У ці дні, коли відзначається 80 річниця початку Другої Світової війни, відповідні заходи проходять не тільки у самій Польщі, а й за кордоном.
Серед недільних заходів - спеціальне Богослужіння у Берлінській катедрі, урочистості на місці колишнього Ангальтер вокзалу, на яких були присутні польські та німецькі офіційні особи, зокрема голова Бундестагу Вольфґанґ Шойблє та спікер польського парламенту Ельжбєта Вітек, яка наголосила на важливості створення у німецькій столиці пам’ятника польським жертвам Другої світової війни:
«А мене особливо зворушили слова, що їх сказав у Польщі під час відзначення 75-ї річниці Варшавського повстання міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас, що це був би не тільки жест поєднання щодо Польщі, тобто це не тільки односторонній жест, це також жест великого значення для самих німців. Оскільки встановлення пам’ятника бачиться як заповнення існуючих недоробок у знанні та в свідомості німецького суспільства.
Його створення стане моральною компенсацією мільйонам жертв німецької окупації у Польщі. Важливо також знайти добре місце для розташування такого пам’ятника, місця, щоб вшанувати пам’ять 6 мільйонів убитих і подальших мільйонів переслідуваних. Ми б також хотіли, щоб такий пам’ятник тепло сприйняли останні, ще живі, свідки історії та іхні родини. Усім парламентарям, усім, хто займається цією справою долучається до будівництва такого пам’ятника та поширення знань про страждання і про втрати, що їх зазнали поляки під час війни та окупації».
Учасники заходу просто неба згадують жертв війни біло-червоними квітами - фото Володимир Прядко
Під час берлінських урочистих заходів з нагоди 80-ї річниці підступного вторгнення нацистської Німеччини у Польщу можна було зустріти і українців, а серед них, зокрема, аташе з питань оборони при осольстві України ФРН Володимира Горая та полтавчанина, ветерана АТО, Андрія Власенка, які розуміють сум поляків, підтримують їх, адже в Україні війна (з Росією) триває вже понад 5 років.
Тим часом 16 вересня у Берліні, у межах заходів, присвячених 80-й річниці початку ІІ Світової війни, виставкою під назвою «Доброволець. Вітольд Пілєцький і його місія в Аушвіц», відбудеться урочисте відкриття Інституту Пілєцького. Британський історик проф. Майкл Фут назвав Пілєцького одним із шести найсміливіших діячів підпілля під час Другої світової війни.
Виступ пані професор Маґдалени Ґавін - фото Володимир Прядко
На питання Української служби Польського радіо про майбутню незвичайну виставку у Берліні відповідає віцеміністр культури та національної спадщини, професор Маґдалена Ґавін (днями вона взяла участь в одній з польсько-німецьких конференцій у Берліні):
«Це і історична, і культурна подія, тому що це чудова виставка, 800 квадратних метрів, її оформили найкращі митці Польщі, але зробили вони це за участі істориків з усього світу. Виставка розповідає про виняткову постать ротмістра Вітольда Пілєцького, який був єдиним, хто за дорученням польського підпілля 19 вересня 1940 року вирішив добровільно здатися німцям, щоб у ролі справжнього в’язня потрапити в концтабір Аушвіц. Саме завдяки добровільному ув'язненню у концтаборі Аушвіц Пілєцькому, який перебував там два з половиною роки і налагодив підпільну роботу, вперше вдалося дізнатися про реальну дійсність концтаборів, які перетворилися на „фабрики смерті”. Це надзвичайна справа – налагодити у тих страшних умовах підпільну діяльність. Найголовніше його завдання – допомагати слабшим, але й налагодити постачання рапортів за кордон, до польської місії у місті Берн, а звідти – до лондонського уряду. Ми вже маємо повне знання про те, що союзники знали все на тему Аушвіц-Біркенау, а також про інші концентраційні табори смерті.
Тобто 16 вересня, у 80 річницю початку війни, у Берліні разом з цією виставкою відбудеться урочисте відкриття Інституту Пілєцького».
Чи Інститут Пілєцького буде діяти так, як Польський Інститут у Берліні?
«Інститут Пілєцького було створено завдяки віце-прем’єр-міністрові культури Пьотру Ґлінському, і звісно ж, прем’єрові Матеушові Моравєцькому та й мені особисто, адже я найшвидше його створила, а вони переконалися, що Інститут дійсно швидко розвинувся. Його головний офіс розташований у Варшаві, а створення проходило під патронатом Міністерства культури та Національної спадщини і у майбутньому матиме закордонні відділи. Філія у Берліні – перша, маю надію, що наступна відкриється у Вашингтоні».
А може також у Вільнюсі чи у Києві?
«Але ми плануємо співпрацювати з Україною. Маємо річницю війни (проти більшовиків) 1920 року. Я знаю, що в Інституті Пілєцького вже відбулися певні розмови з українськими ученими на тему спільної програми, адже українські підрозділи разом з поляками боронили Варшаву. Тож це нагода для нагадування про добру спільну історію України і Польщі».
Ми розмовляємо під час перерви польсько-німецької конференції, де говорилося про співпрацю між сусідніми народами. Чи польсько-німецьке примирення, поєднання все ще триває, чи воно вже завершилося, чи воно ніколи не завершиться?
«Я не знаю, чи ми потребуємо поєднання, обидва народи, перш за все, потребують достовірного знання. Перш ніж ми почнемо говорити про культуру пам’яті, може пізнаймо факти одне про одного. А ці факти на загал невідомі. Я вважаю, що історія німецької окупації Польщі була останніми роками дуже занедбана. Дуже довго нею не займалися німецькі дослідники, вони вважали, що лише 1941 рік став тотальною війною.
Звичайно на німецькому ґрунті виходили піонерські книжки, які показували, що було інакше. На мою думку, історія німецької окупації, перш за все, з боку тоталітарних механізмів правління - це тема, яку ми будемо підтримувати. Ми маємо найповніший доступ до польських архівів. Нам також вдалося підписати відповідні угоди із закордонними архівами, ми втілюємо у життя великі програми з оцифрування. Отже Варшава стане таким, можна сказати, центром, де можна буде прочитати не тільки польські, а й закордонні – німецькі, американські, англійські архіви, а також архіви з Центрально-Східної Європи. Вони будуть різномовними, підібрані спеціально для дослідників, щоб можна було науковцям надавати стипендії, аби вони могли працювати у польській столиці, маючи перед собою джерела з архівів різних країн».
Віце-міністр культури та Національної спадщини, професор Маґдалена Ґавін - фото Володимир Прядко
Цього року ювілейну річницю початку ІІ Світової війни відзначають досить насичено, проводяться дуже багато різноманітних заходів.
«Ми давно готувалися до цієї події, власне кажучи, до цих заходів підготовка тривала два роки. Інститут Пілєцького – це доказ того, що нам йдеться не тільки про політичні заяви, які інколи спокушають зайнятися пустослів’ям, певними деклараціями без зобов’язань, нам йдеться про те, щоб зробити щось справжнє, щоб 80 річниця стала справжнім проривом».
Як буде діяти Інститут Пілєцького – там проводитимуться зустрічі, виставки, дискусії чи інші події?
«Думаю, що так. Ми, перш за все, маємо чудовий виставковий простір понад 1000 квадратних метрів, поряд - Бранденбурзькі ворота. Там проходитимуть постійні виставки, постійні лекції, реферати, словом там буде дуже насичене культурно-освітнє життя. Ми також хочемо відкрити там польську бібліотеку, там буде література не тільки польською. Ми прагнемо, аби таке місце об’єднало історію і культуру».
Отже, заходи з відзначення сумної 80-ї річниці початку Другої світової війни не тільки в Польщі, а й за кордоном, тривають.
Запрошуємо прослухати звуковий файл
Володимир Прядко