Січневе повстання 1863-1864 років проти Російської імперії було останнім збройним виступом поляків, спробою повернути свободу, втрачену після третього поділу Польщі в 1795 році.
Поразка Січневого повстання привела до жорстоких репресій з боку царської влади, котра намагалася раз і назавжди придушити опір поляків. В Сибір вирушив черговий потік польських засланців. Тема польських повстань XIX століття і сибірських заслань є однією з центральних для польської історіографії, яка породила масу літератури на цю тему.
Тим не менше, залишається ще чимало недосліджених питань. Цьогоріч побачила світ важлива публікація про долю січневих повстанців, що після поразки повстання опинилися в сибірському засланні. Мова про двотомну збірку документів “Учасники Січневого повстання, заслані в Західний Сибір, у сприйнятті російської адміністрації та жителів Сибіру”. Ця збірка документів є працею польсько-російського колективу істориків. Вона видана в місті Кєльце в серії “Поляки-Сибір.XVIII-XIX століття”. В книзі містяться офіційні документи царської адміністрації, мемуари, листи й щоденники.
Про те, як сприймалися польські засланці владою і населенням Західного Сибіру, ми попросили розповісти професора Вєслава Цабана із Університету Яна Кохановського в Кєльце, який відповідає з польського боку за цей науковий проект.
Дослідник відзначає, що публікація цих документів проливає світло на ситуацію учасників Січневого повстання, засланих в Сибір. Він підкреслює, що вона була більш складна, ніж це прийнято вважати:
- В польській історіографії побутує міф про те, що доля поляків, засланих в Сибір на каторгу, була надзвичайною важкою. Безумовно, їхня доля була важкою. Адже, заслати когось з Варшави в Тобольськ, Омськ, Іркутськ чи якесь поселення вже само по собі було покаранням. Проте, ми не можемо лише так це бачити. Ті поляки теж зробили великий внесок в економічний розвиток міст, в яких вони опинилися. Окрім цього, ці взаємини не були настільки ворожими, як ми до сих пір собі уявляли.
Польські повстанці, засланні до Сибіру, для царської адміністрації були підривним елементом, і тому були намагання обмежити їх вплив на інших засланців і на місцевих мешканців. Дослідник підкреслює, що, хоча таке ставлення з боку влади спостерігалося, але взаємини між поляками і населенням Сибіру були неоднозначними:
- Безумовно, серед деяких високих чиновників так ставлення було. Проте, загалом вважалося, що коли когось заслали до Сибіру, то він вже не становить загрози. Це необхідно чітко підкреслити. Правда і те, що до центральної влади йшли численні доноси і самі поляки писали доноси один на одного. Доноси писали царські чиновники, поліція, місцеве населення. Головним чином, людина писала донос, щоб щось одержати, бо вона й сама була на обліку у влади. Завдяки доносам ми знаємо, як велися слідства, а вони нераз тривали роками. Серед матеріалів доносів ми знайшли чимало інформації, що свідчить про те, що відносини між засланцями і місцевим населенням не були такими, як ми їх собі уявляли. Спочатку вважалося, що поляки їдять дітей. Хоча в ті часи в Польщі ходили чутки, що, скажімо євреї, вбивають дітей, щоб взяти їх кров на мацу. Такого роду ставлення було у сприйнятті стосовно поляків. Проте, вже незабаром налагодились контакти і все почало змінюватися.
Професор Цабан навів один цікавий приклад:
- Одного учасника Січневого повстання зіслали в село, і один чоловік привів його до себе додому. Його жінка влаштувала йому жахливий скандал, мовляв чого він додому привів поляка, який їсть дітей і виступає проти “білого царя”. Проте поступово зав'язалася розмова. Жінка спитала гостя, чи він хрещений. Той відповів ствердно і як доказ показав їй медальйон із зображенням Ченстоховської Матері Божої. Такі медальйони були важливими під час встановлення контактів. Коли жінка переконалась в тому, що гість хрещений, то, як це прийнято в Сибірі і Росії, на столі з'явилася горілка і вся сім'я потоваришувала з поляком. Він їм допоміг вдосконалити їх господарство. Такі речі відбувалися. Так само як і правдою є те, що зображувалося на картинах таких художників як Алєксандр Сохачевський чи Яцек Мальчевський [на їх полотнах зображена важка доля польських засланців]. Ми це теж повинні брати до уваги. Були різні ситуації.
З часом, багато колишніх повстанців під впливом природних процесів освоювалися в новому оточенні. Історик при цьому підкреслює, що питання русифікації не є настільки простим, як може видатися на перший погляд:
- Це парадокс, але в Сибіру було складніше русифікуватися, ніж в Королівстві Польському. Після Січневого повстання оголошено декілька амністій і поляки могли повернутися на Батьківщину. Проте частина, особливо селяни, залишилась. Чому вони залишились? Становище селян в Сибіру було краще, ніж в Королівстві Польському. В них там було скільки завгодно землі для обробітку. В Королівстві Польському в селянина був якийсь шматок землі. Багато польських селян залишилось в Сибіру. Проте, не можна сказати скільки саме таких було. Ми проводили засідання дослідників і намагалися вияснити, як визначити, скільки поляків там залишилось, особливо вихідців з найнижчих верств.
Як відомо, якщо поляк не перейшов на православ’я, то він не міг одружитися з росіянкою. Проте, в кінцевому підсумку, це були неформальні шлюби, а якщо в них народжувалися діти, то влада якоюсь мірою погоджувалася з ними. Діти з таких шлюбів, де матір була росіянкою, як правило вже не особливо знали польську. Вони просто русифікувалися.
Професор Цабан відзначає, що документи свідчать про те, що первинний негативний стереотип про поляків серед жителів Західного Сибіру відходив в небуття після того, як поляки стали приймати участь в житті місцевого населення:
- Достатньо було, щоб поляки допомогли місцевим жителям, і уявлення про них мінялось. Наведу приклад Кургана, де було багато польських засланців з Литви і Білорусі. Це були сини землевласників. Спочатку на них писали доноси. Проте, коли поляки почали займатися торгівлею і ремісництвом, встановилися контакти, все почало змінюватися. Скажімо, в 1866-1868 роках ситуація в Кургані була напруженою, але потім все нормалізувалося. Зрозуміло, великою мірою все залежало від одної і другої сторони.
Матеріал підготував Назар Олійник