X
Шановний Користувачу,
25 травня 2018 року набуло чинності Розпорядження Європейського парламенту і Ради (ЄС) 2016/679, прийняте 27 квітня 2016 р. (RODO). Заохочуємо до ознайомлення з інформацією про обробку персональних даних на порталі PolskieRadio.pl
1.Адміністратором даних є Polskie Radio S.A. з головним офісом у Варшаві, al. Niepodległości 77/85, 00-977 Warszawa
2. У справах, пов’язаних з Вашими даними, слід звертатися до Інспектора охорони даних, e-mail: iod@polskieradio.pl, тел.: 22 645 34 03
3.Персональні дані оброблятимуться у маркетингових цілях на основі наданої згоди.
4.Персональні дані можуть надаватися виключно з метою належного надання послуг, обумовлених у політиці приватності.
5.Персональні дані не надсилатимуться за межі Європейського економічного простору або до міжнародних організацій.
6.Персональні дані зберігатимуться протягом 5 років від закриття облікового запису, відповідно до законодавчих положень.
7.Ви маєте право на доступ до своїх персональних даних, їх виправлення, перенесення, усунення або обмеження обробки.
8.Ви маєте право на внесення протесту щодо подальшої обробки, а у випадку висловлення згоди на оброку персональних даних – на її відкликання. Використання права на відкликання згоди не розповсюджується на обробку, що мала місце до моменту відкликання згоди.
9.Ви маєте право на подання скарги до наглядового органу.
10.Polskie Radio S.A. повідомляє, що в процесі обробки персональних даних не приймаються автоматизовані рішення та не застосовується профілювання.
Більше на цю тему Ви знайдете на сторінках персональні дані та політика приватності
Розумію
Українська Служба

Професор Бовуа: «Трикутник Правобережжя» – це книжка передовсім для українців і написана з думкою про історію України

16.10.2020 13:55
В Україні видали «Трикутник Правобережжя: царат, шляхта і народ. 1793–1914 рр.» - блискучу і ґрунтовну монографію-триптих видатного французького дослідника Даніеля Бовуа
Аудіо
  • Про «Трикутник Правобережжя царат, шляхта і народ. 1793–1914 рр.» -монографію-триптих видатного французького дослідника Даніеля Бовуа
Професор Даніель Бовуаfoto:Foto:https://www.youtube.com/watch?v=B9ty6aW0FZI

Видання книжки «Трикутник Правобережжя: царат, шляхта і народ. 1793–1914 рр.» професора Даніеля Бовуа, яка побачила світ у київському видавництві «Кліо», можна сміливо вважати однією з найважливіших подій цього року в українському видавничому житті. Ця книжка є своєрідним триптихом видатного французького полоніста і україніста Даніеля Бовуа, який своїми трьома монографіями зумовив переворот в історичних дослідженнях. У них дослідник проводить глибокий аналіз соціальних, економічних й національно-культурних процесів, які проходили на українських землях, що опинилися в складі Російської імперії після поділів Речі Посполитої. Аж до Першої світової війни поляки зберігали провідні позиції на цих землях. У «Трикутнику Правобережжя» представлені  складнощі інкорпорації колишніх земель Речі Посполитої в імперію Романових, де український селянин опинився між молотом і ковадлом хитросплетіння польсько-російського протистояння на Правобережжі. Книжка вперше в Україні виходить як цілісне видання.

Що цікаво, цей триптих професора Бовуа має різні назви у своїй польській, російській і українській версії. Якщо в Україні він виданий як «Трикутник Правобережжя: царат, шляхта і народ», то в Польщі це «Український трикутник. Шляхта, царат і люд на Поділлі, Волині і Київщині», а в Росії книжка носить назву «Гордіїв вузол Російської імперії. Влада, шляхта і народ на Правобережній Україні».

Власне з питання про ці різні назви книжки, а водночас різні перспективи польсько-українсько-російського трикутника, я і розпочав розмову з Даніелем Бовуа:

– Ці назви були заздалегідь погоджені з видавництвами і напевно відповідають духу кожної з країн. Для мене найважливіше, що це показує потрійну гру в межах трьох російських губерній: Волинської, Подільської та Київської. Але це також трикутник трьох суспільних верств: шляхти, царату і українського народу. Ця метафора трикутника є цілковито доречною в даному випадку.

Скажу, що я дуже радий, що українці врешті погодилися комплексно видати мої дослідження, які вийшли окремо в різні роки і відтоді вже минуло чимало часу. А в Польщі таке комплексне видання моїх робіт вийшло в світ ще 15 років тому, а російською  воно вийшло 9 років тому і лише зараз ця книжка опублікована в Україні. Це є дещо парадоксальним, позаяк всі ці події відбувалися на території України. Тобто, це книжка передовсім для українців і написана з думкою про історію України. Це не моя провина, що ця історія є дуже колоніальною. Довгий час ці землі були під гегемонією поляків, а згодом під гегемонією росіян, щоправда впродовж коротшого відрізка часу. Проте, попри все українці завжди були найбільш численними на цих теренах. Тому це власне книжка для українців.

У своїх працях Даніель Бовуа розправляється з цілим рядом міфів і центральним з них є польський романтичний міф Кресів як землі, де нібито панувала ідилія між польськими землевласниками, шляхтою і українськими селянами. Польська присутність на українських землях в цьому міфі представляється в категоріях цивілізаційної місії, а селяни постають, з одного боку, як добродушний люд, яким патерналістично опікуються поміщики, а з іншого боку, як невдячна і кровожерна чернь, що цілий час повстає проти своїх панів і нищить все навколо себе. Як каже професор Бовуа, міф Кресів далекий від дійсності, яка панувала на тих теренах:

– Професор Богдан Гудь зі Львова чимало сторінок написав про мої дослідження. Він там власне підкреслює, що я руйную той міф, про який ви вже згадали,  а саме – міф Кресів як землі, що «спливає молоком і медом». Я нічого такого не помітив під час моїх історичних досліджень. Цей міф виводиться з літератури, передовсім це польські поети, а згодом до цього додаються спогади польських поміщиків, вигнаних звідти після Жовтневої революції. Зрозуміло, що всі ці землевласники в мемуарах дуже тужать за давніми часами, коли вони мали першість на українській землі, і де могли діяти у відповідності до своїх забаганок. Проте, на жаль, ідилія на Кресах не знаходить підтвердження в дійсності. Все, що я написав, скероване на демонтаж цього нещасного міфу. Окрім того, це теж показує, що селянські бунти і різного роду заворушення аж до Першої світової війни, а навіть пізніше, бо домінація поляків тривала довше, ніж до часу Жовтневої революції, і те, що сталося під час Другої світової війни – все це є тісно пов’язаним з тим, що відбувалося в ХХ столітті. Моя книжка завершується напередодні Першої світової війни. Однак все, що там показано, достатньо вимовне, щоб пояснювати те, що сталося в 1943 році під час так званої Волинської різанини.

Якою мірою обґрунтовано говорити про польський і російський колоніалізм стосовно українських селян? Адже таке окреслення часто викликає гостру реакцію з польського та російського боку. Професор Бовуа:

– Є ціла книжка професора Яна Сови на цю тему, який дуже ретельно читав мої праці і мене щедро цитує. Він навіть частіше, ніж я вживає слово «колоніалізм». Я вважаю, що аж до кінця ХІХ століття, властиво до Першої світової війни панує скоріше певна форма феодалізму. Але, по суті, немає великої різниці між феодальним і колоніальним пануванням. Це ті ж самі зразки й ті самі відносини між землевласниками і селянством. Все ж таки залежні селяни трактувалися подібно, як чорношкірі у французьких, іспанських, португальських чи англійських колоніях. Зрештою, наш французький письменник Оноре де Бальзак – і я його цитую в книжці – який мав коханку в Україні, шляхтянку пані Ганську, і приїхав до Бердичева, щоб з  нею зустрітися, написав, що те, що він там побачив, дуже подібне до того, що відбувається у французьких колоніях. Тобто, до кріпаків ставилися так само, як французькі власники плантацій ставилися до своїх негрів. Тобто, таке порівняння є цілковито виправданим.

Разом з тим, Даніель Бовуа підкреслює й позитивний вплив польського культурного чинника у Правобережній Україні й в Україні загалом.

– Не підлягає сумніву, що сліди шляхетської культури помітні в Україні – передовсім мова йде про пейзаж. Всі ці замки, резиденції, парки й ціле багатство українського мистецтва пов’язане з присутністю поляків і значно менше з присутністю росіян. Хоча росіяни і намагалися оправославити те, що було до них, тобто все уніатське і католицьке. Проте всюди помітні сліди католицизму – костели стоять до наших днів. У Києві є чимало давніх костелів, так само в Бердичеві, Житомирі, Кам’янці-Подільському  і в інших місцях можна знайти слід цієї присутності. Ці історії тісно між собою пов’язані і з точки зору мистецтва та культури Україна дуже багато завдячує полякам, а в ширшому значенні західній культурі.

Історик також погоджується,  що польсько-шляхетська культура мала свій вираз у ментальних категоріях, зокрема це стосується ставлення українських селян до питання володіння землею.

– Так, це відкритість на певне поняття володіння землею. Володіння землею для українських селян завжди було індивідуальним володінням. Це не «мир», як у росіян, а все в цілковито в західному дусі. Зрештою, це одна з причин ненависті Сталіна до українського селянства, бо селяни не хотіли йти в колгоспи. Адже колгосп – це нова форма «миру» і це колективна форма володіння. Натомість селяни завжди були переконані, що земля повинна належати їм особисто, а не колективно. Це хороший приклад західних впливів в Україні, і таких прикладів маса.

Як каже професор Бовуа, українське видання його трилогії є повнішою версією, ніж у випадку польського чи російського варіанту.

– Українська версія книги містить певні розділи, яких немає в інших книжках. Таким способом ви, українці, маєте найповнішу версію і мене це дуже радує. Маю надію, що мою книжку будуть читати не лише фахові історики. Вона важка і має понад 800 сторінок, але нічого страшного – її можна читати поступово і уважно, щоб виробити собі думку. І важливо ввести всі ці дані до українських підручників. Це для мене кінцева мета, щоб ці дані були включені до корпусу української історіографії.

В українській версії є два нові підрозділи, яких немає в польській і російській версіях. В одному мова йде про шкільництво в останній третині ХІХ століття. А другому мова йде про релігії та релігійну боротьбу в кінці ХІХ століття. І, природно, це нове, українське видання відрізняється тим, що я спеціально написав для українців новий, досить широкий вступ, де я полемізую з Тетяною Литвиновою, істориком з Дніпра, яка теж написала книжку на ті ж питання, але вже на Лівобережжі. І це дуже цікаво порівнювати її бачення з моїм. Тому я у вступі трохи з нею полемізую і я також написав нові висновки. Тому в українській версії є чимало нового.


Матеріал підготував Назар Олійник

Побач більше на цю тему: Даніель Бовуа Креси

Історик про кресовий міф у ХІХ столітті: сформувалася думка, що Польща є своєрідним раєм на землі і що всі поляки є бездоганними лицарями

09.02.2020 13:00
Розмова з видатним французьким полоністом та україністом професором Даніелем Бовуа про міф Кресів у світлі польсько-українських відносин в XIX столітті

Професор Бовуа: Дуже важливо, щоб кожен поляк змінив свій традиційний погляд на Креси

12.02.2020 14:20
Продовження розмови з видатним французьким полоністом та україністом професором Даніелем Бовуа про Креси та важкі сторінки польсько-українського минулого