X
Шановний Користувачу,
25 травня 2018 року набуло чинності Розпорядження Європейського парламенту і Ради (ЄС) 2016/679, прийняте 27 квітня 2016 р. (RODO). Заохочуємо до ознайомлення з інформацією про обробку персональних даних на порталі PolskieRadio.pl
1.Адміністратором даних є Polskie Radio S.A. з головним офісом у Варшаві, al. Niepodległości 77/85, 00-977 Warszawa
2. У справах, пов’язаних з Вашими даними, слід звертатися до Інспектора охорони даних, e-mail: iod@polskieradio.pl, тел.: 22 645 34 03
3.Персональні дані оброблятимуться у маркетингових цілях на основі наданої згоди.
4.Персональні дані можуть надаватися виключно з метою належного надання послуг, обумовлених у політиці приватності.
5.Персональні дані не надсилатимуться за межі Європейського економічного простору або до міжнародних організацій.
6.Персональні дані зберігатимуться протягом 5 років від закриття облікового запису, відповідно до законодавчих положень.
7.Ви маєте право на доступ до своїх персональних даних, їх виправлення, перенесення, усунення або обмеження обробки.
8.Ви маєте право на внесення протесту щодо подальшої обробки, а у випадку висловлення згоди на оброку персональних даних – на її відкликання. Використання права на відкликання згоди не розповсюджується на обробку, що мала місце до моменту відкликання згоди.
9.Ви маєте право на подання скарги до наглядового органу.
10.Polskie Radio S.A. повідомляє, що в процесі обробки персональних даних не приймаються автоматизовані рішення та не застосовується профілювання.
Більше на цю тему Ви знайдете на сторінках персональні дані та політика приватності
Розумію
Українська Служба

Історик: «Майн кампф» - це «книга ганьби» тогочасних еліт, бо показує злочинне нерозуміння того, що ніс зі собою Гітлер

24.02.2021 11:55
Розмова з професором Еуґеніушем Цезарим Крулєм, перекладачем і науковим редактором польського критичного видання «Майн кампф»
Аудіо
  • Розмова з професором Еуґеніушем Цезарим Крулєм, перекладачем і науковим редактором польського критичного видання «Майн кампф»
Примірник польського критичного видання "Майн кампф"foto:https://twitter.com/krzysztofrak66/status/1349683094337576960/photo/1

 

«Майн кампф», можливо, це найбільш зловісна з коли-небудь написаних книг. Її автор, Адольф Гітлер, несе відповідальність за найстрашніші злочини в історії людства, які забрали мільйони людських життів.

«Mein kampf» (в перекладі з німецької «Моя боротьба») являє собою двотомне видання, перший том якого побачив світ в 1925 році. В цій книжці Гітлер, тоді ще лідер маргінальної партії НСДАП, подав свою автобіографію, а також розлого і відкрито представив свою ідеологічну й політичну програму (ідея про німців як вищу расу, антисемітизм і заклик до знищення євреїв як джерело всіх, заклик до підкорення інших народів, програма захоплення «життєвого простору» і побудова Тисячолітнього Рейху). Він почне її послідовно втілювати у життя після приходу до влади у січні 1933 року, коли стане канцлером Німеччини, що, в кінцевому підсумку, призвело до Другої світової війни – найбільш руйнівного і  найкривавішого конфлікту в історії.

Після 1945 року в рамках процесу денацифікації опус Гітлера було офіційно заборонено,  а авторські права передані уряду Баварії, їх термін сплинув 31 грудня 2015 року. Слід сказати, що все це не завадило публікуванню напівлегальних або нелегальних видань і перекладів цієї книги в цілому світі. Проте, в світлі того, що на «Майн кампф» вже не поширювалися авторські права, постало питання про наукове видання книги, де б було дано відповідне пояснення ідеології нацизму крізь призму гітлерівських злочинів. В 2016 році в Німеччині вийшло друком перше у світі наукове видання «Майн кампф», опубліковане Інститутом новітньої історії в Мюнхені, зі згоди Центральної ради євреїв Німеччини.

В кінці січня в Польщі з’явилося друге у світі критичне видання книги Адольфа Гітлера, що викликало і супроводжується гострою дискусією з приводу доцільності публікації книги, яку не раз називають «біблією нацизму». Видавництво «Bellona», а також професор на, переконують, що мета проєкту суто науково-педагогічна, і що воно повинне служити нагадуванням і пересторогою перед тоталітаризмом. 

 Які ж аспекти, з перспективи сьогоднішнього дня, можна знайти в «Майн кампф» як пересторогу, щоб історія не повторилася? Які сюжети в цьому товстелезному опусі Гітлера важливі з перспективи загроз для демократії та відкритого суспільства, прочитання яких повинно послужити роздумам?  

Ці питання я адресував професору Крулю, якого й запросив до розмови про польське критичне видання «Майн кампф»:

 Як Ви знаєте, у вступі я подав одну з причин, які мене схилили взятися за цей текст, а саме - переконання, що це не лише історичний текст, який належить до історії — тут можна дискутувати щодо того, чи він належить, чи ні до «смітника історії» – але ця книга може теж служити нагадуванням для сучасних і прийдешніх людей, бо  показує, як нищиться демократична система. 

В «Майн кампф» прописані численні постулати, метою яких є побудова тоталітарної системи. Там є така формула, яка розвинута в декількох розділах під назвою «фолькістовська держава» [Völkische Bewegung-народний рух – прим.].  Тобто, мова про державу, яка, по-перше, буде антидемократичною, по-друге- антисемітською, по-третє — антиліберальною, по-четверте — антикомуністичною. Коротко кажучи, це формула тоталітарної держави, яку, на жаль, побудовано в Німеччині після 1933 року.

Ця книга показує складові цієї держави і як їх потрібно втілювати, що було зроблено, на жаль, з успіхом і з перспективи цілей Гітлера. Цілий ряд тез цієї книги, треба знову ж додати, на жаль, реалізовано.

 Історик також торкнувся відомого гасла Lebensraum, яке займало важливе місце в мисленні Гітлера та геополітичній програмі нацистів:

 Мова про ідею боротьби за «життєвий простір» на Сході і там чітко вказується на Росію і на якісь досить загадкові «залежні від неї сусідні держави».  Я довго думав, як це інтерпретувати. Тут немає ясності. Це свого роду недомовка. Адже, якщо Гітлер мав на думці Україну і Білорусь, як терени сусідні для Росії, то вони не були державами, а він чітко пише про «сусідні держави». Якщо ж він писав про сусідні держави, які тоді існували в Центрально-Східній Європі, то тут треба розглядати варіант з Польщею або балтійські республіки. Це були сусідні держави, але вони не були підпорядковані Росії. Тому в цьому сформулюванні є великий знак запитання.

Я це інтерпретую як певну неясність, яка вийшла у Гітлера випадково, позаяк він на цій проблематиці не розумівся або ж це було зроблено ціленаправлено. Тобто, Гітлер ще не вирішив, як буде реалізуватися постулат про «життєвий простір». Зрозуміло, що ціллю була Росія. Проте перед Росією лежали сусідні держави. І тут вимальовуються дві можливості. Тобто, або ці «сусідні держави» береться зі собою у похід, і з ними є співпраця в плані нападу на Росію або їх знищується, і, перепрошую за вислів, «по трупі Польщі» йдеться походом на Росію.

Ця проблема не була вирішена у другій половині 20-х років, коли писалася книга “Майн кампф”. Як відомо, цю проблему вирішено ранньою осінню 1939 року, коли Гітлер вдарив спочатку по Польщі, а потім через деякий час він наніс удар по Росії. Отже, це дуже суттєвий момент, на який варто звертати увагу.

 В своїй книзі Гітлер будує образ ворога в постаті передовсім єврея, жидо-комуни, а також пропагує ідею смертельної боротьби рас, в якій слабші приречені на знищення. Історик відзначає, що ці та інші речі майбутній фюрер не вигадав сам, а звернувся до багатої попередньої традиції расизму:

 Це все не є оригінальними ідеями Гітлера. Це все міститься в різного роду програмах і постулатах крайньоправих рухів, які були в Німеччині від другої половини ХІХ століття. Поточно говориться про всенімецький або пангерманський рух і також фолькістовський рух, що став зразком для творення фолькістовської держави. Це рухи, які становлять різновид радикального правого німецького націоналізму, який розгорнувся, починаючи з другої половини ХІХ століття. І ті всі постулати, про які Ви згадали, там відображені. Гітлер в цьому плані не вигадав нічого нового. Так само і не він є автором гасла про здобуття «життєвого простору» на Сході, бо перед ним це проголошувало декілька людей, але особливо це стосується однієї з них. Мова йде про тогочасного політолога, що вивчав питання геополітики. Його звали Фрідріх Ратцель. Саме від Ратцеля Гітлер перебрав це гасло. Словом, програма Гітлера не є оригінальна, але вона була сконструйована у вигляді тикаючої бомби, бо там маса запальних елементів. Гітлер вважав себе соціал-дарвіністом і він виходив з погляду, що у світі йде боротьба сильного зі слабшим. І це жорстока боротьба — перемагає сильний, а слабший не просто повинен визнати вищість переможця, але й повинен загинути. І саме тому Гітлер так акцентував увагу на питанні сили, насилля і вважав, що лише германська раса, як вища раса має право до життя, бо вона сильніша і повинна перемогти слабших. Передовсім йому йшлося про євреїв і під цим також розумілося слов’ян. Коротко кажучи – це всі меншовартісні з расової точки зору нації .

Все це, на жаль, доробок расознавців, які працювали в рамках націонал-соціалізму, писали вчені книги, займали суттєві позиції в німецькому науковому житті після 1933 року. Вони надавали аргументи для реалізації тої програми, яка, треба сказати, в початковому, ембріональному вигляді прописана в «Майн кампф».

 Виникає питання, чому політичні еліти західних демократій не надали належної уваги всьому тому, про що Гітлер відкрито писав в «Майн кампф», зокрема про майбутню світову війну? Чи можна припускати, що до Гітлера як канцлера Третього Рейху було серйозне ставлення, і легковажне у випадку Гітлера, як автора цієї книжки? Мовляв, все це ексцентризм й істерія, але не більше. Професор Круль:

 Знаєте, як Гітлер вже став канцлером, то не можна говорити про таке роздвоєння. Це ще раніше можна було говорити про людину, охоплену манією величі і що його програма – це якась абсурдна фантазія. Проте, коли Гітлер, за колосальної підтримки свого суспільства, стає канцлером і починає реалізовувати цю програму, то в якийсь момент повинен був загорітися тривожний сигнал. Якщо це й сталося, то це було категорично занадто пізно. Можна стверджувати, що це сталося у 1939 році і західні країни після розділу Чехословаччини, сказали: «Ні! Кінець!». Але це було вже занадто пізно – німецька військова махіна вже розігналася. Вже відбулися переговори Гітлера з Польщею, і Польща відмовилася йти походом на схід разом з Німеччиною. І була альтернатива як «йти на Росію» і «підпорядковані їй сусідні держави», яка міститься в «Майн кампф». Тобто, тут або йти на Росію з Польщею, або через її труп. Ми, зрозуміло, перебуваємо в кращій ситуації, бо знаємо, що відбулося, але тоді не було тих проникливих умів. І це незважаючи на те, що чимало літераторів, скажімо, брати Манн, Томас і Генріх, а особливо Томас, били на сполох і апелювали до світової громадськості. Як відомо, Томас Манн опинився в еміграції і звідти звертався зі зверненням, мовляв погляньте на цього пройдисвіта і невдаху, подивіться, що він витворяє і як йому вдається досягати свого. На жаль, це не було почуте. Як сьогодні говорять німці, «Майн кампф» - це «книга ганьби» тогочасних еліт. Вона свідчить про їхню майже злочинну безрадність, злочинний брак уяви. «Майн кампф» показує непояснювальне нерозуміння того, що ніс зі собою Гітлер.

Я особисто вважаю, що ця книга повинна нас тримати постійно насторожі. Особливо, коли хтось вже бере палець. Треба бити на сполох: «погляньте, він вже взяв палець, але ціла рука ще вільна» і вже в цей момент треба реагувати.


Матеріал підготував Назар Олійник

Побач більше на цю тему: нацизм Гітлер нацисти