X
Шановний Користувачу,
25 травня 2018 року набуло чинності Розпорядження Європейського парламенту і Ради (ЄС) 2016/679, прийняте 27 квітня 2016 р. (RODO). Заохочуємо до ознайомлення з інформацією про обробку персональних даних на порталі PolskieRadio.pl
1.Адміністратором даних є Polskie Radio S.A. з головним офісом у Варшаві, al. Niepodległości 77/85, 00-977 Warszawa
2. У справах, пов’язаних з Вашими даними, слід звертатися до Інспектора охорони даних, e-mail: iod@polskieradio.pl, тел.: 22 645 34 03
3.Персональні дані оброблятимуться у маркетингових цілях на основі наданої згоди.
4.Персональні дані можуть надаватися виключно з метою належного надання послуг, обумовлених у політиці приватності.
5.Персональні дані не надсилатимуться за межі Європейського економічного простору або до міжнародних організацій.
6.Персональні дані зберігатимуться протягом 5 років від закриття облікового запису, відповідно до законодавчих положень.
7.Ви маєте право на доступ до своїх персональних даних, їх виправлення, перенесення, усунення або обмеження обробки.
8.Ви маєте право на внесення протесту щодо подальшої обробки, а у випадку висловлення згоди на оброку персональних даних – на її відкликання. Використання права на відкликання згоди не розповсюджується на обробку, що мала місце до моменту відкликання згоди.
9.Ви маєте право на подання скарги до наглядового органу.
10.Polskie Radio S.A. повідомляє, що в процесі обробки персональних даних не приймаються автоматизовані рішення та не застосовується профілювання.
Більше на цю тему Ви знайдете на сторінках персональні дані та політика приватності
Розумію
Українська Служба

Історик про «виклятих солдатів»: Це була боротьба в ім’я вищих ідеалів, хоча вона не завжди велася так, як її можна було б вести за інших умов

02.03.2021 12:00
Розмова з професором Влодзімєжом Сулєєю (ІНП) про повоєнне антикомуністичне підпілля у Польщі
Аудіо
  • Розмова з професором Влодзімєжом Сулєєю (ІНП) про повоєнне антикомуністичне підпілля у Польщі
Бійці польського антикомуністичного підпілляhttps://ipn.gov.pl/pl/aktualnosci/38960,Zolnierze-Wykleci-walka-o-Polske.html

Contra spem spero! Без надії сподіваюсь! Це парадоксальне латинське гасло може служити ілюстрацією ситуації і постави учасників польського антикомуністичного підпілля, знаних під загальним окресленням «викляті солдати» або «незламні солдати». День пам'яті «незламних солдатів», встановлений в 2011 році і відзначається 1 березня.

В 1945 році Польща опинилася в жахливій ситуації, бо належачи до Антигітлерівської коаліції, вона, фактично, опинилася в таборі переможених. Знана є Ялтинська конференція, на якій західні союзники, по суті, визнали Польщу сферою впливів Сталіна. Країну зайняла Червона армія і почалася її брутальна совєтизація. Ситуації Армії Крайової та підпільної польської держави, яка існувала ще з часів німецької окупації було не позаздрити. Проте попри репресії совєтів і комуністичного апарату вдалося створити хоч і дуже неоднорідну, але бойову структуру, яка впродовж кільканадцяти років у нерівній боротьбі протистояла комуністичному режиму. Вважається, що останнім «незламним» був Юзеф Франтчак «Лялєк», який загинув в 1963 році. Щодо кількості всього повоєнного підпілля в Польщі, то тут цифри різняться - від 120-180 тис. всіх учасників ( включаючи і бойові відділи і цивільну підпільну сітку, аж до 300 тисяч).

-Як вдалося в умовах жорстокої совєтської окупації вибудувати ефективне підпілля?

 Це питання я адресував професору Влодзімєжу Сулєї, якого й запросив до розмови про «виклятих солдатів»:

 -Це було зумовлено фактом, про який Ви згадали на початку, а саме ним є факт існування в часи війни, по-перше – підпільної держави, а по-друге – збройних сил цієї держави у вигляді Армії Крайової. Це була дійсно чисельна, добре організована структура. В момент свого розквіту АК налічувала близько 400 тисяч приведених до присяги членів. Як на умови окупації це справді величезна сила, не порівняльна за кількістю з будь-якими іншими силами будь-де у Європі. У зв’язку з цим фактом і тим, що це була добре законспірована й розвинута структура. АК мала шанси триматися навіть у винятково несприятливих умовах, після вступу в Польщу совєтських військ. І мова тут не лише про, щоб пасивно протриматися, що полягало б на якихось пропагандистських акціях, але мова про чинну протидію впровадженню тої «нової влади». Звичайно, репресії, скеровані проти цих людей, сягали далеко. Вони мали різний вимір. Скажімо, під час операції «Буря» АК в деяких місцях намагалася грати роль господаря перед обличчям наступаючих радянських військ. Це виглядало так, що спочатку була спільна боротьба з німцями, а потім все закінчувалося апретуванням й інтернування як офіцерських кадрів, так і рядових солдатів. Так було у Вільні, так було у Львові, тобто передовсім на східних кресах. Потім вже було намагання уникати таких речей і переходити до глибшого підпілля.

Були різні спроби перетворити АК в кадрову організацію, зокрема була така організація NIE [від слова Niezależność – Незалежність – прим.] Була Делегатура на Край, яка цим займалася. Потім був WiN (Wolność i Niezawisłość - Свобода і Незалежність) Тобто, були вищі структури, які координували опір. Тим не менше, все це було зумовлено, з одного боку незгодою з тим, що сталося. З іншого боку, і це теж треба було відмітити, не було можливості увійти в так зване «нормальне повоєнне життя». Адже ці люди з огляду на свої погляди підлягали на жорстокі репресії, включно з позбавленням життя.

Які були відносини між польським урядом на вигнанні у Лондоні і строкатим незалежницьким підпіллям в самій Польщі?  Якою була політика цього уряду щодо повоєнного підпілля?

В уряду тут були обмежені можливості для дій. Треба пам’ятати, що він звичайно пробував якось охопити ці структури, зокрема шляхом створення Крайової Делегатури, яка мала координувати акції, передовсім пропагандистські. Тут є одна істотна увага, яку треба чітко підкреслити. Ці бійці, які залишилися у підпіллі і яких потім назвали «виклятими солдатами», але на мою думку значно влучнішим окресленням є «незламні солдати», вони визнавали уряд на вигнанні своїм, легальним урядом. Вони не визнавали уряду, нав’язаного совєтами, який себе іменував «народним», але таким не був і звідси бралася ця додаткова сила, яку вони черпали, щоб продовжувати триматися. Звісно, були різні розрахунки: очікування Третьої світової війни, зміни геополітичної ситуації і на можливість вирішити питання шляхом виборів, що йшло в парі з підтримкою легальної опозиції в обличчі Польської селянської партії. Але загалом ця затятість була зумовлена фактом відмови погодитися з тим, що сталося в Тегерані, Ялті, а потім в Потсдамі.

-Гадаю, варто торкнутися одного аспекту, який в контексті Дня пам’яті «виклятих солдатів» не порушується. Мова про українське питання. Про це колись дещо писалося, але зараз майже не говориться. Мова про співпрацю АК/WiN та ОУН-УПА, зокрема це відомий спільний напад на Грубешів у травні 1946 року. Як виглядає цей контекст?

 -Скажу так, те, що сталося, особливо на Волині й в Східній Галичині є до сьогодні неймовірним тягарем, що обтяжує ці відносини. І ті дії, вчинені частиною, значною частиною українського підпілля, викопали величезну прірву між двома спільнотами. Натомість правдою є те, про що Ви говорите, що відбувалася місцева співпраця, зокрема це був Kedyw (диверсійно-розвідувальна структура АК- прим). Скажімо, у випадку Грубешова мова йде про Мар’яна Голємбевського, який є дуже відомою постаттю в польському русі опору. Ця акція показувала, що ця співпраця була можливою хоча й в дуже важких умовах. Але є теж приведу приклад споминів вже покійного Єжи Возняка, який був людиною з IV Команди WiN, який сидів у Мокотовській тюрмі зі смертним вироком, але вирок не був приведений в дію. Він сидів разом з членом українського підпілля, особу якого я зараз на жаль не в стані встановити. Українець тоді сказав Возняку, що вони зробили велику помилку здійснюючи антипольську акцію на Волині. На жаль розуміння цього прийшло запізно, в ситуації, коли вже не можна було запобігти подіям, які мали місце.

-Як Вам відомо, в Польщі є гостра дискусія довкола «виклятих солдатів».  Частина істориків чи публіцистів, нерідко роблячи узагальнення щодо всього незалежницького підпілля в Польщі, закидають йому слушно чи неслушно різного роду злочини проти цивільного населення. Наприклад, відома справа капітана Ромуальда Райса псевдо «Бурий», на якому тяжіють масові вбивства в білоруських селах на Підляшші. Як тут можна відділити ці різні контексти?

- Це все неймовірно складно. При тому узагальненні, з яким ми маємо справу гине контекст.  Я дуже далекий від однозначних оцінок різного роду дій. По-перше, все це вимагає детальних і глибоких досліджень, а також доброго знання контексту. Тобто розуміння того, чому мали місце ті чи інші події. Проте зрозуміло, що в силу причин підпільні структури в деяких випадках вироджувалися. Але тут треба розглядати це питання розважливо. Ми маємо справу з відмовою визнавати «нову дійсність», намагання відстояти ту дійсність, яка повинна бути і маємо контекст в якому функціонують ці люди, який стає чимраз несприятливим. І звісно, могли відбуватися речі, які гідні засудження, але ми не повинні узагальнювати. Треба кожну ситуацію розглядати окремо.

Навіть в рамках WiN i NSZ (Національні збройні сили – прим.) мали місце різні дії, різні підходи. Теж багато залежало від місцевого контексту. А в 50-роках, коли залишилися рештки цих відділів, то це вже була боротьба за виживання.

 -Напевно тут відіграє важливу роль «чорна легенда», створена польською комуністичною і радянською пропагандою. Мова йде про «виклятих солдатів», і дозволю собі сказати це стосується також цілого антикомуністичного підпілля: українського чи також підпілля в колишніх балтійських республіках. Цих людей таврували як «фашистів», «бандитів» . І ця «чорна легенда» досі тяжіє на «виклятих солдатах». Здається, що польське суспільство не до кінця здатне опиратися цьому міфи,  який творили десятиліттями.

 -Ви праві, він був дуже сильний вже в ті часи і проводилася пропагандистська діяльність. І це мало місце не лише в офіційному дискурсі. В Польщі була така популярна серія, яка називалася «Жовтий тигр», де, серед іншого, представлявся вже згаданий образ підпілля. Це була дуже популярна література, яка широко розходилася. Такий самий дискурс був пресі, в радіо, в телебаченні цього було менше. Але всього було дуже багато в насиченому вигляді і це залишилося як певний стереотип, як певна калька, яка в мінімальному вигляді, але потрапила в шкільну науку. Це щось, що вимагає розумного пояснення. Передовсім мова про мотивацію тих людей  і показання того, що безумовно було поганим, але й показання, що була боротьба во ім’я вищих ідеалів, хоча вона не завжди велася так, як її можна було б вести за інших умов.


Матеріал підготував Назар Олійник

Побач більше на цю тему: Прокляті солдати