Імперія розвалилася. З такими заголовками в грудні 1991 року вийшла західна преса. Те, що сталося в Біловезькій пущі — в державній резиденції Віскулі — ніхто не очікував. Навіть ті, хто брав участь у зустрічі лідерів України, Білорусі та Росії не думали, що все так повернеться.
Розповідає журналіст та історик Олександр Зінченко: Троє достойників, які зібралися у Віскулях, вони, по суті, виписали свідоцтво про смерть Радянському Союзу. Для всіх на той момент стало очевидним, що Союз в тому вигляді, в якому він існував, вже існувати не може, а, по суті, вже і не існує, про що, власне, і було сказано в перших реченнях тих Біловезьких угод, які були підписані. Три країни, які свого часу виступили засновниками Радянського Союзу, констатували смерть СРСР, констатувати, що він перестав існувати як геополітичне утворення і суб'єкт права.
Леонід Кравчук, Станіслав Шушкевич та Боріс Єльцин їхали для одного, але виявилося, що в результаті вийшов документ, який відкрив дорогу незалежній Україні. «Союзом хорошу справу ніхто не назве», — жартувала делегація України. Вона чітко дала зрозуміти — ніхто на Кремль особливо дивитися тепер не буде.
Олександр Зінченко: Була домовленість, що лідери Білорусі, України та Росії зберуться і одним з ключових питань буде передзимова рутина, оскільки — газ, оскільки зима наближалася. Треба вирішувати питання ціни на енергоносії. Коли Кравчук прилетів, йому сказали, що такий має бути порядок денний. Він сказав «Ну, слухайте, заради цього треба було летіти?». В результаті Кравчук запропонував поговорити про майбутнє СРСР, і це мало зустрічний рух з боку Єльцина, оскільки ця зустріч розпочалася з того, що Єльцин поклав на стіл перед Кравчуком текст нової союзної угоди, яку розробляли протягом 1991 року, і на якій дуже наполягав Горбачов. Він перед вильотом у Віскулі, що називається, озадачив Єльцина і попросив його, щоб він спробував вмовити Кравчука, аби той підписав нову союзну угоду. В той момент, коли Єльцин поклав текст нової союзної угоди на стіл у Віскулях перед Кравчуком, той сказав: «Вибачте, але я навіть обговорювати це не маю права». На що Єльцин був дещо здивований. «Борисе Миколайовичу, ось якби ви опинилися в подібній ситуації, що народ проголосував за незалежність, що має мандат цю незалежність імплементувати, якби вам запропонували підписати якийсь союзний договір в подібних умовах, ви б кого слухали — вас, Горбачова чи свій народ?». Борис Миколайович:«Ну, я свой народ слушать буду». Кравчук каже:« От і я буду слухати свій народ». Кравчук перекреслив всю цю угоду, і на цьому її історія завершилася. Далі виникає проблема, а що ж з цим робити. Була довга дискусія, як виходити з цієї ситуації. Були два підходи, обидва полягали в тому, що Україна розглядала створення нового утворення як етапу, так би мовити, цивілізованого розлучення. А Москва сподівалася, що це буде просто такий момент, який дозволить зробити передишку. Ми зараз скидуємо всі ті активи, які виглядають як пасиви, виправляємо економічну ситуацію. Російська делегація сподівалася, що потім усі ті, хто відпав, почнуть проситися до Росії. Це було сподівання, щоб взяти паузу в стосунках, а потім відновити ці стосунки. В результаті, історія вивернула в такий спосіб, як вона вивернула, і ніякої паузи не вийшло, вийшло повноцінне розлучення. Ну і от ми бачимо, що ображена Москва намагається робити капості.
25 грудня 1991 року країна побачить Михаїла Горбачова по телевізору. Він скаже, що складає з себе повноваження президента Радянського Союзу. А вже наступного дня парламент прийме декларацію про припинення існування СРСР. Так закінчилася епоха імперії, яка забрала мільйони людських життів. Репресіями та голодоморами. Всі імперії рано чи пізно розвалюються. Історія вже не раз це доводила.
Повністю розмову з журналістом та істориком Олександром Зінченком можна почути в доданому файлі.
Лариса Задорожна