Варшава для пані Марти— місто за вибором. Сама жінка народилась у місті Олецько Вармінсько-Мазурського воєводства. приїхавши до Варшави, пані Марта одразу закохалась у це місто. Декілька років тому почала проводити екскурсії Варшавою, переважно королівськими резиденціями, проте окрему увагу вона приділяє й сучасній Варшаві.
Королівський замок. Погляд під новим кутом.
– Хоч це і резиденція короля, не слід забувати, що там був Сейм і Cенат, які засідали в Королівському замку до третього поділу Польщі в 1795 року. Тепер це музей, але варто пам’ятати, що із замком пов’язана історія демократії Польщі. Важливим у цьому ключі є все Старе місто. Вулиця Piwna, наприклад. Там розташовувався перший готель, де зупинялась шляхта із Польщі та Литви, бо, як знаємо, ці країни разом становили унію. На жаль, ця історична частина була зрівняна із землею під час Другої світової війни. Замок залишились тільки підвали. Спершу в 1950-тих роках відбудували Cтаре місто, а замок, насправді, чекав на відбудову куди довше. Тільки в 1971 році дали дозвіл на відбудову. Уряд після Другої світової війни оголосив конкурс на найкращий проєкт замку, вибрав переможця й потім чомусь проєкт просто сховали у стіл. Причин ми точно назвати не можемо. До 1970-тих років були так, аж поки до влади не прийшов Едварт Гєрек, який розпочав процеси відбудови. Гроші збирали не тільки у Польщіі. Зокрема активно фінансово відбудову підтримували польська діаспора в Америці та Франції. Не забуваймо, що було чимало коштів з фондів Європейського Союзу, у 2000-их також Варшаву оновлювали, з'явилось багато хмарочосів. Варшава змінюється, йде в напрямку сучасності. Думаю, кожне місто не зупинятись і йти у ногу з часом.
Королівські Лазєнкі. Парк, який був приватною власністю короля.
– Король Станіслав Понятовський взагалі хотів зробити школу скульпторів. Тому в старій оранжереї в лазєнках є копії стародавній римських та грецьких скульптур. Тобто у 18 столітті майстри відтворили стародавні роботи. Наприклад скульптура Лаоон та його сини. Оригінал стоїть у Ватикані, а у нас в Лазєнках є майстерно зроблена копія.
Звісно, вартий уваги Палац на острові. Станіслав Авґуст Понятовський проводив там літо. Там він мав усе — бальну залу, кімнату для гостей, невеличку капличку, спальню, робоче місце. Це була його приватна резиденція, яку він передавав у спадок, бо замок не був його власністю, а ця резиденція була.
Ще є один важливий будинок — Мисливський палац. Він побудований у формі півкола. Власне цю форму кола і круговий дорожній рух, що польською називаєть rondo, до Польщі привіз саме Понятовський. Це допомогло розв’язати проблеми дорожнього руху.
А у Мисливському палаці можна побачити красиві фрески, картини та єдиний оригінальний у Варшаві плафон, тобто картину на стелі, яка зберіглася з 18 століття. У Королівському замку є картини на стелі, тобто плафони, вони добре намальовані, проте це вске ж копії. Оригінали малював Марчелло Баччареллі — придворний художник польського короля. На жаль, оригінали не збереглись. Їх знищили у Другій світовій війні разом із замком.
Твори мистецтва у Королівсьокому замку та Королівських лазєнках. Чим приватна резиденція різниться за настроями від офіційної?
– Королівські Лазєнкі мають менше офіціозу, вони легші, там зовсім інші картини, бо король міг дозволити собі повісити картину німфи, у замку цього вже дозволити собі не можна було.
Треба пам’ятати, що це був час просвітництва. Король знав багато мов, читав в оригіналі, багато їздив світом перед тим, як стати королем. І вже коли отримав владу, переносив побачене на Польщу, хотів бути таким правителем, як й інші європейські правителі. Зокрема тому сьогодні ми маємо у Королівському замку картини видатного Рембранта. Раніше вони висіли на стіназ Палацу на острові в Лазєнках, після смерті короля їх продалию Потім різне траплялось на шляху цих картин і тільки у 1990-тих ці картини в подарунок передала замку Кароліна Лянцкоронська. Вона подарувала Польщі безцінну фамільну колекцію живопису. Кароліна походила із польської діаспори в Італії.
Більше цікавого про Варшаву та її історію можна почути в доданому файлі.
Анастасія Купрієць