Українська Служба

Директор Музею холодної війни: Полковник Кукліньський вирішив співпрацювати з ЦРУ задля порятунку Польщі

13.02.2024 15:13
Філіп Фронцковяк ( директор Музею холодної війни імені генерала Кукліньського у Варшаві) розповідає про полковника комуністичного Війська Польського Ришарда Кукліньського, який добровільно пішов на співпрацю з американцями і передав їм десятки тисяч надсекретних документів про сили Варшавського договору
Аудіо
  • Ришард Куклінський - перший польський офіцер в НАТО
       -  .   ()         . 1979 .
Засідання Військової Ради Організації Варшавського договору в штаб-квартирі у Москві. Полковник Кукліньський (стоїть) асистує совєтському маршалу Дмітрію Устінову під час підписання документів. 1979 рік.foto:https://przystanekhistoria.pl/pa2/tematy/ryszard-kuklinski/97234,Powinnosc-nie-zdrada.html

«Перший польський офіцер в НАТО» — так полковника Ришарда Кукліньського називав радник президента США з питань національної безпеки Збіґнєв Бжезінський. А для командування польської комуністичної армії і його зверхників у Москві Кукліньський був зрадником і шпигуном, який завдав величезної шкоди Організації Варшавського договору.

Ришард Кукліньський народився 13 червня 1930 року. В 1947 році розпочав навчання у піхотній офіцерській школі армії комуністичної Польщі. З 1964 року працював у системі розвідки і контррозвідки. З часом він став високопоставленим офіцером Генерального штабу Народного Війська Польського, а також секретарем польської делегації, яка працювала у межах Варшавського договору.

В 1971 році він починає співпрацю з американським ЦРУ, не беручи за це гонорарів. Кукліньський передав США десятки тисяч секретних документів, які ослабили потенціал Совєтського Союзу і його сателітів. У жовтні 1981 року директор ЦРУ Вільям Кейсі на аудієнції в Папи Івана Павла ІІ необачно сказав, що має високопоставленого «крота» в польському Генштабі. При розмові був присутній близький співробітник Папи отець Януаріуш Больонек, який працював на комуністичні спецслужби. Але американцям вдалося в останній момент вивезти Кукліньського і його сім’ю. Військовий трибунал засудив його заочно у 1984 році до страти. Вже після падіння комунізму, в 1997 році полковника Кукліньського було реабілітовано, повернуто військові звання і почесті. Він помер в США 11 лютого 2004 року.

У 2016 році президент Польщі Анджей Дуда посмертно надав Ришарду Кукліньському звання бригадного генерала.

Про цю виняткову постать і мотиви її діяльності я попросив розповісти Філіпа Фронцковяка, директора Музею холодної війни імені генерала Кукліньського у Варшаві.

— Немає сумніву, що Ришард Кукліньський з самого початку своєї військової служби, а можна сказати, що й з самого дитинства жив у патріотичному етосі, в дусі любові та поваги до незалежної Польщі. Саме тому він вирішив бути військовим, щоб брати участь у відбудові армії після Другої світової війни. Думав він і про відбудову Польщі. Звичайно, сімнадцятилітній юнак не мав якогось глибокого розуміння того, чим є совєтське панування, чи скажімо не мав якихось історичних відомостей про те, чим був більшовицький напад на Польщу у 1920 році. Проте, не має сумніву в тому, що він мав патріотичні почуття. З часом його понизили по службі з огляду чи то на приналежність батька до Армії Крайової, чи вже на його зв’язок з невеликими незалежницькими організаціями. Окрім того, по мірі того, як Кукліньський підіймався вгору по службі, він усвідомлював, чим насправді є Народне Військо Польське для Москви, а згодом у межах Варшавського договору, і доріс до певної трагічної ситуації, коли польський офіцер змушений був розпочати співпрацю з чужою розвідкою задля порятунку Батьківщини. 

Директор Музею холодної війни відзначає, що Ришард Кукліньський, працюючи з 1964 року в Генштабі комуністичного Війська Польського, мав доступ до особливо важливої інформації, що дала йому чітке розуміння того, яку роль Москва відводила Польщі у випадку Третьої світової війни.

— Кукліньський був у числі невеликої групи тих, хто знав про таємні плани атаки на Західну Європу сил Варшавського договору з використанням Народного Війська Польського. Більше того, він усвідомлював, що, виходячи з опрацювань штабістів, може відбутися протистояння з використанням ядерної зброї на території Польщі, оскільки вона була останньою прикордонною країною з Совєтським Союзом. Він розумів, що в такому випадку відбудеться цілковите знищення Польщі і тому вирішив передати американцям цю інформацію, а інші не могли це зробити, бо її не мали.

Кукліньський як американський агент під кодовим ім’ям «Джек Стронг» діяв аж 10 років. Агенти ЦРУ його евакуювали з 7 на  8 листопада 1981 року, тобто перед самим впровадженням воєнного стану у Польщі, з огляду на загрозу деконспірації. Власне саме від полковника Кукліньського американці дізналися про детальний план комуністичного керівництва ввести в країні воєнний стан.

Спогади сучасників і тих, хто працював з полковником Кукліньським, свідчать про те, що це був неймовірно талановитий офіцер і розвідник. Але як так сталося, що він зумів працювати під самим носом Військової внутрішньо служби стільки часу? Чи це лише можна пояснити його здібностями і щастям, чи теж недолугістю комуністичної контррозвідки? Філіп Фронцковяк:

— З одного боку, це стало можливим завдяки високому інтелекту і психологічним якостям Ришарда Кукліньського. А з іншого боку, це теж була слабкість контррозвідувальної системи Польської Народної Республіки. Особливо це стосувалося військової складової. Можна сказати, що Кукліньський був у самій пащі лева. Це стосується не лише його роботи в Генштабі армії ПНР, але йдеться про його роботу з совєтським маршалом Куліковим і секретаріатом командування військами Варшавського договору. Через руки Кукліньського проходила вся ключова інформація  в межах Варшавського договору. Він був зв’язковим офіцером між Генштабом Народного Війська Польського і командувачем Варшавським договором.

Професор Славомір Ценцкевич дуже детально описав неефективність цієї контррозвідувальної системи. Кукліньський просто нею скористався. Можна сказати, що найтемніше під ліхтарем. Хто ж міг очікувати, що під час рейсу яхтою Кукліньський звичайною поштою надішле лист до американського посольства в Боні (ФРН) і таким чином відбудеться зустріч з американцями. Хто ж міг подумати, що Кукліньський з дзвіниці костелу Святої Анни у Варшаві буде через передавач надсилати дані, які будуть приймати в посольстві США у польській столиці. Таким чином, як бачимо, він використав слабкі елементи цієї системи. Ця система була неймовірно репресивною в стосунку до невинних громадян, але одночасно з цим не вбачала своїх величезних проблем.

Вважають, що Ришард Кукліньський передав американській розвідці навіть 40 тисяч секретних документів, серед них документи про надсучасні мобільні совєтські комплекси з ядерною зброєю. Філіп Францковяк розповів про те, який вплив мала ця інформація на хід Холодної війни.

— Передана Ришардом Кукліньським інформація мала величезний вплив. Про це свідчить той факт, що доступ до неї мало лише семеро американських урядовців, зокрема президент США. Нам навіть відомо про використання цієї інформації, отриманої від Ришарда Кукліньського. Зокрема, в грудні 1980 року Джиммі Картер ще до того, як Рональд Рейган розпочав своє президентство, заявив Леоніду Брєжнєву, що він не згідний з тим, щоб совєтські війська перетнули кордон ПНР і Совєтського Союзу під час військових маневрів. Другий, ще більш вагомий приклад, це жовтень 1986 року, коли Кукліньський вже завершив свою місію в Польщі. Тоді президент США Рональд Рейган зустрівся в Рейк’явіку з совєтським лідером Міхаілом Горбачовим. Під час переговорів Рейган сказав буквально наступне: «Я не можу погодитися на присутність ваших ракет середньої дальності з ядерними боєголовками на мобільних платформах ані в Європі, ані в Азії. Я бачив ваші карти, на яких ваші ракети націлені на міста Західної Європи». Це речення є найкращим доказом того, як багато американцям дав Ришард Кукліньський. Цю інформацію і ці карти вони отримали від нього. І ці карти можна побачити в Музеї холодної війни імені генерала Ришарда Кукліньського у Варшаві.

Філіп Фронцковяк теж торкнувся трагічної долі синів полковника Кукліньського, які загинули в США в 1994 році впродовж трохи більше, ніж пів року, за нез’ясованих і загадкових обставин.

— Перший з них зникнув з яхти в Мексиканській затоці, коли не було ніякого шторму. Другого переїхала машина на території університету. Потім виявилося, що це було крадене авто і в ньому не було жодних відбитків пальців водія. Після наїзду водій втік, залишивши машину.

З нашої перспективи, можемо допускати, що це була помста совєтських спецслужб. Проте треба теж зазначити, що і самого Кукліньського двічі намагалися викрасти ще перед оголошенням вироку у 1984 році. Ці спроби були між 1981 і 1984 роками, але цьому запобігло ЦРУ.  

 

Матеріал підготував Назар Олійник