Тадеуш Костюшко є постаттю в національному пантеоні поляків, довкола якої сформувався культ безкомпромісного і світлого Героя, який повністю поклав себе на вівтар Вітчизни. Костюшко поєднує в собі талановитого полководця, вмілого організатора та людину, яка здатна надихнути і повести за собою маси.
Саме так було у 1794 році, коли Костюшко за вкрай несприятливих геополітичних і внутрішньополітичних обставин організував і очолив повстання проти Росії. Повстання зазнало поразки. Російська імперія за підтримки Прусії жорстоко придушила виступ поляків, а їхній вождь потрапив у полон, і згодом помер на чужині. Польща в 1795 році зазнала третього і остаточного поділу і повернула свою незалежність лише в 1918 році. Проте, легенда Костюшка жила і живила польське прагнення до волі.
Віддавна про Тадеуша Костюшка говорилося як про героя двох народів – поляків та американців. Адже слід сказати, Костюшко був героєм війни за незалежність Америки, де його шанують і пам’ятають. Але останнім часом на нього, так би мовити, претендують білоруси. Останні посилаються на його білоруське коріння і факт його походження. Слід сказати, що наш герой народився в 1746 році в Меречевщині, невеликому селі на території сучасної Брестської області Білорусі.
Про феномен Костюшка як національного героя різних народів я попросив розповісти Войцєха Кальвата, наукового працівника Музею історії Польщі.
– Можна сказати, що Костюшко є універсальним героєм, тому до нього так охоче відкликаються різні народи. Звісно, коли мова йде про поляків, то справа тут цілком зрозуміла, так само у випадку американців. В одному випадку він боровся за свободу Польщі, а в другому випадку – за свободу Америки. Але треба пам’ятати, де народився Костюшко, де жив і формувався, і за яку саме свободу і якої держави він бився. А він боровся за свободу Речі Посполитої, а давня Річ Посполита охоплювала широкі терени і в ній проживало декілька народностей чи, можливо, декілька груп населення, які згодом стали народами. Це литовці, білоруси і, зрозуміло, це також поляки.
Якщо ми б запитали Костюшка, хто він, то чи він би сказав, що він громадянин Речі Посполитої? Ні. Костюшко би відповів, що він громадянин Великого Князівства Литовського і що, як не парадоксально, був не тільки литвином, але й поляком. Був литвином, позаяк тут мова йде про територіальну приналежність до землі, де він проживав в рамках двоєдиної держави, і вів діяльність, так само, як і його предки. Ну, і зрозуміло, Костюшко був тим польським народом, якщо мова йде про громадянські права, позаяк був людиною, яка почувала себе громадянином цілої Речі Посполитої. Та Річ Посполита була дуже дивним утворенням і її сьогодні важко зрозуміти, а принаймні вона була іншою, ніж інші тогочасні держави.
Врешті, ми маємо білорусів, які відкликаються до Костюшка і вважають його своїм. І це дуже добре, бо він народився на території сучасної Білорусі. Наша історія дуже заплутана. Білорусь входила в склад Великого Князівства Литовського, а ВКЛ творило з Польщею спільну державу і ми мали Річ Посполиту Обидвох Народів. Перед нами людина, яка походила звідти. Чому так охоче до Костюшка відкликаються не тільки поляки чи американці? Справа в тому, що це універсальний герой. Це людина багатьох талантів.
Слід сказати, що Костюшко з ранньої молодості був людиною рішучою, але водночас скромною. Це не була особистість егоцентричного типу, яка ставила собі за мету покрити себе славою і стати легендою. Костюшко намагався не вивищуватися за рахунок інших. Мова про досить скромну і аскетичну людину. Думка щодо цього Войцєха Кальвата.
– Безумовно, це так. Скромність, і як це тут було окреслено, аскетизм – ці дві риси ми бачимо від початку і до кінця життя Костюшка. Це була людина скромна, що не гналася за мирськими благами і задовольнялася тим, що вона мала. Цю надзвичайну скромну поставу ми бачимо під час боїв за свободу Америки, коли він відмовлявся брати солдатську платню, коли не звертав уваги на матеріальні блага, і був змушений ділити ліжко і, як говорилося, «одну ковдру» зі своїм побратимом, бо не було грошей. Цю рису ощадливості і скромності Костюшко зберіг до кінця свого життя, але не для того, щоб ним захоплювалися. Просто, в нього була сталість поглядів.
Як я вже сказав, Костюшко виховувася в Речі Посполитій і цей республіканізм, своєрідний шляхетський республіканізм, в дусі якого він зростав, він трансформував у просвітницьку думку в дусі Просвітництва. Чим був його республіканізм? На думку Костюшка, люди повинні бути вільними і вони рівні між собою, а також він вважав, що не має бути монархій, а повинна бути республіка.
Все його життя є свідченням того, що він був вірним цим ідеалам. Коли народжуються ті ідеали? Напевно, під час навчання в школі кадетів у Варшаві, а також під час навчання у Франції, де він просто-таки, так би мовити, безпосередньо торкається ідеї Просвітництва. І всі ці фундаменти закладаються під час війни за незалежність Америки.
Коли Костюшко стає командуючим збройних сил Речі Посполитої [під час повстання проти Росії], то на той час ми вже маємо перед собою сформовану особистість. За кого Костюшко бореться? Коли йому пропонують очолити визвольний рух, він каже «я не буду битися за саму лиш шляхту» і продовжує «я буду битися і за селянина, і за міщанина, і за єврея». Треба пам’ятати, що такі були стани у Речі Посполитій.
Тадеуш Костюшко виділявся на фоні оточення своїм баченням справ і це постійно було з ним. Це також помітно на схилку його життя, коли Костюшко не хоче себе зв’язувати ані з Наполеоном Бонапартом, ані з царем Олександром І. Адже він знає, що це тирани, що це ті, хто не зовсім б’ються за свободу, а просто хочуть створити свої імперії, якими вони будуть правити. Костюшко ж прагне республіки.
Поруч з цим варто згадати, що Тадеуша Костюшка зобов’язувала обітниця, яку він давав свого часу царю Павлу І, що більше не буде виступати проти Російської імперії. Історик пояснив суть історії із зобов’язанням, яке на себе взяв Костюшко.
– Тут досить складна справа. Костюшко був поставлений перед певним моральним вибором. Йому сказали, що його звільнять. Цар Павло І, при всіх своїх різних недоліках, не відчував якоїсь неприязні до Костюшка і хотів його звільнити. Проте Костюшку була поставлена умова, щоб той склав присягу. Чому Костюшко це зробив? Умовою складення присяги було звільнення польських полонених, які перебували в царській неволі, тобто мова про тих, хто потрапив у полон під час повстання проти Росії у 1794 році. І Костюшко відчував відповідальність за цих своїх людей і знав, що, коли треба заплатити таку ціну за їх звільнення, то він її заплатить. І він таку присягу склав. Йому теж виплатили гроші, які він повернув. Часто говориться, що він отримав гроші від царя, але забувається додати, що ці гроші були повернуті. Але це різні моменти. Справа з Павлом І і Олександром І. Цей останній після Віденського конгресу 1815 року хотів схилити на свій бік Костюшка, коли намагався наново організувати Східну Європу і особливо в тому плані, щоб стати володарем поляків.
Історик підкреслює, що згодом, вже після своєї смерті на еміграції в Швейцарії в 1817 році, Костюшко став тою постаттю, яка консолідувала поляків, незалежно від стану і політичних кольорів.
– Костюшко виступав за те, щоб проводити суспільні реформи, надати свободу і землю селянам, і навіть був за те, щоб дати свободу невільникам в Америці. Отже, він ідеальний проповідник ідеї республіки і революції. Але, з іншого боку, Костюшко не хотів проводити революції у кривавий спосіб, міг це робити, але не хотів цього. І тому правий спектр політики теж може його визнавати своїм героєм. Костюшко в певному сенсі є патроном робітників, але в першу чергу патроном селян, які в певний момент становили найбільш численну верству польського народу, який відроджується. Про нього навіть говорилося як про «Начальника в сукмані». Костюшко був тим, хто після битви під Рацлавицями вдягнув селянський стрій і є тим символічним командиром селян-косинерів, яких було найбільше у війську Костюшка. Тому нічого дивного, що на більшості польських банкнотів, коли була здобута незалежність, видно Тадеуша Костюшка.
Костюшко – це символ Польщі, що відроджується і він є символом, який можуть прийняти всі суспільні верстви.
Але Костюшко – це також міжнародний символ, який в якийсь момент стає дуже розпізнавальним. А коли ми говоримо про нього як про героя багатьох народів, то ми не повинні забувати ще про два народи. Костюшко був почесним громадянином Франції, а свій життєвий шлях він завершив у Швейцарії, де його оточувала своєрідна легенда.
У такий спосіб, ми маємо Костюшка, який в певному сенсі є універсальним, європейським, а можливо, і світовим героєм, що зумовлене його толерантністю, республіканською і просвітницькою думкою.
Матеріал підготував Назар Олійник