На території колишнього села Пужники на Тернопільщині відбулося офіційне поховання останків 42 місцевих жителів, що стали жертвами антипольської акції українського націоналістичного підпілля у Східній Галичині, що тривала впродовж 1943—1945 років. Злочин у Пужниках стався в лютому 45-го, тоді група УПА під командуванням Петра Хамчука вбила близько 80 жителів села. Частина українських істориків відстоювала припущення, що удар мав бути спрямований проти членів так званих «істрєбітєльних батальйонів» з числа польського населення, які були підпорядковані НКВС. Натомість проведені навесні цього року спільні польсько-українські пошукові й ексгумаційні роботи засвідчили, що жертвами нападу стали в більшості мирні жителі, зокрема, діти та жінки.
Поки у братній могилі вдалося знайти останки лише половини жертв. Сьогодні вони, як і належить за обрядом, поховані в окремих домовинах. На хрестах кожної з могил з часом мають з’явитися імена з прізвищами тих, хто під ними спочиває. В Поморському медичному університеті тривають роботи з ідентифікації останків, на основі ДНК-матеріалів, які надали деякі з родичів жертв, убитих у Пужниках. Перші результати мають бути вже наприкінці року, — розповів генетик, професор з університету Анджей Оссовський, котрий керував роботами з ексгумації у Пужниках.
Віднайдені останки перепоховали на первинному місці захоронення, де проводили ексгумаційні роботи, — на старому кладовищі у колишньому селі Пужники. Церемонія розпочалася опівдні за польським часом з жалобної меси римо-католицького обряду за участі родичів жертв, а також представників української і польської делегації.
Присутня спікерка польського Сейму Малґожата Кідава-Блонська наголосила, що «сьогоднішнє поховання не означає кінця жалоби, але замикає певний болючий етап»:
«Хочу запевнити родини мешканців Пужників і всіх поляків, що продовження ексгумацій та вшанування пам’яті жертв убивств, скоєних проти польського населення з боку УПА, залишатимуться в центрі нашої уваги. Питання забезпечення гідного поховання є нашим обов’язком, але воно також є необхідною умовою для того, щоб польсько-українське порозуміння виявилося тривалим і ефективним».
Міністерка культури і національної спадщини Польщі Марта Цєнковська зауважила, що поховання жертв в Пужниках — це повернення гідності тим, у кого її було відібрано в найбільш нелюдський спосіб. На важливості цього поховання для родичів жертв в Пужниках наголосив віце-президент Фонду «Свобода і Демократія» Мацєй Данцєвич.
«Це вже останній момент, коли можна поховати своїх рідних. Це покоління тих, хто не пам’ятає Пужників, через 80 років таких людей уже майже не залишилося. Ми чекали на це дуже довго, адже ще у 2007 році Рада охорони пам’яті боротьби і мучеництва робила перші кроки для пошуку цієї могили. Ми рухалися більш чи менш інтенсивно в останні три роки, результатом чого є це поховання 42 осіб, рештки яких вдалося віднайти в цій могилі», — пояснив Мацєй Данцєвич.
Ті, хто вижив після нападу УПА на Пужники, покинули село. Більшість виїхала на захід і північ Польщі. Зокрема, у лютому 1945 року у Пужниках загинула велика частина родина жительки Ратовиць неподалік Вроцлава Беати Яґєльської. Її тато і мама осиротіли внаслідок злочину УПА, тож пам'ять про історію предків є важливою.
«Я і мій брат здали свої зразки ДНК, аби перевірити, чи в цій могилі, яку вже вдалося віднайти, або у тих, що, можливо, знайдуть у майбутньому, немає останків когось із нашої родини. Сподіваюся, що їх вдасться скоро віднайти. Там поховані мої дідусі і мій дядько», — зізналася Беата Яґєльська.
До Другої світової війни колишнє польське селище Пужники налічувало близько 800 жителів. У 1949 році радянська влада ліквідувала його. Фонд «Свобода і демократія» вже отримав дозвіл від місцевої влади на Тернопільщині щодо пошуків другої братньої могили, де можуть бути останки інших жертв. Офіційний дозвіл має надати також Київ.
Христина Срібняк