За словами Вікторії Яременко, звільнення Auschwitz не було одномоментною подією саме 27 січня. Концтабір являв собою великий комплекс із кількох частин — адміністративного Auschwitz I, табору масового знищення Auschwitz II (Birkenau) та мережі трудових таборів Auschwitz III. Визволення розпочалося ще 26 січня 1945 року і здійснювалося військами Першого Українського фронту. Як пояснює науковиця, понад 40 відсотків особового складу цього фронту становили вихідці з території сучасної України, і цей факт часто губиться за узагальненим формулюванням «радянська армія».
Кандидатка історичних наук наголошує, що 26 січня зведена штурмова група під командуванням Анатолія Шапіро першою увійшла на територію трудових таборів Auschwitz III і звільнила перших в’язнів. Уже 27 січня, за підтримки танкових підрозділів під командуванням полковника Анатолія Ковалевського, було зламано опір німецького гарнізону в адміністративній частині Auschwitz I, а згодом остаточно звільнено Birkenau — місце масового знищення людей. Як зазначає Вікторіїя Яременко, під час боїв за територію табору загинуло понад 230 червоноармійців, і значну частину серед них становили українці.
Співробітниця Українського інституту національної пам’яті звертає увагу на те, що попри ці факти український вимір історії Auschwitz практично не представлений у сучасному музеї-меморіалі. Там досі немає української національної експозиції. Довгий час на території меморіалу діяла радянська виставка, яка згодом фактично перейшла під опіку Росії і транслювала радянсько-російський погляд на визволення табору. Вікторія Яременко зазначає, що після 2015 року представників Росії перестали запрошувати на офіційні пам’ятні заходи, а з польського боку навіть лунали заяви про те, що Auschwitz визволяли, зокрема, українці. Це викликало різку реакцію російських медіа, однак відкриті документи підтвердили національний склад Першого Українського фронту.
Говорячи про українців серед в’язнів Auschwitz, Вікторія Яременко наголошує, що проблема ідентифікації залишається надзвичайно складною. Нацистська система не фіксувала етнічне походження людей, а маркувала їх за громадянством або категорією. Тому українців часто записували як громадян СРСР, поляків, угорців, чехів чи румунів — залежно від того, з якої території вони походили. За словами науковиці, нині в музеї Auschwitz зафіксовано понад 600 осіб, ідентифікованих саме як українці, однак реальна кількість вихідців із території сучасної України була значно більшою.
Кандидатка історичних наук нагадує, що одними з перших жертв концтабору стали радянські військовополонені — близько 15 тисяч осіб, на яких нацисти випробували газ «Циклон Б». Серед них, за словами Вікторії Яременко, без сумніву були українці, хоча встановити їхню точну кількість уже неможливо. Так само складно підрахувати кількість українців серед остарбайтерів і примусових робітників, яких після втеч або відмови працювати депортували до Auschwitz і часто маркували просто як «радянських».
Окремо співробітниця УІНП звертає увагу на долю євреїв із території сучасної України. Зокрема, близько 95 тисяч євреїв із Закарпаття у 1944 році були депортовані до Auschwitz, однак сьогодні вони переважно фігурують у статистиці як угорські жертви Голокосту. Загалом, за словами Вікторії Яременко, дослідники говорять про 110–120 тисяч вихідців із території сучасної України, які пройшли через Auschwitz, але ці цифри залишаються орієнтовними, адже багатьох людей було знищено без будь-якої реєстрації.
Вікторія Яременко також розповідає про дітей, які перебували в таборі на момент його визволення. Тоді на території Auschwitz залишалося понад 7 тисяч в’язнів у вкрай тяжкому стані, серед них понад 500 дітей. Близько 290 дітей були згодом вивезені до Києва та розміщені в дитячому будинку. Як зазначає науковиця, багато з цих дітей не знали ані свого імені, ані походження, і ці історії стали ще одним важливим зв’язком України з трагедією Auschwitz.
За словами Вікторії Яременко, світ дізнався про злочини Auschwitz також завдяки людям, які походили з українських земель. Перші фотографії з визволеного табору зробив киянин Володимир Юдін, фотокореспондент Першого Українського фронту. Так само вона згадує художника Зіновія Толкачова, який створив серії робіт, присвячених Auschwitz і Майданеку, і зафіксував побачене мовою мистецтва.
Підсумовуючи, співробітниця Українського інституту національної пам’яті наголошує, що попри повномасштабну війну в Україні, робота над дослідженням українського виміру історії нацистських концтаборів триває. Відновлено контакти щодо створення української національної експозиції в меморіалі Auschwitz. За словами Вікторії Яременко, це питання має не лише історичне, а й сучасне значення, адже Україна повинна мати можливість розповідати власну історію і протистояти спотворенням минулого.
Як наголошує Вікторія Яременко, Auschwitz є насамперед символом Голокосту, але водночас це місце, де присутня й українська історія — історія в’язнів, визволителів і свідків, яка потребує повного, чесного й видимого осмислення.
Повну розмову слухайте у доданому звуковому файлі:
28:55 AUSZWITZ_OK.mp3 Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту: український вимір Аушвіца
Володимир Гарматюк