Попри напруженість і вкрай складні відносини між Польщею та Україною через розбіжності в інтерпретації складного минулого, польсько-український історичний діалог і співпраця тривають. Вкрай важливим є продовження пошукових та ексгумаційних заходів щодо жертв польсько-українського конфлікту часів Другої світової війни та післявоєнного періоду.
Черговим важливим етапом стали ексгумаційні роботи, що проводилися з 14 липня до 7 серпня на терені колишніх сіл Острівки та Воля Островецька з переважаючим там польським населенням. Сьогодні це територія Волинської області.
30 серпня 1943 року мешканці згаданих сіл були вбиті бійцями з куреня УПА під командуванням Івана Климачка на псевдо «Лисий». В нападі на Острівки та Волю Островецьку брали участь також цивільні українці.
За даними польської сторони, у Волі Островецькій загинуло щонайменше 568 поляків, зокрема 161 чоловіка, 185 жінок і 222 дитини. В Острівках — щонайменше 474 особи (145 чоловіків, 125 жінок і 204 дитини).
Як повідомило Міністерство культури і національної спадщини Польщі, у результаті згаданої вище експедиції фахівці ексгумували останки 55 жертв Волинського злочину, з них 26 дітей, а також виявили та взяли під охорону понад 300 особистих речей.
Ексгумаційні роботи були проведені Інститутом національної пам’яті Польщі у співпраці з археологічним підприємством «Волинські старожитності» та Медичним університетом у Вроцлаві, за участю представників Міністерства культури та національної спадщини.
На цю тему Назар Олійник порозмовляв з Аліною Харламовою — археологом та керівницею української команди фахівців «Волинських старожитностей», яка працювала разом з польськими колегами на території Волі Островецької й Острівків.
Назар Олійник: Пані Аліно, дякую вам, що ви знайшли час і можливість поговорити з Українською службою Польського радіо.
Передусім попросив вас підсумувати закінчення вашої роботи спільно з польськими колегами на території колишніх сіл Острівки та Воля Островецька. Які підсумки можете озвучити?
Аліна Харламова: На сьогодні усі роботи в Острівках та Волі Островецькій завершено. За час тих робіт ми всього ексгумували тіла 55 осіб, із них з братської могили на Волі Островецькій було 48 осіб. В Острівках — одне одиночне поховання і ще одна братська могила, де було ексгумовано 6 осіб.
Також на початку ми проводили паралельно пошукові роботи, в основному в урочищі Трупне поле, але поки що результатів немає на цей момент стосовно пошукових робіт.
Н.О.: Пані Аліно, йдеться ж теж про поховання, віддання шани по-християнськи тим людям, які були вбиті, щоб теж родичі і нащадки тих людей мали можливість прийти, помолитися, поставити свічку на могилі своїх загиблих?
А.Х.: Так, усі ці людські останки будуть перепоховані по-християнськи, і родичі будуть мати можливість віддати останню шану своїм дідусям, бабусям, які загинули в той період. Я думаю, що це теж все-таки маленька цеглинка у фундаменті українсько-польської дружби.
Н.О.: В Польщі дуже часто підкреслюється жорстокість, з якою були вбиті жертви, яких ви ексгумували. Чи справді завжди в таких випадках ми говоримо про дуже брутальні вбивства? Чи можливо, це не є правилом, яке підтверджується у випадку ексгумацій на терені цього регіону, який ми маємо на увазі зараз, тобто Волині?
А.Х.:Стосовно цих ексгумованих решток в Острівках і Волі Острівецькій, там дійсно на частині кістяків фіксуються і механічні ушкодження, і пошкодження вогнепального характеру. Але ось наскільки це зроблено з таким цинізмом чи жорстокістю, я не можу судити. Тим більше, що тоді були зовсім інші часи, страшні часи. Ви ж певно знаєте, що українців теж тоді вбивали з польського боку, і це все те, що потребує дослідження, ексгумації. Тому я б не сказала, що там якась особлива жорстокість була, якщо враховувати саме ту епоху.
Н.О.: Пані Аліно, як Ви оцінюєте співпрацю з польськими партнерами там, на місці, де Ви працювали? Скажімо, представник Інституту національної пам'яті Польщі отець Томаш Тшаска в пресі дуже добре характеризував «Волинські старожитності», але хотілося б почути Вашу перспективу, тобто перспективу української сторони.
А.Х.: Нам було дуже приємно співпрацювати з представниками польського Інституту національної пам'яті. У нас склалися дуже дружні стосунки, ми працювали дійсно як одна команда і сподіваємося, що і надалі будемо проводити роботи разом.
Я дуже вдячна польським колегам за гарне ставлення і сподіваюся, що наші стосунки будуть розвиватися і будемо далі проводити разом пошукові та ексгумаційні роботи.
Н.О.: А якщо Ви могли привідкрити куліси щоденної вашої роботи. Як це виглядала співпраця? Ви обговорювали кожен момент, чи були якісь питання, які викликали дискусію, не тільки інтерпретації знайденого, але теж, можливо, подій? Чи ви не торкалися подій, які в Польщі окреслюються як Волинська різанина чи Волинський злочин, а в Україні — Волинська трагедія?
А.Х.: Власне, інтерпретацію подій не сильно обговорювали. Ми обговорювали те, що стосується нашої роботи, але в команді з одного і з іншого боку підібралися професіонали, всі чудово знали, що треба робити, які етапи ми маємо зробити. Таким чином якихось проблем там жодних не було.
Н.О.: Власне, згаданий вже Томаш Тшаска, зокрема, підкреслив, що ця робота супроводжувалася дуже активною хвилею дезінформації, антиукраїнських коментарів в польському сегменті інтернету.
Чи ви відчували на собі, власне, певний тиск, який є довкола теми ексгумацій не тільки, власне, на терені колишніх сіл Острівки та Волі Островецька, але загалом теми й ексгумацій, і подій на Волині в 1943-1944 роках?
А.Х.: Власне, ні. Під час робіт жодного такого тиску не відчувалося, тому що ми всі знаємо, що в тих же самих соцмережах є дуже багато ботів, які проплачуються, в тому числі проплачуються з російського боку. Тому ми не сильно зважали на усі ці коментарі, як українська, так і польська сторона.
Н.О.: Ви є археологинею, українським археологом, теж займаєтеся пошуками, ідентифікацією, в цьому випадку мова йде про польсько-український конфлікт.
Чи у Вас теж є, і у Вас, і у членів команди «Волинських старожитностей», почуття місії? Якщо так, то в чому ви бачите свою місію, окрім того, звичайно, що знайти, ідентифікувати, описати тощо?
А.Х.:Ну, ми все-таки сподіваємося, що наша робота допоможе налагодити добросусідські стосунки з Польщею. Ми дуже на це сподіваємося. Сподіваємося, що все-таки наші дві держави примиряться, визнають помилки як одного, так і з іншого боку, і таких політичних конфліктів та криз у майбутньому не буде.
Н.О.: Можливо, це не зовсім питання саме до Вас, але все-таки Ви, як людина-професіонал і причетна до цієї справи, в чому бачите найбільші труднощі з ексгумаціями? Що можна було б змінити, щоб вони відбувалися швидше і, можливо, більш справно? Можливо, без додаткових бюрократичних процедур?
А.Х.: Єдине, що це питання дуже політизоване і занадто велика увага з боку тих самих медіа, з боку політиків. Якщо це все прибрати, то я думаю, що робота буде проводитися досить швидко і легко.
Стосовно бюрократичних процедур, я якихось таких великих труднощів у тому не вбачаю.
Н.О.: Просто польська сторона підкреслює, що з такими темпами це піде декілька поколінь, щоб ідентифікувати, ексгумувати, що спочатку треба отримати дозвіл на пошук, потім на ексгумацію окремий дозвіл.
А.Х.: Але і ексгумація, і пошук — це такі процеси самі по собі, вони не дуже швидкі. І я вважаю, що саме за ексгумаціями рахувати кількість жертв — це неможливо, бо навіть якщо відразу ми там знайшли і відразу розпочинаємо ексгумацію, все одно на те, щоб знайти усіх жертв, це підуть просто десятки років. Мені здається, це все-таки робота істориків — порахувати ті жертви і потім вже надати свідчення, якісь аргументи на користь цих цифр.
Н.О.: Як Ви бачите роботу ЗМІ в цьому процесі? Бо ви вже тут згадали, що є надто велика увага ЗМІ. Але з іншого боку це резонансна справа. Це теж стосується не тільки ексгумації жертв Волинського злочину, але теж загалом жертв польсько-українського конфлікту — теж українських жертв.
Як, Ви бачите, збалансувати цю тему з боку ЗМІ, щоб з одного боку вони представляли суспільству відповідну картину, але з іншого боку, щоб це додатково не нагнітало і так складну ситуацію і цим не користалися зовнішні сили. Маю на увазі, звичайно, тут Росію і російські спецслужби, а теж Кремль.
А.Х.: Тут я навіть не знаю, що Вам сказати, тому що Ви, мабуть, самі знаєте, що є багато недобросовісних ЗМІ, які просто перекручують інформацію в той або інший бік, і це все сприяє нагнітанню цього конфлікту. Це шкодить роботі, насправді дуже шкодить. А яке вирішення — навіть не знаю, що з цим робити.
Запрошуємо прослухати прикріплений звуковий файл.
Матеріал підготував Назар Олійник