Українська Служба

Професор Литвин: Працівники Центру досліджень України не лише займаються наукою, але й популяризують її

10.02.2026 13:17
Про Центр досліджень України, який діє при Центрі східноєвропейських досліджень Варшавського університету, — розмова з професором Хенриком Литвином, котрий є науковим редактором щорічника, який видає осередок.
Аудіо
Прапори Польщі та Україниfoto:https://www.gov.pl/web/mswia/polska-pomoc-dla-ukrainy-po-zniszczeniu-tamy-na-dnieprze

Повномасштабна війна Росії проти Україна викликала великий інтерес і зацікавлення до україністичних студій та досліджень у Польщі. Виникла низка наукових ініціатив, які вже дають свої вагомі плоди.

Таким яскравим прикладом є Центр досліджень України, який був започаткований у 2022 році Центром східноєвропейських досліджень Варшавського університету. В осередку співпрацюють польські й українські науковці, які щорічно видають результати своєї роботи у формі академічного часопису.

На цю тему в програмі «У дзеркалі історії» говорив професор Хенрик Литвин, який є працівником цього центру, викладає у Центрі східноєвропейських досліджень Варшавського університету і є науковим редактором згаданого щорічника.  У 20112016 роках Хенрик Литвин був послом Республіки Польща в Україні.

Ось що він каже про цю ініціативу:

«Центр було створено у 2022 році з ініціативи директора Центру східноєвропейських досліджень Варшавського університету Яна Маліцького. Ідея полягала в поглибленні співпраці між польськими та українськими істориками й політологами, а також у розвитку взаємодії між самим Центром східноєвропейських досліджень і українськими університетами. Це співпраця давня й інтенсивна, яка триває багато років. Існує дуже багато контактів між українськими університетами та Варшавським університетом, зокрема з нашим Центром. У межах цієї ідеї йшлося про створення групи українських дослідників, які працювали б при Варшавському університеті та забезпечували постійний обмін інформацією, аналітичними матеріалами й оцінками з української тематики для потреб університету».

Як зазначає, співрозмовник програми «У дзеркалі історії», у 2022 році до цього кола частково увійшли дослідники, які вже раніше співпрацювали з нами, тобто з Варшавським університетом, водночас не перериваючи своїх академічних зв’язків з Україною. Паралельно вони працювали у Варшавському університеті. Тоді кількох осіб було включено до кола співробітників Варшавського університету.

Серед істориків  це професор Владислав Верстюк і професор Юрій Шаповал. Серед політологів, які працюють у центрі, також представлені відомі постаті  це Ольга Брусиловська, Ірина Матіяш та Микола Рябчук. Крім того, до роботи залучено двох молодих, але вже визнаних дослідників — Ольгу Богородецьку та Олександра Шевченка.

Ця група дослідників має два головні академічні напрями діяльності.

Професор Литвин розповів про перший з них:

«Це цикли лекцій з української тематики у Варшавському університеті. Це загальноуніверситетські лекції, які користуються великою популярністю. Зацікавлення ними було дуже значним. Лекції проводилися з 2022 року. Я кажу "проводилися", тому що не всі цикли продовжуються цього року, але, ймовірно, ми повернемося до них у наступні роки. Серед них були такі цикли, як "Україна: народження націй", "Україна 2022".

У 20232024 навчальному році також відбувся цикл лекцій "Міста України", присвячений регіональному виміру України. У межах цих циклів лекції читають як учасники Центру, так і додатково запрошені гості  польські й українські фахівці, які доповнюють програму окремих занять».

Другою складовою роботи центру є видання щорічника:

«Ми не плануємо тематику окремих номерів заздалегідь. Вона формується природно з дослідницької роботи наших колег і співробітників, які зосереджуються на найактуальніших питаннях. Перший номер вийшов під назвою "Виклики незалежності" ("Challenges of Independence").

У першому й другому номерах поряд з англомовними матеріалами були також статті українською мовою з розлогими резюме англійською, хоча більшість текстів подано саме англійською. Третій номер, який ще не з’явився в книгарнях, але має вийти найближчим часом, повністю надруковано англійською мовою».

Хенрик Литвин зазначає, що часопис Центру досліджень України не має концепції суто тематичних номерів і їм притаманна інтердисциплінарність:

«Це, можна сказати, формується само собою  через зацікавлення наших дослідників конкретними темами. Завдяки цьому вдається укладати майже однотематичні щорічники, окремі томи. На ці видання варто звернути увагу насамперед тому, що до роботи над щорічником залучено справді видатних науковців. Водночас, на мою думку, великим плюсом цього видання є поєднання історичних і політологічних досліджень, які об’єднані спільним інтересом авторів і, можна сказати, взаємно доповнюють одне одного.

У збірниках є тексти суто історичні й тексти політологічні, але всі вони стосуються близьких за тематикою питань. Навіть якщо історичні матеріали частково охоплюють події початку або загалом ХХ століття, а політологічні тексти очевидно зосереджені на сучасності, то, по суті, йдеться про ті самі проблеми. Це створює дуже цікавий дослідницький ефект».

Неозброєним оком помітно, що відбувається таблоїзація і люмпенізація публічної дискусії довкола історії, коли блогер чи просто звичайний користувач Інтернету, часто без елементарних знань, є більш впливовим, аніж поважний професор.

Як професійним історикам бути в умовах, коли вони цю битву за наратив про минуле нерідко програють таким конкурентам? Професор Литвин каже:

«З одного боку, це не наша битва. Тобто те, що ви описали, стосується не лише істориків польсько-українських відносин, а й музики, психології, спорту  фактично всіх сфер. Соціальні мережі сьогодні домінують над фахівцями практично в кожному напрямку.

Питання, що з цим робити, не належить виключно до компетенції істориків, але це лише один із можливих підходів. Адже, очевидно, існує й інший: необхідно зрозуміти механізми поширення оцінок та інформації в сучасному світі й намагатися вступати з ними в конкуренцію.

І це певною мірою вже відбувається. Історики намагаються бути присутніми в соціальних мережах і прагнуть дати можливість почути їхній голос саме в цій частині інтернет-простору».

Професор Литвин зізнається, що він не є особливо активним в соцмережах у популяризації історії, але такими є  його колеги з Центру досліджень України при Центрі східноєвропейських досліджень Варшавського університету:

«Я, щиро кажучи, не можу похвалитися особистими успіхами в цій справі, але багато наших колег з Центру східноєвропейських досліджень є дуже активними в соціальних мережах. Мої колеги намагаються включати в обіг у соцмережах результати поважних наукових досліджень.

Вони не лише презентують власні дослідження, але дуже часто передають інформацію про те, що актуальне, про новини науки. Не знаю, наскільки вони можуть конкурувати з блогерами чи іншими активістами в інтернеті — це, напевно, залежить від атракційності підготовки матеріалів для онлайн-аудиторії».

 

Повна версія програми в прикріпленому звуковому файлі.


Матеріал підготував Назар Олійник

 

 

 

 

 

 

Побач більше на цю тему: польсько-українська співпраця

Проректор УКУ: Українцям і полякам слід співтворити сенси, які б солідаризували нас

25.09.2025 16:19
26-28 вересня пройдуть «Дні УКУ у Вроцлаві. Візії солідарності» — коментар к.п.н. Дмитра Шеренговського (проректор із зовнішніх зв'язків та суспільного служіння УКУ)