Сто двадцять років тому народився публіцист і політичний мислитель Єжи Ґедройць — людина, яка майже все доросле життя прожила поза Польщею, але саме йому судилося найбільше вплинути на її майбутнє, і навіть змінити геополітичний вектор усієї Центрально-Східної Європи. Єжи Ґедройця важко віднести до однієї конкретної культури. Сам він називав себе людиною Сходу. Народився 1906 року в Мінську, походив зі старовинного роду литовських князів. У юності формувався під значним впливом російської культури, однак уже в студентські роки важливе місце в його публіцистичній діяльності почала посідати українська тематика. Саме тоді він зустрів людей, які значною мірою сформували його погляди. Згодом ці ідеї еволюціонували в повоєнну політичну концепцію, що визначила його бачення майбутнього Польщі та її відносин із сусідами.
На початку ІІ Світової війни у життєписі Ґедройця була коротка дипломатична служба, а далі — бойовий шлях у складі Другого корпусу Армії Владислава Андерса, де він займався освітньою роботою. Після війни разом з колом однодумців, яке сформувалося в армії, Ґедройць засновує Літературний інститут. Сам він не раз пояснював, що ніколи не вірив у політичні структури еміграції, проте саме друковане слово, на його перекроання, було єдиною річчю, яка в довгій перспективі може відіграти справді важливу роль. Так з’явилася паризька «Культура» і інші часописи. Тут друкували тексти Чеслава Мілоша, Юзефа Чапського, Ґустава Герлінґа-Ґрудзінського, Вітольда Ґомбровича, Богдана Осадчука, Юліуша Мєрошевського та десятків інших авторів. Чільне місце займала також українська література.
Історик Рафал Габельський зауважив, що Єжи Ґедройць мав надзвичайно широке коло інтересів. Передусім його асоціюють із геополітикою, східною політикою та політикою загалом. І дійсно, це була його стихія, його світ. Але навіть у межах цього світу його цікавила величезна кількість найрізноманітніших питань.
«Мені здається, що феномен Єжи Ґедройця полягав саме в його надзвичайно відповідальному, суспільно орієнтованому ставленні до своєї місії. Він виходив із того, що якщо є редактором часопису, який має певний вплив, то його обов’язок — займатися всіма питаннями, що потребують пояснення, і тими проблемами, у розв’язанні яких журнал може допомогти», — пояснив історик.
Експозиція виставки «Єжи Ґедройць. Боротьбу за Польщу» в Сенаті
Єжи Ґедройць був самовідданий своїй справі. Коли вперше до Мезон-Лаффіт приїхав директор Польської служби Радіо «Вільна Європа» Ян Новак-Єзьоранський, він був щиро здивований тим, наскільки маленькою була редакційна команда.
«Я якось читав один із його листів, із якого випливало, що рукописи й машинописи книжок, які мали йти до друку, він залишав собі на ніч. Тобто це було його читання перед сном. Адже вдень він уже не мав часу прочитати ці машинописи, тому знаходив для цього місце лише у своєму нічному розпорядку. Лягав у ліжко й читав доти, доки вистачало сил», — додав Рафал Габельський.
Не лише нагадати про спадок Ґедройця, а й наголосити на пророчій сучасності багатьох його концепцій прагне виставка «Єжи Ґедройць. Боротьба за Польщу» (Jerzy Giedroyc. Gra o Polskę), яка відкрилася в Сенаті Польщі. За якийсь час її можна буде побачити у Національній бібліотеці, а після цього, можливо, і в приміщенні Польського радіо.
Як наголосила під час відкриття виставки маршалок Сенату Малґожата Кідава-Блонська, «боротьба» ніколи не означала боротьбу за владу чи особистий успіх. Йшлося про відповідальність за майбутнє держави, про силу культури, ідей і незалежного мислення.
«Ґедройць доводив, що силу держави не слід шукати лише в політиці, якщо розуміти її виключно як механізм володарювання. Її міць визначають також ідеї, культура, відповідальне слово та сміливість мислити про майбутнє. Ми не маємо права забувати про його вплив на сучасну зовнішню політику. Особливо актуальним і сьогодні залишається його бачення відносин із нашими східними сусідами. Ґедройць розумів, що тривала безпека Польщі нерозривно пов'язана зі свободою та незалежністю України, а також Литви й Білорусі. Сьогодні, коли Європа стикається з війною та іншими загрозами, його думки звучать із новою силою. Я переконана, що ця виставка допоможе всім відвідувачам Сенату краще пізнати постать Єжи Ґедройця та нагадає його головне послання про відповідальність за державу, про сміливість мислити про майбутнє і про переконання, що сила Польщі полягає у здатності вести діалог та будувати дружні відносини із сусідами. Діалог — це сила, а не слабкість», — сказала Кідава-Блонська.
Експозиція виставки «Єжи Ґедройць. Боротьба за Польщу»
Експозиція виставки «Єжи Ґедройць. Боротьба за Польщу»
Водночас виставка показує, що історія Ґедройця — це не історія однієї людини, а середовища, яке вплинуло на інтелектуальне життя всієї Центрально-Східної Європи. Серед експонатів — старі французькі телефонні апарати, привезені з Мезон-Лаффіт. Піднявши слухавку, можна почути записи самого Єжи Ґедройця та інших людей, які творили легендарну празьку «Культуру». Водночас представлено кінохроніки, зняті службами безпеки, які десятиліттями стежили за мешканцями Мезон-Лаффіт і документували майже кожен крок редактора, навіть його зустрічі в паризьких кав'ярнях.
Христина Срібняк