Кілька днів тому Сенат США прийняв новий оборонний бюджет. У ньому також йшла мова про те, щоб ввести санкції проти організацій, які фінансують будівництво «Північного потоку 2». На таке рішення доволі критично відреагував міністр закордонних справ Німеччини Гайко Масс. Однак він запевнив, що незважаючи на ці санкції, інвестиційний вклад буде продовжуватися, але з можливим запізненням. На вашу думку, чи може бути власне таке запізнення? Говорить Бартломєй Савіцький з порталу BiznesAlert.pl.
- Воно вже існує, тому що проект мав бути готовий, згідно з планом, до кінця цього року. З очевидних причин, цей газопровід не буде готовий цього року. Це заслуга данців, які хитрим маневром затримували рішення щодо будівництва останньої секції газопроводу. 30 жовтня вони ухвалили рішення про дозвіл будувати через виключну економічну зону. Теоретично росіяни можуть знову займатися інвестиціями. Проблема полягала в тому, що для з'єднання німецької та данської частин газопроводу було потрібне останнє зварювання. Окрім цього, газопровід можна будувати лише з травня по жовтень. В цей період у Балтійському морі триває сезон збереження для тварин, в основному качок. Парадоксально, але качки виявилися нашим союзником, якщо йдеться про запізнення у будові «Північного потоку 2». Будівництво данської частини це справа кількох тижнів. Якщо німецький уряд погодиться на будівництво газопроводу, то не буде проблем із завершенням пропущеної ділянки близько 300 кілометрів.
Що буде відбуватися далі, коли газопровід буде збудовано? Чи санкціям будуть підлягати ті організації, які брали участь в його будівництві?
- Мова йде про будову, тому, скоріш за все, санкціям не будуть підлягати ті організації, які колись брали участь у будівництві. Однак, санкції введено занадто пізно. Мені здається, що всі сторони цього конфлікту, і прихильники, і противники, погодилися з тим фактом, що цей газопровід все ж таки буде збудовано. Тут також йде мова і про Польщу. Для нас найголовнішим є те, щоб це будівництво проходило за новою газовою директивою, прийнятою в ЄС. Отже, Ґазпром, який повністю є власником «Північного потоку 2», не може бути єдиним власником інфраструктури.
Нагадаймо про параметри цього газопроводу. Скільки газу можна буде пересилати до Німеччини та яку користь буде з цього мати Німеччина?
- Потужність морського газопроводу «Північний потік 1» становить 55 мільярдів кубометрів на рік. Наступні дві гілки «Північного потоку 2» становлять додаткові 55, тому разом максимально до Німеччини буде потрапляти 110 кубометрів газу на рік. Німеччина має доволі розвинуті мережі передачі та з'єднання з сусідами, мова йде передусім про газопроводи з Норвегією, а також з Бельгією та Нідерландами. Існує диверсифікація напрямків та джерел постачання. Однак проблемою є те, що німецький бізнес входить занадто далеко у робочі, та особливо у приватні справи. Німецькі фірми обмінюються активами, наприклад росіяни отримують можливість діяльності в німецьких фірмах, а німецькі можуть діяти в російських газових фірмах. Тобто той самий Ґазпром входить в структури німецької економіки і має вплив на газові питання в Німеччині, тобто реалізує стратегічні цілі російської політики. Власне санкціями США намагаються протидіяти таким діям з боку Росії. Однак виникає питання, яка в цьому є вигода для США, тому що Дональд Трамп міг підписати санкції ще у 2017 році.
«Північний потік 2» і польські інтереси. Чи німецько-російська співпраця не буде заважати польським планам?
- Проект Baltic Pipe та проект розбудови сполучення з нашими сусідами мають одну вагому перевагу над «Північним потоком 2» – ці проекти підтримує Європейський Союз. Натомість «Північний потік 2» такої підтримки не має. Польща має сконцентруватися передусім на реалізації своїх проектів. Газопровід Baltic Pipe має бути готовий до жовтня 2022 року, коли починається новий газовий рік. Норвезький газ, хоч він є далі, але може бути дешевшим, ніж російський.
Основна ціль, якою є унезалежнення від російського газу, стоїть під загрозою?
- Зараз підготовчі процеси та перші контракти показують, що на цьому етапі такої загрози немає. Однак це не значить, що такої загрози немає зовсім. Варто пам'ятати, що цей газопровід є складною інвестицією з кожної сторони. Що стосується Норвегії, то мова йде про систему пересилання. Велика інвестиція йде з данської сторони, на що також варто звернути увагу. Будова газопроводу по всій території Данії аж до моря, а далі будова польської частини Baltic Pipe, яка також входить в інвестиції Данії.
Д.К.