30 березня біля Посольства Угорщини у Варшаві відбувся протест-звернення до угорського народу та уряду. Тут варто нагадати, що Угорщина виступає проти припинення енергетичних і торгових відносин з російською федерацією, не підтримує нафтові та газові санкції щодо держави-агресора, а також досі, на 38-й день російського вторгнення в Україну, не дозволяє на транзит летальної зброї від країн ЄС до України через свою територію. Активісти принесли під будинок Посольства Угорщини у польській столиці взуття людей на згадку про те, що залишилося від розстрілів угорських євреїв у Будапешті на березі річки Дунай наприкінці Другої світової війни. На цю акцію протестувальників надихнула промова президента України Володимира Зеленського, який минулого тижня, виступаючи на саміті ЄС, звернувся до прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана зі словами:
«Ви маєте самі вирішити за кого Ви. Ви – суверенна держава. Я був у Будапешті. Я обожнюю Ваше місто, я був там багато разів – дуже красиве, дуже душевне, і люди такі самі. У Вас були трагічні моменти в житті. Я був на Вашій набережній, я бачив меморіал "Взуття на річці Дунай"».
Хочеться нагадати, що масові розстріли євреїв у Будапешті проводилися членами угорської нацистської партії під час Другої світової війни. Нацисти розстрілювали жертв на дунайській набережній, зв'язуючи їм руки або ноги в цілях економії куль та стріляючи лише в першу людину, яка, падаючи, тягнула за собою решту. Євреїв привозили на берег Дунаю, змушували зняти взуття та відвозили у невідомому напрямку. Залишене на березі річки взуття йшло на продаж або ж нацисти забирали його собі. Володимир Зеленський закликав Віктора Орбана усвідомити, що звірства, скоєні російськими окупантами в Україні зараз, коли за вікном 21 сторіччя, нічим не відрізняються від звірств нацистів у Будапешті в 1944-1945 роках:
«Послухай, Вікторе, знаєш, що відбувається в Маріуполі? Будь ласка, якщо зможеш, сходи на свою набережну, подивись на те взуття, і ти побачиш, як масові вбивства можуть повторюватись у сучасному світі».
«Це взуття було на семирічній Валерії, яка ховалася у бомбосховищі у той час, коли роZZіяни бомбардували її місто». Khrystyna Pichkur
Угорська революція 1956 року, військове втручання СРСР у внутрішні справи Угорщини та придушення руху за лібералізацію комуністичного режиму під назвою «празька весна» у 1968 році – все це є невід'ємною частиною історії Угорщини та Радянського Союзу. Тож як зараз уряд Угорщини може «триматися осторонь» від збройного конфлікту, який росія розпочала проти України, та не підтримувати санкцій Європейського Союзу проти держави-агресора? – дивується одна з учасниць протесту, яка походить з українського міста Харків, де обстріли та бомбардування не припиняються від початку війни.
«Для мене Угорщина завжди була прикладом війни з Радянським Союзом у 50-их роках. Потім була "празька весна", а зараз я просто не розумію, чому вони підтримують агресора».
Активістка також додає, що якби в неї була можливість звернутися до прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, ось що вона б сказала йому:
«Я б сказала, щоб він згадав історію своєї країни, а також про те, що співпраця з росією ніколи не закінчується добре».
Дитячі чобітки, перев'язані жовто-блакитною стрічкою, в пам’ять про українських дітей, котрі загинули внаслідок збройної агресії російської федерації. Khrystyna Pichkur
Протестувальники залишили біля Посольства Угорщини у Варшаві, зокрема, дитяче взуття в пам’ять про українських дітей, котрі загинули внаслідок збройної агресії російської федерації.
«Мені дуже цікаво, яка жінка народила сина, який сьогодні вбиває дітей», – говорить про Віктора Орбана громадська діячка та очільниця організації «Євромайдан-Варшава» Наталія Панченко.
Лідерка організації «Євромайдан-Варшава» Наталія Панченко Khrystyna Pichkur
Під час акції протесту на плакатах багатьох учасників виднівся напис: «Поляк і угорець – не брати. Росіянин і угорець – два брати». Як нагадала одна з протестувальниць, колись існувало прислів'я: «Поляк, угорець, два брати: і до шаблі, і до склянки» («Polak, Węgier, dwa bratanki, i do szabli, i do szklanki»).
Однак, за словами жінки, у світлі сьогоднішніх подій польсько-угорське братство, яке упродовж багатьох років підкреслювало дружбу між польським та угорським народами, втратило свою значущість:
«На жаль, це вже не має значення. Росіянин і угорець – це сьогодні два брати».
На плакатах багатьох протестувальників видніється напис: «Поляк і угорець – не брати. Росіянин і угорець – два брати» Khrystyna Pichkur
Напередодні акції протесту біля Посольства Угорщини у Варшаві активісти подарували черевички загиблої в Маріуполі дівчинки Тетянки й канцлеру Німеччини Олафу Шольцу.
«В Берлін ми виїхали на десятьох легкових автомобілях з Варшави, але ми були здивовані тим, що на місці ще прийшла величезна група українців, які живуть в Берліні, і німців. Я не рахувала, але це точно було більше ста осіб. Ми самі цього не сподівалися – вийшло так, що просто передати лист прийшло так багато людей. Але окрім листа ми передали Шольцу ще дуже важливий подарунок. Разом із листом ми передали йому пару взуття – це дитяче взуття дівчинки Тані, якій було лише шість років, яка загинула від російської армії, від їхніх бомб, в Маріуполі. Це взуття було повністю новим, вона не встигла його взути і вже більше ніколи в ньому не буде ходити», – розповідає громадська діячка Наталія Панченко.
Як стверджує член організації «Євромайдан-Варшава» Роман Корбут, відповіді від німецького канцлера, однак, ще немає:
«Ще feedback'у (зворотного зв'язку – ред.)від Шольца немає. Чесно кажучи, ми не будемо зупинятися – якщо його не буде, ми будемо тиснути далі, щоб всі європейські фірми, всі європейські уряди розуміли, ми тільки все починаємо. Якщо Ви не будете змінювати свою позицію – ми будемо на Вас тиснути».
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Христина Пічкур