26 квітня президент України Володимир Зеленський та президентка Молдови Майя Санду заявили, що обидві країни виконали необхідні умови для переходу до наступного етапу євроінтеграції та закликали якнайшвидше розпочати формальні переговори про вступ до Європейського Союзу.
Київ і Кишинів наголошують, що рухаються «синхронно європейським шляхом» і розглядають інтеграцію до ЄС як спільне стратегічне майбутнє. Однак за політичними заявами стоїть значно складніший процес — тривалий, технічний і пов’язаний не лише з політичною волею, а й із масштабними внутрішніми змінами.
Польський дипломат, колишній директор інформаційного бюро НАТО в Москві Роберт Пшчель каже: очікування швидкого вступу зрозумілі, але сам механізм євроінтеграції працює зовсім інакше.
За його словами, Європейський Союз — це не політичний жест і не символічне рішення «згори», а складна система правил, інституцій та зобов’язань, до яких країна-кандидат повинна повністю адаптуватися.
Пшчель нагадує: польський шлях до ЄС почався не з переговорів у Брюсселі, а з внутрішніх змін після 1989 року. Саме тоді Польща почала відновлювати повний суверенітет після десятиліть залежності від Радянського Союзу.
«Найважливіше сталося у 1989 році. Це був момент повернення до власного суверенітету і надолуження історичного часу», — говорить дипломат.
Він наголошує: інтеграція до західних структур дуже швидко стала стратегічною метою польської держави та мала широку політичну підтримку. Вступ до НАТО підтримували майже всі політичні сили, а підтримка суспільства сягала близько 90 відсотків.
Водночас із Європейським Союзом ситуація була складнішою. У Польщі виникали дискусії, питання ставили фермери, церква, частина політичних сил. Але ці сумніви поступово вдалося зняти через публічну дискусію та пояснення того, як працює ЄС.
«Це був не лише вибір еліт — це була підтримка суспільства», — підкреслює Пшчель.
Після 1989 року Польща пройшла масштабну трансформацію: від політичної системи до економіки та державного управління. Йшлося про створення незалежних інституцій, реальної демократії, свободи слова, реформу місцевого самоврядування та боротьбу з корупцією.
За словами дипломата, саме ці зміни стали основою подальшої інтеграції.
«Боротьба з корупцією — це не вимога Брюсселя заради Брюсселя. Без цього неможливо розвивати економіку і будувати довіру інвесторів», — говорить він.
Пшчель звертає увагу, що Україна протягом багатьох років недостатньо просувалася у цьому напрямку, а війна лише загострила проблему.
Польський досвід показує: навіть після вступу до ЄС реформи не завершуються. Через понад 20 років членства Єврокомісія й далі має претензії до Польщі у деяких сферах та вимагає усунення порушень.
Дипломат наголошує: Європейський Союз — це глибоко інтегрована система, де одна слабка ланка може впливати на всю конструкцію.
«Не можна запросити державу, яка завтра може кардинально змінити свій курс», — зазначає він.
На його думку, в Україні є ще одне важливе непорозуміння: євроінтеграцію часто сприймають як політичне рішення, яке можна пришвидшити завдяки підтримці партнерів.
Насправді ж ідеться про величезну «органічну роботу» — адаптацію законодавства, адміністративних процедур, економічних правил та державних інституцій до стандартів ЄС.
«Одне — декларації, інше — реальна робота. Це величезний процес, який просто потрібно пройти», — каже Пшчель.
Він згадує, що під час польських переговорів лише документація щодо спільної аграрної політики ЄС була настільки великою, що її можна було перевозити вантажівками.
За словами дипломата, деякі етапи цього процесу неможливо пройти штучно швидше.
«Краще говорити речі, які відповідають реальності. Наступного року вступ України до ЄС — це нереалістично», — зазначає він.
Пшчель також нагадує: Європейський Союз — це спільнота 27 країн із власними економічними та політичними інтересами.
Саме тому на шляху України неминуче виникатимуть питання конкуренції, доступу до ринків праці та економічних компромісів.
«Держави конкурують між собою — це нормально. Польща теж проходила через обмеження після вступу до ЄС», — говорить дипломат.
Водночас він наголошує: сьогодні Україна вже має значно більш сприятливі умови співпраці з ЄС, ніж будь-яка інша країна-кандидат у минулому. Частину процедур і бар’єрів для України було спрощено через війну та необхідність підтримки.
Однак навіть за цих умов, каже Пшчель, неможливо оминути ключові етапи реформ.
Ще одним важливим фактором залишається політика всередині самого Європейського Союзу. Дипломат нагадує про позицію Угорщини та уряду Віктора Орбана, який неодноразово створював труднощі для рішень щодо України.
«Потрібно працювати не лише з Берліном чи Парижем. Потрібно шукати союзників у всьому ЄС», — наголошує він.
На його думку, Україні важливо уникати завищених очікувань, оскільки вони можуть призвести до розчарування і навіть викликати негативну реакцію серед окремих країн-членів.
Водночас Роберт Пшчель залишається оптимістом щодо перспектив України.
«Я не бачу причин для песимізму, якщо буде реальний прогрес у реформах і розуміння того, наскільки складною є ця система», — підсумовує дипломат.
24:47 U_ 0506 MAG MIĘDZYNAR BEZŁAD_30810290_2026-05-07T20-43-21.950.mp3 Євроінтеграція без ілюзій: чому вступ України до ЄС не може бути швидким
Володимир Гарматюк