Розширення Європейського Союзу ніколи не було лише питанням збільшення кількості держав-членів. Кожна наступна хвиля розширення змінювала сам Європейський Союз — його структуру, процес ухвалення рішень і сам підхід до європейської інтеграції.
Про те, як змінювалися правила вступу до ЄС, чому Польща проходила переговори дев’ять років, а сьогодні країнам-кандидатам доводиться долати ще складніший шлях, в ефірі Польського радіо для України розповіла Беата Юркович — докторка політичних наук, експертка з питань європейської інтеграції та викладачка Університету Комісії національної освіти в Кракові.
Велике розширення, яке змінило Європейський Союз
Особливо важливим моментом стало розширення Європейського Союзу у 2004 році, коли до спільноти приєдналися десять держав Центральної та Східної Європи, серед них і Польща. Це був історичний крок, який символічно завершував поділ Європи після завершення холодної війни. Водночас це стало великим випробуванням як для нових членів, так і для самого Європейського Союзу.
Сьогодні наступні країни проходять свій шлях до членства в ЄС. Серед них — Україна, яка після отримання статусу кандидата розпочала складний процес реформ і переговорів з Європейським Союзом. Але виконання формальних умов — це лише частина цього процесу. Не менш важливими є політичні переговори, побудова довіри та переконання всіх держав-членів, що розширення буде корисним для всієї європейської спільноти.
Розширення Європейського Союзу змінювало не лише кількість його членів, а й сам підхід до інтеграції. Особливо це стало помітно перед великим розширенням 2004 року, коли до ЄС приєдналися країни Центральної та Східної Європи. Для них вступ означав не лише виконання політичних і правових вимог, а й необхідність подолати значну економічну різницю із Західною Європою.
Європейський Союз — це спільнота 27 держав, і остаточне рішення потребує згоди кожної з них. Тому країнам-кандидатам потрібно ще й вести діалог з іншими членами ЄС, знаходити союзників, пояснювати свої аргументи і будувати довіру. Досвід попередніх розширень, наголошує Беата Юркович, показує: інтеграція — це завжди процес компромісів.
Польща проходила цей шлях дев’ять років
За словами Беати Юркович, Польща з 1995 року вела переговори про вступ до Європейського Союзу. Їй знадобилося дев’ять років, щоб стати членом ЄС.
Люди, які працювали над переговорами з Європейським Союзом, виконали надзвичайно складну роботу. Вони працювали від ранку до ночі. Окрім того, що потрібно було виконати всі формальні умови, одночасно необхідно було ефективно проводити процес адаптації законодавства. Це не було простим завданням і вимагало залучення всього суспільства.
Експертка нагадує, що такі країни, як Велика Британія, Данія чи Ірландія, які приєдналися до Європейських Спільнот у 1973 році, мали дещо простіший шлях, адже тоді це ще не був Європейський Союз у сучасному вигляді, а Європейська Спільнота. Це була інша організація — менш розвинена і менш складна, ніж сьогодні.
Після 2004 року, зазначає Юркович, ситуація змінилася. Для розширення Союзу необхідною стала політична воля держав-членів. Водночас Європейський Союз залишається демократичною структурою, у якій ключові рішення ухвалюють представники урядів, обраних демократичним шляхом.
Чому сьогодні вступати до ЄС складніше
Сьогодні держави мають різні інтереси. Варто звернути увагу, що в Європі дедалі частіше до влади приходять так звані популістські або антиінтеграційні політичні сили. Це також ускладнює ухвалення рішень щодо прийняття нових держав-членів, вважає Беата Юркович.
За її словами, політик із конкретної країни, коли приїжджає до Брюсселя і голосує за певне рішення або проти нього, потім може отримати за це підтримку виборців або, навпаки, втратити свій мандат у національному парламенті. Саме тому такі процеси ніколи не були простими і залишаються складними сьогодні.
Чи можна виключити країну з Європейського Союзу
У Європейському Союзі завжди існували різні погляди на майбутнє інтеграції. У деяких країнах посилювалися так звані євроскептичні або антиінтеграційні політичні сили, які критично ставляться до подальшого поглиблення співпраці в межах ЄС.
Водночас, наголошує Беата Юркович, у договорах Європейського Союзу не існує процедури виключення держави зі складу ЄС.
Країна може самостійно вийти з Європейського Союзу відповідно до статті 50 Договору про ЄС. Саме так зробила Велика Британія. Але виключити державу-члена з ЄС неможливо.
Натомість у Європейському Союзі існує механізм реагування на порушення спільних цінностей. Йдеться про статтю 7 Договору про Європейський Союз, метою якої є захист основних принципів, закріплених у статті 2 Лісабонського договору та Хартії основних прав ЄС.
До цих цінностей належать людська гідність, свобода, демократія, рівність, верховенство права та права людини. Якщо держава-член здійснює дії, які можуть порушувати ці принципи, щодо неї може бути застосована процедура за статтею 7.
До цього часу, нагадує експертка, таку процедуру застосовували щодо Польщі та Угорщини у зв’язку з питаннями дотримання принципів верховенства права.
Чи можуть країни-члени висувати додаткові вимоги
Ще одне питання полягає в тому, чи можуть окремі держави висувати до країни-кандидата додаткові вимоги, які не прописані безпосередньо в договорах Європейського Союзу чи в Копенгагенських критеріях.
Наприклад, держава може виконати всі офіційні вимоги — провести реформи, адаптувати законодавство, відповідати європейським стандартам. Але під час переговорів окремі країни-члени можуть порушувати додаткові питання, які стосуються їхніх власних інтересів або двосторонніх відносин.
Одним із прикладів є відносини між Польщею та Україною. Польська сторона порушувала питання, пов’язані з історичною пам’яттю, хоча такі питання безпосередньо не є частиною критеріїв вступу до Європейського Союзу.
Вирішальним етапом є згода всіх 27 держав
Беата Юркович пояснює, що вступ нової держави до Європейського Союзу — це величезний виклик як для країни-кандидата, так і для всього Союзу.
Після завершення переговорів держава повинна адаптувати свої політичні принципи, цінності та економіку до вимог ЄС. Далі починається процес ратифікації.
Саме на цьому етапі потрібна згода всіх 27 держав-членів. Тому заяви окремих політиків про можливість заблокувати вступ України до Європейського Союзу сьогодні, на думку експертки, є радше елементом політичної риторики.
Водночас юридично право заблокувати вступ має кожна держава-член — незалежно від її розміру. Таке право мають і Мальта, і Литва, і Латвія, і Кіпр.
Саме тому, зазначає Юркович, Україна вже зараз повинна працювати одразу у двох напрямках: виконувати критерії членства та водночас вести активний діалог із державами-членами, переконуючи їх у перевагах майбутнього розширення.
Польський досвід і урок для України
Беата Юркович згадує, що під час вступу Польщі до Європейського Союзу тодішній президент Александр Кваснєвський активно працював у європейських столицях, переконуючи партнерів підтримати польське членство.
Так само діяли уряди Єжи Бузека та Лешека Міллера. Попри внутрішні політичні розбіжності, у Польщі тоді існувала згода щодо європейського курсу. Водночас польські політики постійно контактували з урядами інших держав-членів, пояснюючи, чому вступ Польщі буде вигідним для всього Союзу.
Сьогодні, зазначає експертка, Україні значно складніше, адже країна одночасно веде війну та проводить реформи.
Окрему увагу Юркович звертає на історичні питання. Вона нагадує, що умовою вступу Хорватії до Європейського Союзу було засудження руху усташів — ультранаціоналістичного режиму часів Другої світової війни, який співпрацював із нацистською Німеччиною та фашистською Італією і був відповідальний за масові злочини проти сербів, євреїв та інших груп населення.
За словами експертки, цей приклад показує, що окремі історичні питання також можуть ставати частиною політичного діалогу на шляху до членства, хоча основою процесу залишаються виконання критеріїв ЄС, реформи та підтримка всіх держав-членів.
10:55 JURKOWICZ2_UE_2026_07_29.mp3 Розширення ЄС: чому шлях до членства стає дедалі складнішим
Володимир Гарматюк