«Інтеграцію України до Європейського Союзу та НАТО часто подають як питання солідарності. Такий погляд зрозумілий, але неповний. Для Нордично-балтійсько-польського регіону інтеграція України насамперед є стратегічною інвестицією в довгострокову безпеку», — читаємо у Звіті, запропонованому для обговорення учасникам Варшавського безпекового форуму, який відбудеться 12-13 жовтня 2026 р.
Звіт, підготовлений аналітичною командою Фонду Казимира Пуласького за підтримки Робочої групи з 27 високопоставлених учасників, визначає конкретний, практичний порядок денний для регіону. Він структурований навколо трьох основних політичних напрямків: зовнішня політика та європейська інтеграція, оборона та міжнародна безпека, енергетика та стійкість. Разом ці шість цілей утворюють єдиний стратегічний порядок денний.
Автори визнають потребу створити наратив, який демонструватиме, чого можуть досягти європейські країни, коли діятимуть разом. Звідси й гасло, яке пропонується для Форуму: #UnitedWeStand.
В основі звіту — чітка пропозиція визнати Північно-балтійсько-польську групу одним із головних архітекторів майбутнього безпекового порядку в Європі, який абсолютно не може бути таким, як раніше, оскільки російська загроза триватиме навіть після закінчення її війни проти України.
«Основна теза цього звіту полягає в тому, що український фронт, тобто наш східний кордон Польщі, а також Північне партнерство — все Балтійське море, але й Арктика — становлять єдиний, взаємопов’язаний театр військових дій. Оскільки загроза з боку Росії впливає не лише на нас тут, на цьому східному фланзі, але також ми маємо справу з нею в Балтійському морі, й на Крайній Півночі», — каже один із авторів Мацей Даховський, директор Програми зовнішньої політики та європейської інтеграції Фонду Казимира Пуласького.
«А це означає, що повернення до того, що було — не буде. Ми повинні усвідомлювати це. Навіть якщо деякі політики, особи, що приймають рішення, та аналітики у своїх заявах постулюють, що як тільки ця війна закінчиться, — ми знову зможемо сісти за стіл і вести справи з Росією так, як ми це робили досі. Це неправда, бо ця війна показує, що Росія — це не той партнер, на якого можна покладатися, це непередбачуваний партнер, або, радше, передбачуваний у своїй непередбачуваності. Тобто вона становитиме загрозу», - пояснює експерт.
Тому й нова політика Євросоюзу та НАТО щодо Росії повинна базуватися на вказаних реаліях і виходити далеко за рамки лише війни Росії проти України:
«Нова політика Європи та НАТО щодо Росії в контексті цієї війни та після її завершення є вирішальною, тому що навіть якщо будуть досягнуті мирні переговори, якась мирна угода, ця угода не може і не повинна обмежуватися лише Україною.
Звичайно, Донбас, Луганськ, Крим і те, що відбувається в Україні, будуть у центрі уваги переговорів, але ми не повинні забувати про інші елементи, які потенційно дестабілізують нашу частину світу, такі як статус Кенігсберга, статус заморожених конфліктів у Молдові, Грузії, на Кавказі або присутність Росії на Західних Балканах, наприклад.
Усі ці елементи мають бути предметом мирних переговорів з Росією. А навіть у одному з пунктів звіту ми коротко показуємо, що Росія також є країною від Балтійського до Тихого океану. Тобто такі країни, як Південна Корея та Японія, яка, зрештою, досі не має мирної угоди з Росією після Другої світової війни.
Можливо, нам також необхідно поширити це мислення на вирішення цих конфліктів, або й тих інтересів Росії, шляхом залучення Японії та Кореї».
Запрошую послухати розмову в доданому звуковому файлі або в подкастах.
Сніжана Чернюк