Ганна Гопко, голова Національної мережі захисту інтересів «ANTS», членкиня Міжнародного центру української перемоги (ICUV), Марія Томак, фахівчиня з адвокації, представниця громадської організації Truth Hounds, Мацей Поповський, очільник Генерального директорату з питань цивільного захисту й гуманітарної допомоги Європи з Європейської комісії та Майкл О'Флаерті, комісар з прав людини в Раді Європи разом із модератором Тобіасом Елвудом, почесним членом Королівського інституту об’єднаних служб Великої Британії обговорили ситуацію з правами людини під час повномасштабної російської війни проти України.
Дискусія розпочалася з виступу Олександра Сича, старшого сержанта, оборонця Чорнобильської АЕС, який потрапив у полон під час російського наступу 2022 року й повернувся в Україну під час обміну військовополоненими в серпні 2025. Його виступ, що відкривав обговорення, був незамінним голосом живого свідка російських злочинів.
Майкл О'Флаерті, який регулярно відвідує Україну й особисто орієнтується в російських злочинах проти прав людини, зазначив, що росіяни чинять набагато більше злочинів проти військовополонених, ніж прозвучало у виступі Олександра, нагадав, що так само росіяни знущаються з цивільних українців, і висловив припущення, що саме цивільне населення тепер виступає основною ціллю росіян. Він повідомив, що рівень смертності цивільного населення в Україні подвоївся з минулого року. 400 цивільних гинуть в Україні щотижня внаслідок російської агресії.
Майкл О'Флаерті згадав також проблеми внутрішніх переселенців, зокрема з житлом. Він заявив, що необхідно нагадувати сусіднім з Україною країнам, що «щедрість має тривати, бо потреби залишаються величезними».
Комісар із прав людини нагадав про 114 тисяч зниклих людей, пошуки яких триватимуть, незалежно від воєнного чи мирного часу. «Не обов'язково бути фізично пораненим, щоби стати жертвою цього конфлікту», — наголосив європейський комісар і зазначив, що рівень травмованості українського суспільства надзвичайно високий.
Пізніше в дискусії Майкл О’Флаерті відреагував на репліку ще однієї учасниці цього обговорення, Марії Томак, про те, що війна наближається до Європи, зауваживши, що війна вже в Європі, зокрема гібридна війна через дезінформацію та дрони. Він, як людина, яка збирала свідчення про воєнні злочини в Боснії та Сьєра Леоне, підтвердив, що навіть через роки покарання таки знайшло не лише головних командирів, але й офіцерів середньої ланки.
Документування злочинів і притягнення до персональної відповідальності він назвав дуже важливими елементами запобігання війні. Комісар із прав людини підтвердив, що продовжується робота над збиранням документів про злочин агресії. І закликав країни всього світу підтримати трибунал для злочину агресії. Він відкинув думку про будь-які амністії щодо злочинів, скоєних проти України. (Ці слова аудиторія зустріла оплесками).
Після дискусії я запитала Майкла О'Флаерті про найважливіший висновок з обговорення, а він наголосив, що в основі миру для України мають лежати права й гідність народу України:
"Підтримка народу України та захист країни — це не лише питання зброї, а й питання людей. Вкрай важливо ніколи не забувати про цивільних, які страждають від цієї жорстокої російської агресії.
Про людей, які зазнають цілодобових атак; про тих, хто перебуває на тимчасово окупованих територіях; про тих, кого вивезли до Росії; про мільйони переміщених осіб — як усередині України, так і в сусідніх країнах. Їхня гідність, права та добробут мають залишатися в центрі нашої уваги — як зараз, поки триває агресія, так і в майбутньому. Неможливо досягти сталого й справедливого миру для України, якщо в його основі не стоятимуть права та гідність її народу".
Тобіас Еллвуд, колишній військовий офіцер, тепер послідовний прихильник підтримки України, запитав у Ганни Гопко про тактику Росії. Ганна Гопко розпочала свій виступ із фрази «Ми всі маємо визнати й публічно заявити, що Росія чинить геноцид в Україні». Вона наголосила саме на такому визначенні дій росіян в Україні, нагадавши визначення Рафаеля Лемкіна щодо Голодомору в 1930-х роках і голодомору в сьогоднішніх Олешках. Ганна Гопко згадала ще низку злочинів росіян проти українців і закликала перейти від розмов до рішучих кроків, зокрема й щодо спеціального трибуналу.
Марія Томак говорила про жорстоке поводження росіян із військовополоненими, яке стало очевидним уже в 2014 році, й саме недостатня реакція міжнародної спільноти на події 2014 року стала причиною все більшої ескалації з боку Росії. Марія Токмак звернула увагу, що той дискомфорт, який відчули учасники форуму при посилених засобах безпеки й перевірках, не йде в жодне порівняння з тим, у якому дискомфорті живуть тепер українці.
Вона також розповіла, що через умови, які створила Росія, навіть немає точних даних щодо кількості цивільних полонених. Є 2600 зафіксованих випадків. З яких 10% — жінки. І близько 10 тисяч військовополонених, які проходять через жахливі страждання.
Марія Томак звернула увагу на облудність твердження, що українці стійкі, бо недостатньо просто повторювати це для самозаспокоєння, потрібна підтримка.
Вона повідомила, що Росія залучила до свого війська близько 30 тисяч іноземців, переважно з країн Глобального Півдня. 13 тисяч — це також представники Центральної Азії. Воюють не лише добровільно трудові мігранти, але й жертви торгівлі людьми. Список регіонів, звідки постачаються солдати для Росії зростає, тепер у ньому також Південно-Східна Азія. Вона закликала європейських партнерів розмовляти про проблему з міжнародними партнерами, щоби спинити цей потік.
Ганна Гопко підкреслила важливість візитів іноземних посадовців до України та свідчення українських військовополонених у Конгресі США та Європарламенті. Вона нагадала, що люди у Маріуполі та, ймовірно, у Бучі загинули, бо не було закрите небо, як Україна просила у 2022 році. Вона також наголосила, що сьогодні в Україні немає безпечного місця, й росіяни прагнуть за допомогою нових технологій перетворити всю країну на зону вбивства. Вона запитала, коли буде масштабовано виробництво зброї в Європі, бо зараз віра в перемогу забезпечується ціною життів українців. Вона нагадала, як запізнилися поставки "хаймарсів" і танків, які надійшли тоді, коли вже не були корисними, бо почали домінувати дрони. Ганна Гопко звернулася з проханням про зброю.
Модератор Тобіас Елвуд повідомив, що ще перед повномасштабною війною Росії проти України генерал Каволллі підготував усі плани для трьох бригад НАТО для України, але він потребував політичного рішення, яке так і не відбулося.
Презентація генералом Алексом Гринкевичем теорії перемоги НАТО на Форумі виглядає недоречно на тлі того, що НАТО нічого не робить із дронами, які вже не одноразово, а постійно залітають на територію країн НАТО й завдають шкоди, — каже Ганна Гопко. Вона наголошує на значному розриві в часі між новими загрозами, які створює Росія, та відповідями на них.
Українська експертка підкреслила нерозуміння представниками європейських країн не лише умов сучасної війни, але й того, що в умовах такої війни неможливо просто запозичити український досвід, необхідно вибудувати цілу систему оборони, частиною якої має стати Україна, бо фактично вона вже такою є.
«Війна в Україні — це певною мірою лабораторія сучасної війни, де все змінюється дуже швидко», — каже модератор. Однак, можливо, міжнародна спільнота робить недостатньо, — звернувся він до Мацея Поповського. Генеральний директор з питань цивільного захисту та гуманітарної допомоги Європи у виступі нагадав, що Україна залишається однією з найбільших гуманітарних операції для ЄС, підтримка склала 210 млн євро лише цьогоріч і лише на гуманітарну допомогу. Нагадав також про Європейський механізм цивільного захисту, підтримка в рамках якого з 2022 року склала понад 1 млрд євро, зокрема для української ДСНС. «Ми знаємо, що ескалація триватиме, але ми не повинні піддаватися залякуванню з боку росіян», — підсумував Мацей Поповський.
В обговоренні йшлося також про ускладнення відносин із США й можливістю притягнути до відповідальності винних у довгостроковій перспективі. Модератор Тобіас Елвуд нагадав Боснію, де винних було покарано навіть через багато років після війни.
Росія не повинна мати змоги безкарно руйнувати міста, вбивати людей і намагатися знищити українську ідентичність. Європейський Союз і вся міжнародна спільнота мають діяти рішучіше: захищати життя, зупиняти злочини, посилювати тиск на агресора й домагатися невідворотного покарання винних. Адже недостатньо засуджувати злочини — потрібно зробити все, щоб їх припинити й не допустити нових. Путін і всі, хто віддавав та виконував злочинні накази, мають постати перед правосуддям. Правда про злочини не повинна бути забута, а справедливість — відкладена на невизначений час. Україна бореться за своє майбутнє, але захист людської гідності, свободи й міжнародного права — це відповідальність усього світу.
Запрошую послухати передачу про дискусійну панель, а зокрема й розмови з учасниками в доданому звуковому файлі або у подкастах.
Сніжана Чернюк