22 липня 2026 року влада Нижньої Саксонії видала дозвіл на розширення виробництва ядерного палива на підприємстві Advanced Nuclear Fuels (ANF) у німецькому місті Лінген. Проєкт передбачає виготовлення паливних елементів за технологією російської компанії ТВЕЛ, яка входить до структури «Росатома». До співпраці залучена французька Framatome.
Рішення викликало критику з боку екологічних організацій та українських політиків. 10 вересня німецька екологічна організація BUND оскаржила дозвіл у Вищому адміністративному суді в Люнебурзі. Однак згодом компанія ANF домоглася негайного виконання дозволу, щоб судове оскарження не блокувало реалізацію проєкту. 5 жовтня влада Нижньої Саксонії задовольнила відповідне звернення компанії.
14 жовтня 33 народні депутати України за ініціативи голови парламентського Комітету з питань інтеграції України до ЄС Іванни Климпуш-Цинцадзе звернулися до Бундестагу, федерального уряду Німеччини та уряду Нижньої Саксонії. Вони закликали провести нову оцінку безпекових ризиків проєкту, переглянути загрози технологічної залежності від «Росатома» та врахувати український досвід протидії російській агресії.
На думку генерального менеджера з безпеки та стійкості аналітичного центру DiXi Group Михайла Бабійчука, це звернення має значення не лише для України та Німеччини, а й для всього Європейського Союзу.
«Це дуже важливий сигнал не тільки для України, не тільки для Німеччини, а й загалом для всього Євросоюзу», — зазначає експерт.
Він звертає увагу на те, що питання навколо Лінгена вже вийшло за межі локальної дискусії. До обговорення долучаються інші європейські країни, зокрема Чехія, а увага до проєкту зростає.
Бабійчук вважає, що одним із можливих результатів такого тиску може стати нова процедура оцінювання ризиків, яка принаймні дозволить відтермінувати запуск виробництва.
За його словами, громадське обговорення проєкту розпочалося ще у 2024 році. За цей час було подано близько 11 тисяч заперечень. Експерт розцінює це як свідчення того, що процедура погодження не була формальністю, а суспільна увага до проєкту залишається значною.
Європейська диверсифікація та залежність від «Росатома»
Ситуація в Лінгені порушує ширше питання: наскільки послідовною є політика ЄС щодо скорочення економічних зв’язків із Росією.
Європейський Союз декларує курс на зменшення залежності від російських енергетичних ресурсів. Водночас російські компанії зберігають позиції в окремих сегментах ядерного ринку, де перехід до альтернативних технологій потребує часу, технічної підготовки та значних інвестицій.
Михайло Бабійчук звертає увагу на цю суперечність. На його думку, співпраця європейських компаній із «Росатомом» створює ризик збереження російського впливу на європейський ринок навіть тоді, коли ЄС декларує курс на диверсифікацію.
Ідеться не лише про закупівлю готового палива. Залежність може охоплювати технології його виробництва, обслуговування та інші послуги, необхідні для роботи атомної галузі.
Тому, вважає експерт, оцінювати подібні проєкти потрібно не тільки з погляду їхньої комерційної доцільності, а й з урахуванням довгострокових безпекових наслідків.
Войцех Якубік: відмова від російських технологій потребує інвестицій
Польський аналітик енергетичного ринку Войцех Якубік вважає, що санкційні обмеження проти «Росатома» були б доцільними так само, як і проти російських нафтогазових компаній.
На його думку, інвестиції в альтернативні технології протягом кількох років можуть суттєво зменшити присутність російських компаній у західному секторі ядерного палива. Особливо це стосується збагачення урану та надання спеціалізованих послуг для атомної промисловості.
«Для цього потрібні політична воля та готовність нести витрати на здобуття незалежності. Згодом ці витрати багаторазово окупляться завдяки підвищенню безпеки економіки», — наголошує Якубік.
Він також звертає увагу на досвід країн Центрально-Східної Європи, зокрема України та Чехії, які працювали над заміною російського ядерного палива альтернативним. На думку аналітика, ці приклади демонструють, що технологічна диверсифікація можлива.
Водночас такий перехід не відбувається миттєво. Він вимагає технічної адаптації, фінансування та готовності компаній і держав брати на себе відповідні витрати.
Якубік вважає, що зволікання лише ускладнює відмову від російських технологій. Чим довше зберігається залежність, тим більше часу та ресурсів може знадобитися для її подолання.
Чому повернення до співпраці з Росією залишається предметом дискусій
Дискусія навколо Лінгена відбувається на тлі ширших суперечок у Європі щодо майбутніх відносин із Росією. Частина політичних сил виступає за відновлення енергетичної співпраці з Москвою, аргументуючи це потенційними економічними перевагами.
Войцех Якубік критично оцінює такі аргументи. Він нагадує про досвід Німеччини, економіка якої зазнала значного тиску під час енергетичної кризи 2022 року після скорочення постачання російського газу.
На думку аналітика, ця ситуація продемонструвала ризики надмірної залежності від одного постачальника. Тому відновлення старих моделей співпраці без урахування попереднього досвіду може створити нові економічні загрози.
Якубік також наголошує, що диверсифікація дає змогу Європі зменшувати залежність від російських ресурсів. Водночас для цього необхідно послідовно розвивати альтернативні джерела постачання та технологічні можливості, а також оцінювати економічні рішення з огляду на їхні довгострокові наслідки.
Український досвід як аргумент для Європи
Для України дискусія навколо Лінгена має особливе значення. Повномасштабна російська агресія показала, що економічні та технологічні залежності можуть перетворюватися на фактор безпеки. Це стосується не лише постачання ресурсів, а й контролю над критичними технологіями та доступу до необхідних послуг.
Український досвід переходу на альтернативне ядерне паливо демонструє, що зменшення залежності від російських постачальників є можливим. Проте такий процес вимагає послідовних рішень, технічної підготовки та інвестицій.
Саме тому українські депутати закликають німецьку владу повторно оцінити проєкт у Лінгені. Ідеться не лише про долю одного підприємства, а й про принципи, за якими Європа визначатиме свою технологічну та економічну незалежність.
Проблему залежності Європи від російських ядерних технологій раніше порушував і Денис Шмигаль. 25 червня під час конференції з відновлення України URC2026 у Гданську тодішній перший віцепрем’єр-міністр — міністр енергетики України закликав європейські країни поступово диверсифікувати постачання ядерного палива.
За його словами, ядерна галузь приносить російському бюджету значні доходи, а відмова від російського палива можлива через поетапні обмеження. Шмигаль наголосив, що навіть перші кроки в цьому напрямку стали б для Москви сигналом про втрату європейського ринку.
11:56 EUROPEJSKI_LINDEN_ROSATOM_2026_10_27.mp3 Залежність під прикриттям партнерства: як Росатом зберігає позиції в Європі
Володимир Гарматюк