У Чехії відбулася одна з найбільших хвиль протестів за останні роки: у Празі на вулиці вийшли сотні тисяч людей, звинувачуючи уряд Андрея Бабіша у підриві демократичних інституцій та зміні зовнішньополітичного курсу країни. Демонстранти говорили про ризик концентрації влади, тиск на медіа і громадянське суспільство, а також про небезпечне зближення частини керівної коаліції з антиєвропейськими та антиукраїнськими позиціями.
На тлі війни Росії проти України ці процеси набувають особливого значення не лише для самої Чехії, а й для всього регіону Центральної Європи. Протести стають не просто внутрішнім політичним конфліктом, а частиною ширшої дискусії про майбутнє демократії, єдність Заходу та готовність країн ЄС протистояти російському впливу.
Ситуація з протестами в Чехії добре вписується у ширший регіональний контекст, де в останні роки спостерігається напруження між проєвропейськими суспільствами та політичними силами, які все частіше використовують антизахідну або проросійську риторику.
Поговорити про причини та можливі наслідки цих протестів у Чехії я запросив українського історика, культуролога, наукового працівника Інституту східноєвропейських студій на філософському факультеті Карлового університету в Празі Радомира Мокрика. За його словами, нинішня мобілізація є радше сигналом активності громадянського суспільства, ніж початком глибокої політичної кризи:
«Я не став би очікувати якихось революційних подій в Чехії зараз з ряду причин. Передусім, йдеться про те, що громадянське суспільство намагається висловити свою незгоду з рядом кроків уряду Андрея Бабіша. Це і питання суспільного мовника, це питання закордонної політики почасти. Але на даному етапі все-таки йдеться радше про прагнення громадянського суспільства показати, що ми тут є, ми контролюємо, ми спостерігаємо за процесами.
Однак сказати, що настільки гострі проблеми і настільки однозначний консенсус суспільства, щоби очікувати якихось таких радикальніших чи ще більш масових заворушень, навряд чи. Ми будемо дивитися, звичайно, як будуть розвиватися події, але загалом навряд чи варто очікувати якихось драматичних змін в Чехії зараз».
11:45 01ec9ff4.mp3 Протести в Чехії: громадянське суспільство сигналізує, а Бабіш балансує між популізмом і ЄС [Радомир Мокрик]
У Чехії масові демонстрації є не винятком, а радше сталою частиною політичної культури. Як пояснює Радомир Мокрик, нинішні протести вписуються в уже знайому для країни практику регулярної громадянської мобілізації у відповідь на дії влади.
Попри гучні звинувачення на адресу уряду Андрея Бабіша та подекуди порівняння з політикою Віктора Орбана чи Роберта Фіцо, ситуація в Чехії виглядає значно складнішою. За словами Радомира Мокрика, нинішня влада поєднує популістичну риторику з прагматичним підходом до Європейського Союзу, а реальний вплив радикальніших партнерів по коаліції поки що залишається обмеженим:
«Андрей Бабіш зібрав достатньо своєрідну, так би мовити, команду в уряді. Тобто, мова йде про те, що Бабіш, попри свою популістичну риторику, яка почасти нагадує Фіцо і Орбана, він все-таки є значно більш прихильним до Європейського Союзу, чи то пак до європейського фінансування, якщо можна так виразитися. Тобто його особисті бізнес-проєкти і загалом економіка Чеської Республіки є інтегрованою в Євросоюз, і Бабіш це прекрасно розуміє. Тобто, окрім популізму, це все-таки дуже прагматичний політик. Тому все-таки порівнювати його в строгому сенсі з Фіцо і з Орбаном, мабуть, не варто.
Інша річ у тім, що в нього в уряді є так звані праворадикали, фактично, це партія SPD Томіо Окамури, яка, власне, антинатівську, антиєвропейську політику веде цілеспрямовано. Але чи достатньо в них сил насправді, щоб тиснути на Андрея Бабіша настільки, щоб це призвело до якогось радикального розвороту, це дуже сумнівно.
Тобто, безумовно, уряд Андрея Бабіша буде значно більш євроскептичним, ніж його попередники. Риторика буде типова, тобто, мова про бюрократів з Брюсселю, які ускладнюють наше життя і так далі. Але реально мова про вихід з ЄС чи щось таке навряд чи в Чехії можлива. Зрештою, інший партнер по коаліції, «мотористи», вони теж євроскептики, але навряд чи цього достатньо для якогось кардинального розвороту. Хоча, звичайно, повторюсь, в порівнянні з попереднім урядом, ясно, що відносини з ЄС будуть напруженішими, відносини з Україною будуть складнішими. Але все-таки це ще не Орбан».
Питання підтримки України стає одним із ключових джерел напруги всередині чеської влади. Як зазначає Радомир Мокрик, різні політичні сили в уряді мають протилежні підходи — від прагматичного до відверто антиукраїнського, що неминуче впливатиме на подальшу політику Праги:
«Тут, радше мови йде про певну трансформацію цих ініціатив, тому що ми стикаємося з різними підходами. Якщо партія Андрея Бабіша і сам Андрій Бабіш в принципі не приховує, що снарядна ініціатива, зокрема, і присутність українців, до речі, в Чехії є економічно корисною, економічно вигідною і потрібною Чехії, і вони схильні, власне, до якихось модифікацій цих історій, то, звичайно, що SPD Окамури є строго протиукраїнською партією.
Тобто вони фактично свою передвиборчу кампанію будували на тому, що буде скорочено будь-яку допомогу Україні. Очевидно, що частково вони цього доб'ються. Тобто буде знайдено якусь форму компромісу, результатом якої буде, власне, те чи інше, більше чи менше, скорочення військової допомоги Україні, скорочення соціальної допомоги українцям і так далі. Тобто це, безумовно, питання на порядку денному. І тут ситуація очікувано буде погіршуватись, тому що це, фактично, дослівно те, з чим йшло на вибори крило уряду Томіо Камури. І це буде той тиск, з яким Бабіш повинен якось дати собі раду і знайти розумні компроміси».
Антиукраїнська риторика у чеській політиці дедалі частіше стає інструментом передвиборчої боротьби. Втім, за словами Радомира Мокрика, важливо розрізняти гучні заяви окремих політиків і реальні настрої суспільства:
«Мені видається спекулятивним говорити, які мотиви Томіо Окамури. Навряд чи ми можемо довести якесь пряме фінансування (з Кремля – ред.), але залишається фактом, що Томіо Окамура веде абсолютно відкриту антиукраїнську кампанію. Водночас, якщо говорити про популізм, то він завжди паразитував на схожих темах. Тобто, до початку російсько-української війни, повномасштабної війни, в нього головною темою було про мігрантів. Тобто, просто це вийшло все про мігрантів з Азії, з Африки, з усіх можливих куточків світу.
Зараз це тема українців. Тобто, партія Томіо Окамури працює достатньо зрозуміло. Вона знаходить ворога, знаходить когось, хто винен у всіх проблемах чехів. І в даній ситуації це українці. Тобто, Томіо Окамура цілеспрямовано працює на полі роздмухування ненависті. Нещодавно він повідомляв, що, наприклад, українці привезли в Чехію туберкульоз. Тобто, хто винен, винні українці. І ми повинні якось вирішити це питання. Це довгострокова політика Томіо Окамури. Очевидно, що це має певний резонанс.
Водночас результат Окамури на виборах був значно слабший, ніж очікувалось. В передвиборчих прогнозах очікувалось 12-13%. В результаті вони набрали ледве не половину цього. Тобто, очевидно, що певний сегмент чеського суспільства чує, певний сегмент чеського суспільства готовий споживати цю інформацію, ці наративи. Але все-таки, я би не відважився сказати, що чеське суспільство є якимось антиукраїнським в загальній своїй масі.
Тому що, будемо відвертими, навіть переможець виборів Андрея Бабіша і його партія АНО, вона не є антиукраїнською в прямому сенсі цього слова. Це популісти, які просто змінюють фокус чеської політики, але вони не прийшли до влади на антиукраїнських гаслах. Я думаю, що в Чехії в нас все-таки залишається дуже багато друзів, дуже багато людей, які нас підтримують, попри те, що певні політичні сили намагаються роздмухувати цю антиукраїнську кампанію».
Попри складні політичні процеси та посилення популістичних настроїв, Чехія залишається країною з активним громадянським суспільством і значною підтримкою України. Подальший розвиток ситуації залежатиме від балансу між прагматизмом влади та тиском радикальніших політичних сил.
Тарас Андрухович