Зазвичай у авторській передачі «Чи/я інформація» ідеться про інформаційну та кібергігієну, інформаційну та кібербезпеку, дезінформацію та когнітивну війну. Проте назва передачі також про те, що майже вся інформація, у якій ми живемо, комусь належить або до когось чи до чогось належить і переважно несе додатковий зміст, часто етичний або ціннісний.
Серед різних демократинчих практик Європейського Союзу є дещо несподівана форма пошуку, обробки та популяризації інформації в ЄС, яка чудовою демонструє, які форми демократії можуть бути. І як влада ЄС тримає руку на пульсі громадянських настроїв.
Демократія – демос – народ, кратос – влада. Ми знаємо, що існує Європейський парламент, через який здійснюється це народовладдя в ЄС. Однак є й інші форми, про які я планую вам розповідати. І сьогодні йтиметься про Європейські громадянські панелі, про те, як влада ЄС безпосередньо чує vox populi, голос народу, і не просто чує, але радиться з народом і бере до уваги пропозиції вирішення важливих проблем, які походять прямо від громадян ЄС. Як це відбувається?
Пані Барбара Зебура з Тарновських Гур у Сілезії, яка ще донедавна не дуже цікавилася політикою чи ЄС, яка зайнята родинним життям і працею, раптом полетіла до Брюселя і там у колі інших громадян ЄС обговорювала складну проблему дій у кризових ситуаціях, а невдовзі має також опрацювати рекомендації для Єврокомісії. Я попросила пані Барбару розповісти про її досвід участі в перших двох сесіях із трьох Європейської громадянської панелі на тему готовності та підготовки до кризових ситуацій, оскільки мої знання про такі панелі обмежуються лише публікаціями на сайті ЄС.
«Можна сказати, що кілька місяців тому я мала б такий самий рівень знань, як і ви. Я не знала, що така діяльність існує, - розповіла пані Барбара Зебура. - Одного разу я працювала вдома. Якийсь добродій постукав у двері і я була переконана, що він хочете продати мені фотоелектричні панелі чи щось таке, тож хотіла швиденько закінчити цю розмову на порозі.
Однак виявилося, що це щось інше. І трохи мене цей пан заінтригував. Він був інтерв'юером, і я запросила його увійти. І він почав розповідати про цю діяльність для громадян Європейського Союзу, а саме про ці Громадянські панелі.
Мушу сказати, що я розпитувала, і є дуже різні способи звернення до громадян. Це не лише такі прямі зустрічі з опитувальниками. Також є інформація та листівки, які розкладають до поштових скриньок. Я була в кращій ситуації, бо могла поспілкуватися зі живою людиною, з крові та кісток, яка мені все розповіла та запитала, чи я зацікавлена.
Я знаю, що для участі в цій програмі обираються окремі міста, з різною кількістю населення та з різною специфікою. І так сталося, що моє місто, Тарновські Гури, також розглядалося для участі в цьому жеребкуванні. Ми з чоловіком зголосилися взяти участь у цьому форумі.
І мене обрали. Чесно кажучи, я не була — можу сказати це вже в минулому часі — однією з тих людей, які дуже активні щодо такої типової громадянської активності. Я й гадки не мала, що Європейський Союз надає простір, де громадяни можуть вирішувати певні питання, що голос цього громадянина насправді враховується.
І це мене дуже заінтригувало».
Барбара Зебура підкреслює, що участь у Європейських громадянських панелях - це неймовірний досвід, який змінює учасників:
«Я раніше цього так не усвідомлювала, бо нам здається, що ось є певні закони, певні рекомендації Європейського Союзу, які намагаються впровадити окремі уряди. А тут виявляється, що звичайний громадянин, який не був якимось чином відібраний за компетентністю, досвідом чи громадянською активністю, має можливість брати участь у цих рішеннях і бути тим, хто може зробити свій внесок. Тож щось справді неймовірне. Трохи шкода, що це не так широко рекламується, що люди про це не чують.
Пізніше, коли нам надіслали інформацію про перші сесії, там було посилання на те, як виглядали попередні такі сесії. Я прочитала й трохи більше знала про це, але більшість людей не мають таких знань. А ще чудово, що кожен з нас мав таке однакове відчуття: після кожної сесії кожен з нас хотів бути більш підготовленим до цієї кризи... Певні рішення, певні зобов'язання... Учасники групи казали: «Я обговорю це з родиною», «Я зроблю це» тощо. Трохи цей ентузіазм після повернення спадає, але усвідомлення того, наскільки важливо підготуватися до нестандартних ситуацій є дуже важливим. І я сподіваюся, що мені вдалося прищепити тут у сімейному ґроні і знайомих думку, що це дуже важлива тема й не можна її легковажити».
Як пройти шлях від несподіваної пропозиції стороннього добродія до дорадчої діяльності для Єврокомісії разом із громадянами ще 26-х країн ЄС, у чому така дорадча діяльність полягає та в якій атмосфері відбувається, запрошую послухати в доданому звуковому файлі або в подкастах.
Сніжана Чернюк