Латгалія між інформаційними реальностями: мова, ідентичність і російська дезінформація

За півтора місяці до виборів: про мовну ситуацію та дезінформацію в російськомовному багатонаціональному регіоні Латвії Латгалії розповідає Віктор Андрушкевичс, фактчекер редакції LSM у Даугавпілсі та NewEast, - у передачі Сніжани Чернюк "Чи/я інформація".

10 серпня 2026 р. Даугавпілська фортеця.

ПРдУ/С.Ч.

Невдовзі у Латвії вибори.

У другій програмі з циклу про частину Латвії Латгалію, який ми
робимо спільно з колегою з білоруської служби Польського радіо Едуардом
Жолудем прямо в Латгалії – розмова з Віктором Андрушкевичсом, фактчекером позаурядової організації New East, а також офіційного об’єднаного новинного порталу суспільних медіа Латвії, який об’єднує латвійське радіо та латвійське телебачення LSM у Даугавпілсі.
Так, Латгалія, з найбільшим містом Даугавпілсом з населенням близько 80 тисяч осіб – принципово багатонаціональна територія, де проживають, крім латишів, росіяни, поляки, білоруси й трохи українців. Перший вечір у Даугавпілсі ми не почули на вулицях жодної іншої мови, крім російської.

А водночас Латвія для продовження посвідки на проживання вимагає складання іспиту з латиської мови негромадянами до 74 років. А водночас Латвія, як поки що жоден інший регіон, показала, що російськомовні - не означає ті, які підтримують російську війну проти України. І російськомовні найчастіше прив'язані до власних джерел інформації, тому улягають (чи мали би улягати) російській пропаганді.

Мовне питання в Латгалії залишається складним і значною мірою залежить від того, в яких інформаційних та соціальних «бульбашках» перебувають люди, - розповідає фактчекер редакції LSM у Даугавпілсі Віктор Андрушкевичс. За його словами, найбільше ці «бульбашки» стикаються у соціальних мережах, де обмін думками супроводжується помітним напруженням. У повсякденному житті конфліктність менш очевидна, однак мова залишається одним із головних чинників, що демонструють відмінності між людьми, зокрема через різні інтерпретації подій у різномовних медіа.

Віктор Андрушкевичс наголошує, що російськомовні жителі Латвії — неоднорідна група: серед них є старовіри, люди, які приїхали за радянських часів, представники різних національностей, а також українці, які прибули після початку війни. На його думку, швидке переведення всіх сфер на латиську мову саме по собі не означає зміни цінностей, адже є люди, які говорять латиською, але водночас підтримують Росію.

Окремою проблемою залишається інформаційне середовище. Фактчекер розповідає, що в Латвії існують як державні, так і недержавні ініціативи з протидії дезінформації, зокрема освітні проєкти для школярів і старших людей. Одним із найскладніших завдань він називає боротьбу з напівправдою, коли реальний факт поєднують із неправдивою деталлю або виривають із контексту, після чого повідомлення багаторазово поширюється різними платформами. Як приклад Віктор Андрушкевичс наводить історію з дронами.

Нагадаємо, що 7 травня 2026 року у повітряний простір Латвії залетіли кілька безпілотників, один із них влучив у нафтовий резервуар на нафтобазі поблизу Резекне (неподалік від Даугавпілса). За даними розслідувань і за заявами української сторони, ці інциденти сталися через вплив російських систем радіоелектронної боротьби (РЕБ), які відвели далекобійні українські дрони, що летіли на цілі в Росії.

Віктор Андрушкевічс розповідає, що в цей час їхній колега знімав епізод про потяг, який загорівся. І майже одночасно з появою дронів з'явилася інформація, що це дрон влучив у потяг, хоча журналіст і редакція особисто бачили, що причина загорання була інша й жодного дрона саме в ситуації з потягом не було. Інформацію про його нібито влучання в потяг у Латвії поширювали російські акаунти, хоча ці дві події не були пов’язані.

Інший випадок стосувався заяви одного з представників латвійської політичної сили щодо заборони написів кирилицею на надгробках: окремий допис одного з представників почали підхоплювати різні медіа, поступово перетворюючи його на твердження про нібито позицію всієї партії. На думку фактчекера, подібні інформаційні хвилі здатні створювати паніку, а соціальні мережі й алгоритми лише посилюють проблему.

Водночас Даугавпілс залишається містом, де питання мови тісно переплітається із самоідентифікацією та інформаційною відокремленістю різних груп. У самому Даугавпілсі, як стверджує Вікор Андрушкевичс, значна частина населення має російську як рідну мову, а місцеве російськомовне медіасередовище продовжує впливати на сприйняття подій. Водночас дедалі більше людей намагаються опановувати латиську — зокрема через розмовний клуб, який веде Віктор Андрушкевичс. Серед його учасників є люди різного віку та походження, а мотивація різниться: хтось хоче не забути мову, хтось прагне скласти іспит для отримання громадянства, а для когось поштовхом стала війна в Україні.

Сам фактчекер не дає однозначної відповіді на запитання щодо власної національної ідентичності й називає себе передусім європейцем. На його думку, мова має бути не лише інструментом формальної інтеграції, а способом краще розуміти одне одного, сусідів і суспільство, у якому людина живе.

Запрошую послухати розмову в доданому звуковому файлі або в подкастах.

Сніжана Чернюк