Українська Служба
Додати як бажане джерело в Google

Додайте нас до пріоритетних джерел у Google, щоб наші новини відображалися у Вас на початку результатів пошуку.

Česká televize та Český rozhlas: хто платитиме за ЗМІ у Чехії?

17.11.2026 20:00
Причиною протесту у Празі став ухвалений 24 жовтня (о 4:36 ранку) у першому читанні законопроєкт урядової коаліції про скасування абонентської плати за радіо і телебачення та переведення їх на пряме фінансування з державного бюджету.
Аудіо
  • Česká televize та Český rozhlas: хто платитиме за ЗМІ у Чехії?
  ,  , 15  2026
Протест у Празі, столиці Чехії, 15 листопада 2026 року EPA/MARTIN DIVISEK

У неділю, 15 листопада, у Чехії сотні тисяч людей вийшли на протест проти планів уряду змінити фінансування суспільних ЗМІ. Демонстрація у Празі відбулася напередодні річниці Оксамитової революції. Зараз абонементна плата за користування телебаченням (Česká televize) становить 150 чеських крон на місяць, за радіо (Český rozhlas) — 55 чеських крон, тобто разом — 205 крон на місяць або 2460 крон на рік.

Чого саме стосувалися вимоги протестувальників — пояснює аналітик Центру східних досліджень у Варшаві, заступник керівника Центральноєвропейського відділу доктор Кшиштоф Дембєц.

— Це був найбільший із серії протестів, що відбулися після ухвалення, поки що лише в першому читанні, змін до законів, які стосуються фінансування громадських ЗМІ. Йдеться про потенційну загрозу для незалежності, або, скажімо, значної автономії, яку мають у Чеській Республіці громадські ЗМІ та журналісти, що там працюють. І про побоювання, що через зменшення бюджету — а це одна з двох основних складових змін — відбудеться зниження якості. Зараз аудиторія, особливо ті, хто симпатизує опозиції, оцінюють її досить високо. Друга складова реформи — це перехід на абонентське фінансування, тобто внески, які безпосередньо, щомісяця (у розмірі приблизно 35 злотих) сплачує кожне чеське домашнє господарство. Замість цього передбачено фінансування ЗМІ з державного бюджету, а це означає, що теоретично політики зможуть більш безпосередньо впливати на контент, який з’являється в цих ЗМІ і, ймовірно, цензурувати менш прихильний для них зміст.

Скасування абонентської плати передбачено в програмній декларації уряду ще в січні цього року, тож це було очікуваним кроком.

— Так. Навіть у передвиборчому аналізі, перед виборами в Чехії я написав, що це одне з пріоритетних, але й більш суперечливих питань, яке дуже сильно поляризує суспільство. Дослідження показують, що ці зміни радше подобаються виборцям нинішньої владної коаліції й мають широку підтримку політиків трьох партій, які сформували коаліцію. З іншого боку, викликають сильний опір опозиції, але також є опір з боку Президентського палацу. Президент Петр Павел був серед тих, кого можна назвати провідними критиками цих змін. До речі, вони ще остаточно не ухвалені. Здається, якщо все піде згідно з прогнозами, тобто будуть певні перешкоди з боку Сенату, вето президента (у чеській системі як заперечення Сенату, так і президентське вето може відхилити будь-яка коаліція, що має більшість у парламенті), і тоді ці норми набудуть чинності найраніше у другій половині наступного року, а можливо, від початку 2028 року. Зараз нічого не вказує, що основні положення цих норм будуть поставлені під сумнів. Навпаки, після останніх величезних протестів, найбільших від 1989 року, — прем’єр-міністр Андрей Бабіш та політики керівного табору досить твердо відстоювали позицію, що кроку назад не буде.

Незгоду суспільства викликав не лише сам закон, а й спосіб голосування, яке відбулося вдосвіта, о 4:36, і це також було серед гасел протестувальників.

— Так, можна сказати, що був ряд факторів, крім суті, про яку ми сказали, — ряд чинників, пов’язаних із процедурою голосування, що викликали серйозні застереження. Один — це дуже нетипова пора голосування за важливі закони — о 4:36 рано-вранці у суботу. По-друге — раптове внесення цього пункту до порядку денного в п’ятницю вранці, тобто за день до голосування — одразу як пріоритетного, через що обмежено загальний час виступів депутатів. На практиці, коментувати і критикувати цю ситуацію хотіли депутати опозиції. Мабуть, це не мало б помітного впливу на результат голосування, але справляло враження, можна сказати, партизанських методів. У перших критичних коментарях з боку опозиції, президента і широкого кола експертів лунали дуже серйозні застереження щодо такого способу ухвалення цього закону. Причому, він зараз на першому читанні, його розглядає комісія. Законодавча процедура в Чехії передбачає також друге і третє читання. Зрештою, існує ще друга, верхня палата парламенту — Сенат, і президент, який підписує кожен правовий акт, кожен закон.

Наступна тема, яка викликала обурення суспільства, — це оборонна політика. Чехи незадоволені тим, як держава витрачає кошти на оборону.

— Я сказав би, що всупереч зовнішнім ознакам, спостерігається значною мірою продовження певних процесів, які розпочав попередній уряд — Петра Фіали. Різниця полягає насамперед у певному загальному підході та в риториці уряду. Я відразу поясню, про що йдеться. Безперечно, змінилася риторика. Попередній уряд, Петра Фіали, заявляв, що Чехія завжди повинна стояти на правильному боці історії, що треба допомагати Україні, яка бореться, зокрема, й за інтереси Чехії, що треба підтримувати й українських біженців тощо. Натомість уряд Андрея Бабіша виграв вибори значною мірою завдяки тому, що обіцяв зосередитися на проблемах пересічних мешканців Чеської Республіки, зниженні їхніх витрат на прожиття, що певною мірою й відбулося, адже, наприклад, вдалося знизити рахунки за електроенергію на 10 відсотків. Але очікування, пов’язані зі щедрими обіцянками в цій сфері, є значно більшими. Тож риторика йде в такому напрямку. Щодо конкретних кроків, уряд Андрея Бабіша, наприклад, не взяв участі в євросоюзному механізмі щодо гарантій позики для України. Також він скептично ставиться до виділення досить значних сум, які Європейська комісія передбачає для Києва в майбутніх багаторічних фінансових рамках. Але, з іншого боку, він продовжує проєкти модернізації збройних сил, які розпочав попередній уряд; надав їм значного імпульсу. І саме уряд Андрея Бабіша, ймовірно, стане першим за багато років, який наступного року зреалізує натівську мету — призначати два відсотки ВВП на оборону. Це може здаватися дещо парадоксальним, зважаючи на його політичний курс. Але проєкти закупівлі, укладені його попередниками, зараз оплачують, уряд від них не відмовився, а в деяких випадках продовжує закупівлі.  

Ззовні деякі сумніви викликає політика Чехії щодо України.

— Варто додати, що стосовно України немає якогось сильного проросійського повороту, всупереч тому, що про це говорять. Прем’єр-міністр Андрей Бабіш був у Ґданську на конференції стосовно відновлення України. Минулого тижня в Україні побувала велика чеська делегація, під керівництвом віцепрем’єра, міністра промисловості й торгівлі Карела Гавлічка, яка також налагоджувала досить широкі ділові контакти. Тож і в цій сфері цей шлях не закритий. Андрей Бабіш ніколи не був палким прихильником Росії. Факт, що він уникає коментарів щодо цих тем, більше випливає з бажання зосередитися у своїй риториці на викликах внутрішньої політики.

Протести у Празі відбулися за два дні до знаменних подій 1989 року, роковин Оксамитової революції.

— 17 листопада 1989 року розпочалася Оксамитова революція, тоді ще в Чехословаччині. На відміну від інших країн регіону, таких як Угорщина чи Польща, можна сказати, вона розпочалася відносно пізно. Але й тривала порівняно недовго — до грудня 1989 року обрано президентом Вацлава Гавеля, який був одним із провідних дисидентів. Можна сказати, тоді процес змін рушив остаточно. Ця дата в Чехії є символічною з двох причин. Перша — вшанування 17 листопада 1989 року як дня зламного моменту на шляху до свободи. І, звісно, з цієї перспективи більшість суспільства сприймає це дуже позитивно. Проходять демонстрації, зустрічі пам’яті. Особливим місцем у цьому контексті є Національна алея, Národní Třída у Празі, де покладають квіти. Саме там відбулася маніфестація у 1989 році. Можливо, більш критично до цієї дати ставляться дещо старші люди, які симпатизують колишньому режиму, бо для них це був кінець процвітання; або люди, які, можливо, ідеалізували колишню систему. Можна сказати, що критиків відзначення цієї дати більше у Словаччині, ніж у Чехії. Нинішній прем’єр-міністр Роберт Фіцо не так давно скасував 17 листопада як вихідний день у межах процесу бюджетної консолідації, затягування пасків. Це тлумачили як символічний жест у контексті посилання на минуле та його спадщину. А з іншого боку, не зовсім випадково, що протести відбулися саме 17 листопада 1989 року, позаяк це річниця студентського протесту 1939 року, який тоді був придушений владою Третього Рейху. І можна сказати, що ця дата також увійшла до міжнародного календаря саме як Міжнародний день студентів. Тож 17 листопада має, так би мовити, подвійне значення.

Події у Чехії прокоментував аналітик Центру східних досліджень у Варшаві доктор Кшиштоф Дембєц.

Наталія Бень

Торгівля, інвестиції та відбудова: у Варшаві відбувся польсько-український форум Win-Win

15.11.2026 17:21
13 листопада у Варшаві в межах міжнародної виставки та конференції ReBuild Ukraine 2026 відбувся українсько-польський бізнес-форум «Win-Win: Польща та Україна на спільному ринку ЄС». У програмі «Розмова» Світлани Мялик — репортаж про цю подію.

Морська блокада змусила Україну шукати нові шляхи експорту

16.11.2026 20:00
Масовані атаки РФ на порти Великої Одеси скоротили експорт зерна й руди, змусивши уряд та бізнес переорієнтовувати вантажопотоки на Дунай і західні кордони.

У Польщі проводять навчання «коаліції охочих» для підтримки України після завершення війни

16.11.2026 19:40
Майже три тисячі військовослужбовців із 11 країн беруть участь у військових навчаннях, мета яких — перевірити готовність сил «коаліції охочих» до підтримки України після завершення бойових дій. 

«П.К.П. Пілсудський купив Петлюру»  — як совєтська кінопропаганда намагалася дискредитувати український визвольний рух

17.11.2026 13:02
Про винятково цікавий продукт совєтського агітпропу столітньої давності та місце Петлюри і петлюрівців в українській історіографії та історичній пам'яті.