X
Шановний Користувачу,
25 травня 2018 року набуло чинності Розпорядження Європейського парламенту і Ради (ЄС) 2016/679, прийняте 27 квітня 2016 р. (RODO). Заохочуємо до ознайомлення з інформацією про обробку персональних даних на порталі PolskieRadio.pl
1.Адміністратором даних є Polskie Radio S.A. з головним офісом у Варшаві, al. Niepodległości 77/85, 00-977 Warszawa
2. У справах, пов’язаних з Вашими даними, слід звертатися до Інспектора охорони даних, e-mail: iod@polskieradio.pl, тел.: 22 645 34 03
3.Персональні дані оброблятимуться у маркетингових цілях на основі наданої згоди.
4.Персональні дані можуть надаватися виключно з метою належного надання послуг, обумовлених у політиці приватності.
5.Персональні дані не надсилатимуться за межі Європейського економічного простору або до міжнародних організацій.
6.Персональні дані зберігатимуться протягом 5 років від закриття облікового запису, відповідно до законодавчих положень.
7.Ви маєте право на доступ до своїх персональних даних, їх виправлення, перенесення, усунення або обмеження обробки.
8.Ви маєте право на внесення протесту щодо подальшої обробки, а у випадку висловлення згоди на оброку персональних даних – на її відкликання. Використання права на відкликання згоди не розповсюджується на обробку, що мала місце до моменту відкликання згоди.
9.Ви маєте право на подання скарги до наглядового органу.
10.Polskie Radio S.A. повідомляє, що в процесі обробки персональних даних не приймаються автоматизовані рішення та не застосовується профілювання.
Більше на цю тему Ви знайдете на сторінках персональні дані та політика приватності
Розумію
Українська Служба

Варшава повертається до багатокультурності

07.01.2021 11:00
Про проєкт «Багатокультурна Варшава» розмовляємо з його авторкою Малґожатою Бжузкою-Варсь з Товариства друзів Варшави
Аудіо
  • Про проєкт "Багатокультурна Варшава" розповідає його авторка Малґожата Бжузка-Варсь
Проєкт "Багатокультурна Варшава"Towarzystwo Przyjaciół Warszawy/Cezary Warś

Проєкт «Багатокультурна Варшава» тривав увесь минулий рік, завдяки ньому мешканці польської столиці мали змогу познайомитися із народами, які живуть у Варшаві. Це і німці, і євреї, і українці, і караїми, і мексиканці... Проєкт вигадала Малґожата Бжузка-Варсь з Товариства друзів Варшави. Малґожата — наша сьогоднішня гостя.

Ідея «Багатокультурної Варшави» (пол. - Warszawa Wielokulturowa) в мене визрівала вже віддавна. Раніше я працювала у відділі Товариства друзів Варшави району Охота, і там провела кілька зустрічей у Центрі мусульманської культури. Тоді я помітила велике зацікавлення з боку варшав’ян іншими культурами, а з другого боку — велике бажання співпраці з боку, зокрема, цього центру. Це мене спонукало до того, що я почала планувати розширення знайомства мешканців столиці з культурами та народами, які населяють це місто. Цей проєкт дуже радо підтримала директорка Товариства друзів Варшави, котра теж мала схожу ідею.

Проєкт «Багатокультурна Варшава» відбувався (до вибуху пандемії коронавірусу) у Багатокультурному центрі, що діє вже кілька років у Варшаві. Сама поява на карті польської столиці цього центру свідчить про те, що багатокультурність Варшави поволі стає фактом.

- Перший крок в реалізації цього проєкту я зробила в напрямку Багатокультурного центру (пол. - Centrum Wielokulturowe), який вже кілька років діє у Варшаві і співфінансується міською радою. Центр став патроном проєкту і дуже мені допоміг, зокрема, підказав, з якими культурними товариствами, осередками чи представниками меншин варто зв’язатися. Загалом, партнерів проєкту було десять, котрі або запросили нас до себе, щоби розповісти про свою культуру, або ж провели презентацію у форматі онлайн. Це були, зокрема, вже згаданий Центр мусульманської культури, Фонд «Караїмська спадщина» та Союз польських караїмів, а також — науково-освітні осередки, я маю на думці кафедру інтеркультурних студій Центрально-Східної Європи, Відділ орієнталістики Варшавського університету, в якому діє кафедра досліджень буддизму. Нашим партнером був теж Єврейський історичний інститут. А крім цих організацій та установ, у проєкті взяли участь варсавіаністи, тобто знавці історії Варшави, котрі завдяки своїм глибоким знанням про Варшаву, провели лекції, присвячені німцям у Варшаві, мексиканцям, які проживають у польській столиці, а також — православній релігії у Варшаві.

Ти згадала про те, що частина (а точніше більшість) зустрічей було перенесено в онлайн.

- Так, у нормальному форматі, який початково планувався, відбулася перша зустріч. У лютому минулого року ми зустрілися в Центрі мусульманської культури. Але вже у березні почалися проблеми із проведенням стаціонарних зустрічей. А найбільшою перешкодою, проблемою було те, що насправді ми не знали, як ситуація буде розвиватися і що буде далі, як розвиватиметься епідемія. Тож планувати було дуже важко. Ми спочатку запланували так графік: одну зустріч, знайомство з одною культурою кожного місяця. Але, на жаль, березень-квітень були такими, можна сказати, втраченими місяцями, коли зустрічей не було. У травні ми провели першу зустріч у форматі онлайн. Це була презентація, яку зробив Адам Дубінський з Фонду «Караїмська спадщина», присвячена караїмам у Варшаві. У вересні нам вдалося провести стаціонарну зустріч, але вже за новими епідемічними обмеженнями. Це була презентація про українців у Варшаві. А згодом кожна наступна зустріч була в онлайні, ми їх публікували а нашому youtube-каналі.

Тобто всі презентації доступні в Інтернеті?

- Так, ці презентації доступні на youtube-каналі Товариства друзів Варшави (пол. - Towarzystwo Przyjaciół Warszawy). Вистачить знайти наш канал, і ви зможете подивитися усі зареєстровані презентації та лекції, усього — дев’ять (оскільки першу зустріч ми не реєстрували на відео). Тож ви можете подивитися ці презентації, навіть по кілька разів. І це, на моє переконання, великий плюс. Через ці обмеження ми були змушені перенести лекції в онлайн, але теж завдяки цьому нам вдалося значно збільшити ґроно слухачів та глядачів, ніж ми початково планували.

Хто був адресатом вашого проєкту? Хто приходив стаціонарно або віртуально на зустрічі з культурами народів Варшави?

- Ми широко рекламували цей проєкт у всій Варшаві, але передусім — серед членів Товариства друзів Варшави, яких є кількасот. Ми також заохочували взяти участь в цьому проєкті міських гідів, варсавіаністів, тобто знавців Варшави, її історії. Нам залежало на тому, щоби про проєкт дізналися, передусім, ті люди, котрі цікавляться цим містом. Натомість із розвитком проєкту, коли відбувалося щораз більше зустрічей, ним почали цікавитися представники культурних товариств тощо. Можу порівняти це зі сніговим шаром — зацікавлення динамічно зростало. І нам було дуже приємно з цього приводу.


Про багатокультурність Варшави говориться багато і — я маю таке враження — останніми роками. Коли я приїхала до Варшави, а було це 20 років тому, багатокультурність не була темою... Але ж з другого боку, якщо подивитися на Варшаву перед Другою світовою війною — це ж було мультикультурне і мультирелігійне місто.

Так, справді, ця тема — надзвичайно складна, багаторівнева. Варшава, практично від початків свого існування, тобто від початку XIV століття, була таким місцем, через яке проходили і в якому затримувалися різні культури. Це було зумовлене частково локацією міста. Тут перетиналися різні торговельні шляхи — і з Балтійського моря на Південь, і зі Сходу на Захід. Варшава, можна сказати, була буферною зоною, де стикалися впливи західної та східної культур. Це, зрештою, мало вплив на певні історичні турбуленції міста, і те, що Варшава була під різними впливами. Крім того, що це було місто на перетині торговельних шляхів, Варшава приваблювала іноземців своїми королівськими замками, дворами. До міста приїжджали архітектори, художники, котрі знаходили працю в королівських палацах, та в палацах шляхетських родів. Отже, Варшава приваблювала представників різних професій, котрі прибували з різних країн. Деякі поверталися до своїх країн, а дехто тут залишався. Крім цього, понадстолітній період поділів Польщі, коли Варшава була під східними впливами, теж залишив свій слід в культурній насиченості міста. Тому, перед Другою світовою війною Варшава була культурною мозаїкою. Це було багатокультурне і мультирелігійне місто. На вулицях Варшави було чути не тільки польську мову, тут розмовляли в ідиші, німецькою, російською мовами. Варшава перед війною була великим містом, вона належала до ґрона європейських метрополій і перед вибухом війни нараховувала близько 1 мільйона 300 тисяч мешканців (нагадаю, нині Варшава має 1 мільйон 800 тисяч мешканців). Тоді понад 30% мешканців Варшави були євреями. Безперечно, Друга світова війна зруйнувала цей світ, трагічно його змінила. З цієї багатокультурності залишилося небагато. Але сьогодні, коли подивимося на план міста, побачимо на ньому багато цвинтарів і святинь різних релігій та конфесій. Це дуже промовисті знаки. Ще двадцять років тому, як Ти сама кажеш, тема багатокультурності цього міста не порушувалася радше. Адже яка багатокультурність у Варшаві, місті, що асоціюється з одною релігією? Але — повертаючись до згаданих цвинтарів та святинь — ми розуміємо, що багатокультурність тут була фактом. Сьогодні Варшава знову стає багатокультурним містом.

Яка презентація, яка культура зробила найбільше враження? Що стало для Тебе відкриттям?

- Якщо йдеться про те, що зробило найбільше враження, здивувало, то хочу сказати, що такою найбільш екзотичною меншістю, яку я мала змогу пізнати завдяки цьому проєкту, є караїми. Караїмська меншість є найменшою етнічною меншиною Варшави і налічує близько 200 осіб. Мене захопила караїмська культура! Під час фінальної зустрічі ми мали змогу подивитися караїмські танці, чудовий виступ караїмського ансамблю. Шкодую, що цей виступ відбувався тільки в Інтернеті. Маю надію, що матимемо ще змогу подивитися вживу ці танці. Отже, я була захоплена караїмською культурою. Натомість ще одна річ, на яку я звернула увагу — те, наскільки сильну потребу розповіді про себе мають представники культур та національних меншин, як живуть у Варшаві, і як охоче вони беруть участь у такого типу проєктах.

Запрошую послухати розмову в доданому файлі

Яна Стемпнєвич