Христина Коціра — не тільки відома українська журналістка, але й мама двох дітей. Сім'я залишається в Києві, виїжджати не збирається. Діти ходять до школи — з усіма нинішніми атрибутами: сиренами, тривогами та російськими обстрілами. Христина розповідає, як все це переживають син та донька: «В людей є така думка і, можливо, вона підкріплена фактами, що всі ці сирени для дітей — травма. Я по своїх скажу, що ні. Вони спокійно реагують. Я взагалі не бачу проблем. Сирена, ну ок, сирена. Сирена на вулиці застала, вони знають, що швиденько треба бігти додому. Сирена застала десь в парку, то ми шукаємо місце, де можна сховатися. Або підвал, або перехід підземний. І діти, мені здається, більш спокійно все сприймають — як гру якусь».
Але в той же час довелося звикати до дорослих речей, про які вони навіть раніше не здогадувалися. Христина Коціра розповідає, як змінилися діти: «Точно раніше не було тривожної валізки, з якою всі діти мали йти в школу. Карантин нас навчив, що таке навчання онлайн. Але раніше не було тривожних валізок, не було тривог, під час яких треба спускатися в укриття у школі. Я своїх проінструктувала, що вони мають знати номер телефону батьків, адресу. На цих тривожних валізках чорним маркером написано великими буквами телефон. Всього цього не було.
Наші діти подорослішали. Вони навчилися тому, чого вчили людей, яким раніше було більше років. Тепер вони знають, що росіяни — ніякі не брати. Основна загроза для них особисто і для країни тепер йде з сусідньої держави».
Повністю інтерв'ю з журналісткою та письменницею Христиною Коцірою слухайте у доданому файлі
Лариса Задорожна