Наймолодше покоління сьогодення – це покоління Z (постміленіали), яке почало народжуватися в період між 1995 та 2000 роками, хоча консенсусу щодо чітких років серед експертів наразі немає. Згідно з дослідженням покоління Z, його представники відчувають невпевненість у майбутньому, але водночас вірять, що саме вони можуть змінити світ. Водночас дослідження показують, що вони дуже егоцентричні і їм важко брати відповідальність за свої вчинки. Тож як на практиці виглядає соціальна активність молоді?
Мене звати Вероніка. Я вже рік працюю менторкою в Молодіжному центру Międzyczas. Зараз я керую волонтерською групою, разом з якою я організовую заходи для молоді в Międzyczasie і поза центром, тобто у місті. Також ми долучаємося до різноманітних благодійних зборів, таких як «Шляхетний пакунок» чи «Допомога Україні».
Międzyczas - це перший молодіжний центр в Мазовєцькому воєводстві. Він був створений молоддю для молоді. Продовжує Вероніка:
Для мене важливе залучення особливо молодих людей в громадську діяльність, в розвиток, аби вони могли знайомитися з прекрасними людьми, брати участь в тренінгах, щоб вони могли зрозуміти, що їм вдається добре, а що не виходить. Я займаюся волонтерством і активізмом вже пʼять років. Раніше я співпрацювала з Фондом міжкультурного розвитку (Fundacja Rozwoju Międzykulturowego). Для мене важлива тема соціальної інтеграції, протидія виключенню і спільна робота для досягнення єдиної мети.
Вероніка закінчила спеціальні курси аніматорів.
Після закінчення курсів я почала шукати роботу. Засновниця організації, з якою я була повʼязана раніше, розповіла мені про це місце, що їм потрібна така людина як я, тому я й прийшла сюди. Я вже рік тут працюю.
Робота ментора полягає у проведенні часу з молоддю, заохоченню її до різних активностей, наданні допомоги в інтеграції, аби протидіяти виключенню. Також важливо дати молодим людям мотивацію, надати їм сміливості, створити безпечне місце, в якому вони могли б себе реалізувати, приходити сюди зі знайомими й добре проводити час.
Вероніка каже, що найскладніше в роботі ментора – це залишатися гнучким.
Щоденно я зустрічаюся з декількома, а протягом тижня – навіть з сотнею різних осіб, у яких різні характери, погляди й так далі. Моя гнучкість полягає у знаходженні спільної мови з кожним, залученні кожного, повазі до різноманітних поглядів, які, наприклад, відрізняються від моїх, у можливості веденні діалогу та відкритості.
Патриція Васьньовська також працює менторкою у Молодіжному центру Międzyczasie.
Першочергова роль ментора – це бути приятелем молоді, що приходить до нас. Крім того, ми організовуємо додаткові заходи в Центрі. Я, наприклад, проводила уроки танців. До цього я керувала волонтерською групою молоді. Зараз я проводжу кулінарні майстер-класи.
Патриція описала свій звичайний день в Молодіжному центрі Międzyczas.
Я приходжу до Центра. Спочатку вмикаємо світло, вивішуємо список присутніх, якщо потрібно, то трохи прибираю. Потім починає приходити молодь, з якою ми розмовляємо, питаємо, як пройшов їхній день. Потім ми проводимо з ними час. Ми розмовляємо, часами їм це дуже потрібно, адже вони потребують підтримки з нашого боку. Часами ми граємо в настільні ігри, щоб вони могли розслабитися після школи. Також ми допомагаємо з домашнім завданням, наскільки ми самі в змозі. Кожний з нас трохи знає деякі предмети, ми стараємося допомагати.
Патриція зазначає, що не для кожної молодої людини, що приходить до Центру, важливо займатися активізмом.
Річ у тому, що дуже багато молодих людей навіть не до кінця розуміють, що таке активізм, як почати ним займатися, а якщо ж і знають, то їм здається, що це щось, що їх не стосується, що це щось, чого їм важко досягнути. Якщо ж вони все ж стають активістами, то це надзвичайно сприяє їхньому розвитку, їм це потрібно, їм подобається цим займатися. Вони самі питають про якісь акції або самі пропонують щось подібне. Це надзвичайно сприяє розвитку молоді.
Моніка Колодзєйчик, координаторка проєктів Молодіжного центру Międzyczas, розповіла, що поява цього закладу в Мінську-Мазовєцькім – це заслуга молоді.
Цього потребувало наше місто, молодь, адже молоді люди просто не мали місця, де б вони могли провести свій вільний час. Зазвичай вони збиралися в парках або на вулиці. В місті також були заклади, до яких можна було записатися та проводити там вільний час, але не було вільного простору, куди б можна було прийти та відпочити або почати самореалізовуватися, реалізовувати свої ідеї. Таким чином зʼявилася ідея щодо громадського бюджету. Група молодих осіб подала заявку на отримання коштів з громадського бюджету. Після доволі довгих намагань отримати цю будівлю і створити таке місце все закінчилося успішно. Нам вдалося переконати інших осіб, що таке місце дійсно потрібне. Ми робили різноманітні презентації, аби зацікавити якнайбільшу кількість осіб, щоб вони проголосували за нашу ініціативу. Нам це вдалося.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну до Мінську-Мазовєцького, як і до інших великих та маленьких міст Польщі прибули біженці з України.
Перші особи, що прибули з України до Мінську-Мазовєцького, були швидко проінформовані про існування такого безпечного відкритого місця для молоді. Їм повідомлялося, що вони можуть просто прийти та провести свій час, познайомитися з новими людьми. Ми, працівники Молодіжного центру, допомагали молодим людям з України, щоб вони почувалися тут добре.
Моніка Колодзєйчик додала, що волонтери Молодіжного центру Międzyczas допомагали проводити різноманітні збори для біженців з України.
Ми допомагали збирати одяг і харчі. Всюди, де були потрібні волонтери й додаткові руки, волонтери Молодіжного центру допомагали.
Патриція Васьньовська зазначила, що польська молодь добре прийняла до свого грона українців.
Політика Międzyczasie полягає у тому, що ми приймаємо кожного, незважаючи на оболонку. Наш центр – це безпечне місце. Коли до нас приїхала молодь з України, то поляки захотіли допомогти їм, підтримати. Вони розмовляли, заохочували до спільної активності: до гри в настільні ігри, охоче допомагали з вивченням польської, з адаптацією в школах.
Патриція зазначає, що, часами, аби знайти спільну мову поляки та українці спілкувалися англійською.
Багато дітлахів, представників польської молоді вчить російську. Вони використовували й цю мову. Вони по-різному давали собі раду. Перш за все ми старалися знайти спільну мову: трішки говорили польською, трішки -їхньою мовою.
Вероніка зазначає, що українці також активно долучаються до різних активностей.
Разом з польськими волонтерами вони організовують різні заходи для української молоді, що проживає в нашому місті, та інших підлітків. Нещодавно ми були на зустрічі молодих активістів та активісток в Любліні. Туди поїхала молодь і з України, і з Польщі. Разом ми відвідували тренінги, присвячені громадській активності.
Згідно з результатами дослідження Mediahub та Pollster Research Institute від жовтня 2022 року, 72% опитаних людей у віці 16-24 років вважають, що для кожної людини важливо створити кращий світ, але аж 56% зазначає, що соціальні проблеми поза їх зоною контролю.
Дар'я Юр'єва