У Польському інституті в Тель-Авіві 12 травня відбудеться виняткова урочистість присвоєння бібліотеці цього інституту імені Ади та Едмунда Нойштайнів, легендарних книгарів з цього міста.
Ева Плісєцька з Польської редакції Польського радіо для закордону порозмовляла про це із директоркою Польського інституту в Тель-Авіві Маґдалєною Кушталь. Вона розповіла, зокрема, про заслуги Едмунда Нойштайна у популяризації польської культури в Ізраїлі, а також ким він був та чому бібліотека інституту носитиме імена його та його дружини?
- Пан Едмунд Нойштайн, винятковий гуманіст, видатний поляк єврейського походження, упродовж понад 40 років мав у Тель-Авіві, на дуже престижній вулиці Аленбі, польську книгарню. Він привозив, зокрема, книжки з так званого «другого обігу» (видані нелегально – прим. ред.), тобто в нього можна було купити заборонені в Польщі книги. Це не лише був справжній польський книгар, і це була не просто книгарня, що мала своїх читачів і продавала книжки, але був центр польського життя в Ізраїлі. Польські євреї, особливо емігранти, змушені до виїзду Ґомулкою, дуже тужили за Польщею, за польською пресою. І він створив для них шматочок Польщі тут, в Ізраїлі. Окрім того, це також був мистецький салон. Люди висловлювали тут свої погляди, обмінювалися інформацією, відзначали вихід кожної книжки, що з’являлася на видавничому ринку у перекладі на іврит. Це людина, що любила цю країну. Це був польський патріот. І я кажу про це без жодного пафосу. І після його смерті вже ніхто такої книгарської, адресованої читачам діяльності не вів. Окрім його дружини Ади, що займалася цим ще впродовж пари років після його смерті. На щастя, частина його книжкової колекції збереглася – її передали Польській бібліотеці в Тель-Авіві.
Дозволю собі процитувати фрагмент зі спогадів ще живих друзів про пана Едмунда Нойштайна. «Я працював за якісь 50 метрів від книгарні, - розповідає Єжи Прес, друг Нойштайнів, що досі мешкає в Ізраїлі. – З Мундзьо, - так пана Едмунда називали, - ми щоденно близько десятої зранку пили еспресо спочатку у Мойше, а потім у знаменитого перса. У нас був там постійний столик. Я дуже зворушився через те, що коли Мундзьо помер, то власник кав’ярні ліквідував цей столик. Ми розмовляли про все і ні про що. Про книжки, політику. Мундзьо казав, що ми обгавкуємо весь світ. Я дуже його любив. Ближчого друга за нього в мене не було».
- Чи Едмунд та Ада Нойштайни були добре відомі в Ізраїлі?
- Нойштайнів пам’ятають дуже добре. І, зрештою, на наш захід у день Шабату, але перед його початком, пообіцяли прийти дуже багато людей. Вже мало хто з них із ним стикався, але дуже багато представників наступних поколінь чули про Нойштайнів, про польську книгарню, польський читальний клуб, і про польські столики. І ми це відзначатимемо, власне, найближчої п’ятниці, об 11 годині, тобто, як я вже сказала, перед початком Шабату. Це відбудеться у нашій книгарні в Польському інституті. І ми, безумовно, відкриємо прекрасну меморіальну дошку, присвячену польським книгарям Аді та Едмундові Нойштайнам, на знак шани від нас – працівників Польського інституту в Тель-Авіві.
- Чому ця урочистість відбудеться саме зараз, 12 травня?
- Польська дипломатична служба відзначає у травні Polish Haritage Days – дні нашої національної спадщини. А нашою національною спадщиною є люди. Ті, хто пам’ятав і пам’ятає про Польщу, що показували Польщу з її найліпшого боку. Пан Едмунд Нойштайн, зрештою, як я згадала, був патріотом, і він не хотів показувати історії Польщі лише крізь призму Голокосту. Він показував Польщу крізь тисячу років нашого співіснування з єврейським народом. І це частина нашої національної спадщини. Саме тому ми вибрали травень, аби після довгих травневих свят, після урочистостей, присвячених Конституції 3 травня, ми стали частиною Polish Haritage Days.
- Польську культуру в Ізраїлі популяризує теж і сам Польський інститут у Тель-Авіві...
- Польський інститут займається популяризацією польської культури тут, на Святій землі, на Землі обітованій, у державі Ізраїль. Ми діємо у різних сферах – це книжки, література, образотворче мистецтво, театр, а також пам’ять про те, що нас об’єднує. Це також дуже важливо.
RP/А.М.