Нещодавно компанія Дмитра Білаша опублікувала матеріал, у якому аналізуються расистські наративи й мова ненависті в російських ЗМІ, без теоретичного зосередження на різниці між расизмом і ксенофобією чи мовою ненависті, наприклад. Я попросила розповісти про суть публікації та поцікавилася, чому саме ця тема зацікавила співробітників компанії
Ми як компанія час від часу робимо якісь публічні дослідження для того, щоби, з одного боку, демонструвати свої можливості, а з іншого — пояснювати якусь важливу проблематику або аудиторії в Україні, або в цілому світовій аудиторії. Нам цікаво було подумати, яка тематика була би цікавою сьогодні нам як українцям у контексті росії. І нам здалося, що для багатьох людей за кордоном. Особливо для так званого глобального Півдня, росія виглядає такою антиімперіалістичною силою лівого толку, яка за рівність усіх людей, за антирасизм і так далі. Це абсолютна фікція, і ми вирішили заглибитися в цю тематику, зрозуміти, як виглядає сучасний расизм у росії та пояснити це іноземній аудиторії.
Я поцікавилася методикою та інструментами, використаними у цьому вивченні расистської тематики в російських ЗМІ та соцмрежах
Перший крок — ми збирали дані на вебсайтах, у соціальних мережах, відеопости, коментарі тощо. І коли ти маєш величезний масив інформації за доволі довгий період ти вже можеш бачити, що люди пишуть, як вони комунікують на тему расизму або національні проблеми всередині росії.
В оприлюдненому матеріалі виділено кілька груп, щодо яких найбільше використовуються расистські наративи в росії. Це сусіди, мігранти й окремо ви розглядаєте також антисемітський дискурс.
Якщо заглиблюватися в цю тематику, то виходить кілька ключових аспектів.
Перше — це те, хто є ключовими цілями для росіян у контексті їхнього расизму й розпалювання ворожнечі. Це цікаво, тому що ті, хто сьогодні є ціллю для мови ворожнечі в майбутньому можуть бути ціллю для їхніх ракет. Тому думаю, що на це варто звернути увагу всім країнам Балтії, Казахстану й Польщі.
Багато мови ворожнечі використовується проти казахів.
Особливу історію має антисемітизм. Він доволі традиційний для росії і активізується з активізацією конфліктів і військових дій на Близькому Сході.
Друге — про самі підходи. Якщо глобально казати, то в англійській мові расистський дискурс дуже помітний, тобто ви завжди бачите конкретні слова, які всі знають і дуже просто зрозуміти, якщо та чи інші тема є расистськи афілійованою.
З росіянами складніше, бо вони рідко використовують зрозумілі чіткі формулювання. Часто приховують за відносно нейтральними формулюваннями расистський дискурс. Це доволі непросто зрозуміти іноземцю, а навіть нам, як українцям, які довгий час були під впливом російського контенту. Коли я дивлюся на це — я навіть зразу не знаю багато слів, які там використовуються, багато фраз і сенсів. Але, наприклад, багатьох мігрантів, які прибувають до росії й працюють на роботах із низьким рівнем оплати і низьким рівнем освіти, вони називають «іностранний спєциаліст». Тож якщо ти людина, яка не знаходиться в їхньому дискурсі, то ти не знаєш сенсу цієї нейтральної фрази. А насправді в їхньому світі, якщо вони це один одному кажуть, то це є дуже чітким показник дискримінації та расизму, які вони приховують за нейтральним формулюванням. Друге: водночас вони формулюють новий хейтспіч і віднаходять старий. Зараз у росії заміксувалися вислови расистські ще царських часів, до появи Радянського Союзу, расистські наративи, які були під час СРСР і зараз сформулювалися нові. І це викликає занепокоєння, бо вони повернулися до практик іще сторічної давнини. І третє — бачимо, що з 2022 року расизм у росії роздувається. Підтримується тією чи іншою мірою офіційними ЗМІ, людьми, пов’язаними з державою, військовими. Фактично можемо говорити, що расизм чітко афілійований із поглядами офіційних осіб у цій державі.
Росія актуалізувала стару расистську лексику, ще дорадянську, але також використовує новішу, як новіоп — «новая історічєская общность»
Якщо говоримо про дорадянську лексику, то активно використовується формулювання «інородци».
«Новіоп» — це відносно нова історія або яка була трошки забута. Зараз її також активно використовують.
Для росії таке приниження за національною ознакою є нормою, - каже Дмитро Білаш
Загалом у цивілізованому суспільстві дискримінація людей за національною ознакою неприпустима. Ми з цим боремося в Україні, з цим борються в Європі й США. А в росії дискримінація за національною ознакою є нормою. Це ніяк не засуджується і це активно використовується для формування єдності іншої частини населення, яка відчуває себе домінантною в цьому суспільстві. І це проблема. Тому що якщо у вас є якась група людей, яких ти називаєш новіоп, іностранний спєциаліст, інородєц, а вони працюють у тебе вдома в кафе, на будівництвах і так далі, то після цього стаються такі історії, як «Крокус Сіті Хол», які є частково, звісно, результатом ворожнечі всередині російської держави, яка є сама по собі дуже строкатою, де багато мусульман, буддистів. І росіяни, принижуючи цих людей, провокують конфлікти всередині країни між різними групами населення. Це те, чого в мультикультурних суспільствах намагаються уникнути, а в росії це, навпаки, акселерується.
Особливо ворожі висловлювання чи мову ненависті росіяни культивують проти країн Балтії, Польщі, але також Казахстану. Мене зацікавило, чому саме Казахстан, а не якась інша країна
З того, що є на поверхні, звісно, Казахстан межує з росією і він, відповідно до якихось стратегічних поглядів росії є частиною її зони впливу. Казахстан намагається з цієї зони виходити. Наприклад, багато речей, які робляться в Казахстані щодо національної пам’яті, питання мови, — те ж саме, що ми робили в Україні, не знаю, у тисячні, робиться в Казахстані тільки зараз. І звісно, що в росіян схожі кроки з популяризації казахської мови, культури, викликають агресію, тому що вони розуміють, до чого це може призвести. Бачачи ці факти й помножуючи ці факти на загальну агресію в росії до всіх, хто їх оточує й поводяться не відповідно до її бачення життя, ми отримаємо зростання хейту до сусіда, який довгий час був максимально дружнім до росії, але зараз це змінюється.
Я перепитала, чи помітили учасники групи, що країна якісь країни чи якісь нації росія обминає у своїй расистській зневазі чи ненависті? Чи ви вивчали мінус-інформацію у цій темі?
Ми це не відслідковували, але побачили, що дуже сильно змінилося ставлення до євреїв. Тому що довгий час росія та Ізраїль мали доволі дружні стосунки, бо чимало колишніх громадян СРСР чи рф наразі проживають в Ізраїлі, тобто зв’язки були дуже тісні. І здавалося, що антисемітизм спадає на «ні», але зараз він навпаки «розкачується», ми побачили суттєвий зріст, і це можна пов’язати також із геополітичними зрушеннями, коли росія більше кооперується з Іраном, а Ізраїль стає ворогом.
Тож антисемітизм зростає відповідно до зміцннення стосунків із Іраном
У стосунках Ізраїлю з Іраном росія стає на сторону Ірану й унаслідок цього підвищує градус антисемітизму
всередині своєї держави. Можна чітко сказати, що расистський дискурс усередині росії є чітким відображенням її зовнішньої політики. Тому під час підвищення агресивності держави підвищують теж градус расизму, а цілями расизму стають геополітичні супротивники. Тому маємо расизм щодо України, країн Балтії, Казахстану, Польщі й зростання антисемітизму.
Запитала також про цільову аудиторію та кінцеву мету опублікованих компанією матеріалів про особливості інформаційного простору росії
Наша задача — пояснити цей феномен російського расизму, кий не є на поверхні, тим хто далі може це пояснити або людям, які приймають рішення, політикам, або ширшій аудиторії через свої статті й матеріали.
Звукову версію розмови Ви можете послухати в доданому аудіофайлі
Сніжана Чернюк