В Україні досі не налагоджено ефективної системи реабілітації для цивільних жінок, які повертаються з російського полону. На відміну від військовополонених, статус цивільних заручниць лишається юридично невизначеним. Навіть, якщо їх вдається визволити із російського полону, що є дуже складною процедурою, вони не можуть розраховувати на соціальні виплати чи пільги, передбачені для військових.
Ще одна проблема — брак фахівців, які мають досвід роботи з людьми, що пережили полон, катування та ізоляцію. І чим довше триває неволя, тим складнішим є процес реабілітації після звільнення, — переконана правозахисниця Людмила Гусейнова, котра сама є колишньою цивільною бранкою.
Після звільнення у жовтні 2022 року, вона очолила громадську організацію «Нумо, сестри!», яка надає допомогу жінкам, що пережили полон, та їхнім родинам, а також продовжує активно боротися за визволення українських жінок, які незаконно утримуються в російському полоні. Майже всі зазнають катувань, сексуального насильства та утримуються в нелюдських умовах, а після полону, вимушені долати наслідки пережитого найчастіше наодинці.
«Я хочу говорити про цивільних полонених жінок, про людей, котрих затримують за супротив, або за неприйняття окупаційної влади, відмову отримувати російське громадянство. Таких цивільних дуже багато, і механізму їх звільнення немає зовсім. Їх зараз близько 20 тисяч, але цифра дуже приблизна.
Ці люди не мають жодних прав. І весь біль, відчай і тягар того, щоб їх звідти витягувати, залишається на їх рідних. А якщо у людини немає рідних на вільній території України? Якщо ці рідні залишились на окупованій (тимчасово — ред.) території або загинули? А як цим рідним, які на окупованій території, подавати заяву», — наголосила Людмила Гусейнова.
Усі звільнені з російського полону українці, розповідаючи про своє утримання в неволі, свідчать лише про найжахливіші умови, які іноді складно уявити. Всі визволені вони при поверненні мають різні ступені проблем зі здоров'ям і внаслідок катувань, і через ускладнення, спричинених цілковитим браком медичної допомоги, а також будь-яких санітарних умов, де у камері, розрахованій на 2 людей, утримується 20.
«Для цивільних полонених, і чоловіків, і жінок, не передбачена законом низка медичних обстежень і медичної допомоги. Це стосується, зокрема, огляду у дерматолога, ортопеда. Багато жінок повертається з гінекологічними запаленнями.
Якщо ти не отримуєш передачки, або вони для тебе заборонені, ти не маєш навіть необхідного, і тоді для потреб під час критичних днів використовуються старі матраци, настільки брудні, що в них живуть личинки, клопи і таргани. І це не просто про втрату гідності чи приниження, але й про втрату найголовнішого — молоді жінки втрачають можливість мати дітей», — звернула увагу Людмила Гусейнова.
Христина Срібняк