Соцмережі мали стати оазою демократії, де кожен міг би висловитися. Замість цього вони перетворилися на інформаційний ліс, де кожен шукає правду і не впевнений, де реальність, а де згенерований штучним інтелектом продукт. Як стверджують медіатехнологи, інформація впливає на політику і виборчий процес у різних країнах світу. Як стрімкий розвиток інформаційних технологій впливає на польське суспільство, його запити і змінює політичний дискурс, обговорювали в «Клубі Трійки», тобто ефірі Третього каналу Польського радіо.
Журналістка Сильвія Чубковська, експертка в галузі цифрових медіа підкреслила, що ми часто схильні звинувачувати нові медіа у зростанні поляризації, інфодемії, поширенні дезінформації, але насправді ці технології є лише дзеркалом політичної культури, в якій вони функціонують. І створені нейромережею діпфейки або фейкові новини не стільки спричиняють політичні проблеми, скільки відображають їх.
Політика, за цією логікою, давно стала медіатизованою, тобто такою, що існує й розвивається переважно через засоби комунікації, а не через зміст або ідеї. У політичних діячів у центрі уваги не стільки програма, скільки спосіб її «подати». Технології просто посилили цю тенденцію.
«Я згадую про Ніла Постмана, який ще в 1990-х роках застерігав, що політика дедалі більше підпорядковується законам медіа. Політики вже не так зосереджуються на цілях, як на тому, як їх буде сприйнято. Інтернету в сьогоднішньому вигляді ще не існувало, не було соціальних мереж, але увага до іміджу вже тоді відігравала ключову роль. І ще кілька років тому казали, що політики ніби крокують стрічкою новин своїх виборців», — зауважила Сильвія Чубковська.
Мацей Кєлтика з фактчекінгового проєкту «Demagog» погоджується, що політики вдало підлаштовують свої заяви до настроїв, які панують у мережах, замість того, щоб вести за собою і формувати власну візію.
«Сила таких меседжів справді велика. Наша психіка схильна забувати багато деталей, зокрема, де, коли і в якому контексті ми щось чули чи бачили. Ми можемо запам’ятати лише фрагмент чи образ, з часом вже не будемо впевнені, чи це було правдою. Те, що ми спочатку ідентифікували як фейк, через кілька днів може сприйматися як реальність, тому, що пам’ять зберігає не все. Адже ми здатні вмістити у гіпокамп лише обмежену кількість ключової інформації, а все другорядне — відсіюється», — звернув увагу Мацей Кєлтика.
Водночас, за словами експертів, попит на правду останнім часом зростає, і фактчекінг, який ще кілька років тому був маргінальним явищем у Польщі, стає важливою частиною демократичного процесу. Крім того, у світі, де кожен користувач соцмереж є виробником інформації, виникає потреба в нейтральному, професійному посереднику, як-от фактчекінговий сервіс.
Мацей Кєлтика звернув увагу, що з появою соціальних медіа утвердилась тенденція створення короткого, клікабельного контенту. Це пояснювалось потребою швидко привертати увагу користувачів, які часто не мали часу або бажання зосереджуватись на довших матеріалах. Така модель споживання інформації поступово сформувала культуру фрагментованої уваги й постійної стимуляції, яка з часом почала викликати втому й інформаційне перенасичення.
На тлі цього почав формуватися новий, хоча поки що не домінантний, контртренд. Зростає інтерес аудиторії до довших, змістовніших форматів, зокрема, подкастів або відеоінтерв’ю тривалістю півтори-дві години. Такі формати дають можливість краще пізнати учасників розмови, їхній спосіб мислення та реакції в ситуаціях, що виходять за межі стандартних кліше. Сильвія Чубковська зазначає, що суспільство більше цікавиться політикою.
Гості Третього каналу Польського радіо зауважили, що медіатизація політики супроводжується фікціоналізацією, процесом, коли навіть реальні події та факти зазнають емоційного підсилення, перекручування і фільтрації. У цьому контексті важко зрозуміти, що саме є правдою, а що, лише її імітацією. Під час виборчих кампаній політичний процес все більше перетворюється на видовищне шоу, яке викликає емоційний підйом, але не завжди сприяє усвідомленому прийняттю рішень.
Trójka / Христина Срібняк